horny zone

Ітадорі, котрий є вмістилищем стародавнього зла вже не один день, так і не зміг остаточно зрозуміти хід чужих думок. Не сказати звичайно, що він очікував, ніби зможе розуміти мотиви Сукуни та його дії, просто іноді це божество надто непередбачуване навіть для самого себе.

А відбувається це поряд лише з однією людиною, ім’я якій Мегумі Фушігуро.

Ітадорі може буквально відчувати, як усередині його тіла щось кидається, варто товаришу опинитися поряд. Немов Сукуна б’ється об ребра юнака, аби лише звільнитися і зайняти його місце (і, якщо чесно, страшно навіть припустити, навіщо). На одній із рук повільно починали виступати знайомі пазурі, варто було Юджі доторкнутися до плеча Мегумі. Іншого разу, коли найкращий друг так необачно заснув на його плечі, юнак буквально відчув, як чужий рот миттю з’явився на щоці і настирливим довгим язиком намагався дотягнутися до шкіри сплячого брюнета. Тоді Ітадорі тільки з розмаху встиг дати собі смачний ляпас, через що Фушігуро (який завжди дуже чуйно спав) здригнувся, питливо глянувши на друга.

— Сукуна, — просто відповів Юджі, знизуючи плечима і видавлюючи усмішку.

Мегумі киває тільки, нічого не відповідаючи, і відвертається до вікна, продовжуючи спати після завдання.

Усі вже звикли до незримої присутності Двуликого та його рідкісних спроб зайняти контроль над тілом свого вмістилища.

І все ж, останнім часом Сукуна став активнішим, що особливо сильно виявлялося біля нащадка клану Зенін.

Ітадорі помічає це першим, але запитати не може, адже розуміє, що отримає у відповідь тільки глузування або стоїчне мовчання. Бо не друг він Двуликому, щоб вести з ним невимушені бесіди у спокійній обстановці.

 

***

 

Все прояснюється під час битви з одним із проклятих духів особливого рангу. Тоді Юджі отримує несильне, але все ж таки поранення, яке дуже сильно уповільнювало його реакцію. Ще з самого ранку він встиг пролити на себе каву, адже на долоні знову з’явився вже знайомий рот із гострими іклами, після чого мало не навернувся на рівному місці й побачив, як Нобара покрутила пальцем біля скроні. Потім мало не спізнився на збори, через те, що намагався дозватись до Короля прокльонів (від будь-якої відповіді, до слова, хлопець так і не дочекався), і врешті-решт встиг отримати наганяй від подруги за запізнення на завдання.

Він так сильно намагався розібратися в тому, що відбувається, і передбачити, що саме раптово знадобилося Двуликому, що зовсім не встиг зорієнтуватися під час однієї з атак, через що отримав поранення. Знайшов поглядом Нобару, яка майстерно пускала цвяхи в духа, явно насолоджуючись процесом вигнання.

Сильна жінка.

Ітадорі знаходить місце за однією з колон, де зможе сховатися зовсім на кілька секунд, щоб оцінити пошкодження і просто віддихатися. Не встигав юнак останнім часом досить відпочивати, а все через безсонні ночі, під час яких сон чомусь зовсім не йшов; і величезної кількості тренувань і битв (проти яких він зовсім нічого не мав, навпаки тільки насолоджувався можливістю стати куди сильніше, ніж він є).Так що, сховавшись за колоною, він упирається долонями об коліна, зробивши кілька глибоких зітхань.Не в правилах Юджі кидати друзів у розпал битви через маленьке поранення. Так що він швидко бере себе в руки і навіть не думає, щоб відступити. Тільки переводить погляд на друзів, щоб переконатися, що вони цілі, і дивиться прямо на Фушігуро, котрий у цей момент закликав одного шикігами.

— Чуєш, пацане, — кличе його зубастий рот, що проявився на щоці, — дай мені змогу з ним битися.

— Заткнися, — плескає себе по щоці втомлений підліток, сподіваючись, що після такого прокляття точно повернеться у свою криваву гробницю.

—П’ять хвилин, — продовжує казати паща з уже іншої щоки, явно не відступаючи від своєї витівки.

— Ти думаєш, що я дозволю тобі просто в розпал битви битися з моїм найкращим другом? Відповідь така сама — ні.

Якби Сукуна не був древнім злом, то Ітадорі поставив би всі свої кишенькові гроші на те, що Двуликий закотив усі свої чотири ока.

— Ти не зрозумів, пацане, — роздратовано продовжив той, — я разом з ним боротися хочу.

Юджі завмирає, не вірячи власним вухам. Він знову кидає погляд на друзів, відчуваючи сором через те, що прохолоджується осторонь під час завдання.

— Тобто вигнати духа, — робить паузу юнак, доповнюючи вже зовсім тихо і з зацікавленою інтонацією, — разом із Фушігуро?

— Так, так що давай, міняємось.

— Ніколи.

Ітадорі готовий присягнутися, що відчув усмішку на своїй щоці.

— Я навіть можу запропонувати щось натомість.

— Не цікавить, — невдоволено відповідає юнак, зовсім не бажаючи слухати духа.

Він підводиться з місця і виходить з-за колони, оглядаючи друзів і вибираючи, з якого боку зручніше підійти до духу.

— А я так не вважаю, — досить простягає стародавній, — цікаво буде подивитися на реакцію твоїх друзів, коли вони дізнаються, що тебе пов’язує з тим офісним планктоном.

Ітадорі завмирає, даючи очередний ляпас по власній щоці.

— Ти звідки дізнався, — шипить хлопець.

— Навіть у стін є свої вуха, пацане, а ти дуже гучний, — не зменшуючи гучності продовжує Сукуна, — і не забувай, ти моє вмістилище та мої очі.

Юджі буквально кидається від сумнівів і тривоги, адже такі новини його зовсім не тішать. Було безглуздо припускати, що Двуликий не бачив спекотні ночі, під час яких він вдавався любові з дорослим чоловіком (який, на диво, охоче виявляв ніжність у ліжку, позбавляючись маси серйозного дорослого). Як сильно вони намагалися приховати свої відносини від інших, турбуючись через можливе засудження та нерозуміння з боку інших.

Ітадорі червоніє, розуміючи, що Сукуна бачив буквально все.

Він розуміє, що прокляття зараз намагається шантажувати його (причому вдало), ставлячи перед складним вибором. З одного боку, Юджі буквально міг приректи зараз інших на очевидні проблеми у вигляді того, що Двуликий навряд чи говорив правду. З іншого боку — він напевно міг зруйнувати життя Нанамі.

На одній чаші терезів шанс успіху п’ятдесят на п’ятдесят, з іншого — стовідсотковий програш.

Юджі доводиться зробити важкий вибір.

— Обіцяй, що ніхто не постраждає.

— Гаразд, пацане, а тепер випускай, — нетерпляче відповідає древній, явно знемагаючи від нетерпіння і тріумфуючи від виграшу.

— У тебе є п’ять хвилин, — останнє, що каже Юджі, перш ніж помінятися з духом.

Ітадорі не може бачити нічого, що відбувається, він виявляється у власній голові, і залишається тільки сподіватися на чесність Двуликого.

 

***

 

Проклятий дух у мить виявляється повалений, варто Сукуні взяти контроль над тілом. Він тріумфує, відчуваючи рух кожним кінчиком пальця, і розминає шию, насолоджуючись відчуттям у м’язах.

Коли востаннє вони змінювалися з Ітадорі? Очевидно, дуже давно, щоб стародавній намагався упиватися фізичним тілом та рухами.

У його горло впирається клинок, приставлений зовсім інстинктивно і явно сповнений проклятою енергією. Сукуна підкоряється, не рухаючись із місця, бо вже заздалегідь знає, хто саме приставив до горла вмістилища холодну зброю. Повертає голову і широко посміхається (швидше скалячись), відчуваючи напругу в кожній клітинці тіла і приємну насолоду, яка охоплює його з головою. Мегумі звично серйозний, у ньому немає ні тіні на прояв емоцій, і це тільки сильніше розбурхує Двуликого.

— Змінюйся з Ітадорі, — холодно звучить голос Фушігуро.

— Не хвилюйся за свого дружка, крихітко, — простягає дух, — просто дай мені пару хвилин для веселощів.

Мегумі хмуриться, всього на секунду переводячи погляд, чим і користується Король прокльонів.

Сукуна витончено виривається із захоплення, вихоплюючи зброю з рук юнака, після чого взагалі викидає її убік. Він утримує однією рукою обидва зап’ястя, так що вибратися з сильної хватки стає непосильним завданням. Притягує Фушігуро до свого тіла зовсім близько, не залишаючи жодного простору і другою рукою нахабно стискаючи тонкі сідниці долонею. Чистої води задоволення і хвилююче збудження — все, що відчуває Рьомен, облизуючись і хіба очі не закочуючи і слини пускаючи від такої близькості.

— Ось бачиш, — наближається дух до обличчя хлопця, обпалюючи подихом його губи, — і ніхто не помер.

Мегумі змінюється в обличчі, очі його стають затуманені серпанком, і Дволикий готовий весь світ до його ніг схилити, бо нарешті в чужому погляді промайнуло щось, крім байдужості.

Якби у Сукуни було серце, воно б забилося з шаленою швидкістю, але поки що заходить лише дурний орган у тілі його судини. І проклятий думає, що це безперечно червоне світло на всі його дії (втім, дозволу і не вимагалося), так що тягнеться за поцілунком, трохи послаблюючи хватку на зап’ястях.

У наступний момент його щока зустрічається з кулаком Мегумі, стикаючись з потужним ударом (недостатньо сильним, щоб відчути біль, але досить відчутним і раптовим, щоб образитися).

Дволикий вступає у ближній бій без задньої думки, тільки нагадує собі про угоду з власником тіла – ніхто не має постраждати. Вирішує не зволікати, адже дівчисько (яка увільнилу в погоню за одним з духів) мала повернутися з хвилини на хвилину, і ні, вона не була проблемою, з якою було неможливо розібратися. Але вона була досить настирливою і галасливою, щоб вивести з душевної рівноваги та змусити забути про головне.

Так що Король проклять дозволяє взяти себе в захоплення і повалити на сирий бетон, після чого хапає свого супротивника за ноги, змушуючи осісти слідом. Характерний стукіт відбивається луною по закритому приміщенню, варто колінам підлітка зустрітися із підлогою. Сукуна не відпускає руки, вже зручніше влаштувавши їх на стегнах юнака.

— Думаю, мені потрібно більше часу, щоб насолодитися виглядом, — мало не муркоче древній, проводячи долонями по чужих ногах.

Хлопець намагається вирватися зі сталевої хватки, що йому не вдається. Фушігуро, здається, займає домінуючу позицію, опинившись посадженим на груди Двуликого, але чомусь далеко не та людина, яка керує становищем. Сукуна дивиться, як той підтискає губи і приховує обличчя у своєму передпліччі, відводить погляд і все мляво намагається вирватися.

І трясця його матері, Рьомена це заводить (хоча він був би набагато щасливішим, якби зміг побачити рум’янець на щоках пацана), тому він хіба що не треться щоками об чужу промежину (хоча бажання було найсильніше на світі).

Дволикий залишає поцілунок на внутрішній стороні стегна юнака рівно в той момент, коли обумовлений час минає.

Зі свого трону він може бачити, як збентежений Ітадорі отримує потиличник від Мегумі.

 

***

 

Ітадор все чекає закінчення дня, щоб хоч щось дізнатися. Найкращий друг стоїчно мовчить, тільки хитаючи головою і відводить погляд, ніби кажучи, що нічого не було і не варто переживати. Нобара галасливо дивується і називає Юджі “ідіотом”, який залишив Фушігуро віч-на-віч із Сукуною (втім, хлопець-то і не заперечує), а потім виявляється, що вона взагалі злиняла вигнати парочку інших прокльонів.

Таким чином, єдиним обізнаним про те, що відбувається, був сам Двуликий.

А питати в нього, чому Юджі опритомнів у такій пікантній позі, було трохи бентежно. Так що було прийнято рішення обговорити все, коли вони залишаться віч-на-віч у кімнаті хлопця.

Щоправда, цей час настає пізніше запланованого, адже спочатку вони довго чекають на машину для того, щоб повернутися з місії, бо водій відлучився. У коледжі їх наздоганяють старшокурсники, запрошуючи повечеряти разом, а потім відбувається найстрашніше: їх знаходить вчитель Ґоджьо, який повернувся з чергового відрядження (про них взагалі знає начальство?), і довго розпинається про смачні солодощі, які привіз собі. Він затримує студентів ще на деякий час, через що Нобара невдоволено виє, прямо кажучи про те, що втомилася після завдання і вже хоче прийняти душ.

Тільки ближче до ночі Ітадорі опиняється на порозі власної кімнати. Махає рукою кращому другу і бажає доброї ночі, після чого ховається за дверима. Валиться на ліжко, зовсім не маючи сил підвестися, і тільки потягується, перевертаючись на бік.

Якщо чесно, прямо зараз хотілося б побачити Нанамі, адже вже кілька тижнів вони не мали можливості бути разом.

Але це другорядне, Ітадорі заштовхує ці думки глибше і згадує про насущне.

— Сукуна.

У відповідь чується мовчання, чого юнак і очікував.

— Сукуно, це стосується Мегумі, — вирішує прийти до хитрощів Юджі, а заразом перевірити, чи вірні його думки.

На щоці вже звично виникає ікласта паща.

— Пацан, ти справді вважаєш, що я відповідатиму на кожен твій поклик?

Невдоволення Рьомена звучить напускним (що з впевненістю може сказати Ітадорі, адже вже навчився розрізняти інтонацію стародавнього).

Юджі задається питанням, відколи Мегумі став об’єктом інтересу Короля прокльонів і чим це обґрунтовується. Можливо (напевно), хлопець дійсно пізно все помітив і усвідомив, так щоб зміг би все зрозуміти. Якби він тільки трохи раніше вникнув у природу жестів і вчинків духу по відношенню до кращого друга.

— Хотів дати пораду, — скоріше невпевнено запитує Ітадорі, аніж стверджує причину, через яку Дволикого вирвав із володінь.

Сукуна сміється голосно, так що цей звук відскакує від порожніх стін (з однієї з яких зник плакат прекрасної дівчини) і створюється невелика луна.

— Якби я хотів попросити поради у людини з підвищеною чутливістю сосків та інтересом до жіночого одягу, то звернувся б до Сатора.

Юджі густо червоніє, адже це зовсім не те, що він хотів би тримати далі своєї уяви та спальні (ну і звичайно ж Нанамі).

— Не сприймай це близько до серця, ти ж слухняна крихітка, зрештою, — добиває Рьомен юнака лише однією фразою.

Підліток стогне в голос і вкладаючи всю силу в кулак, ударяє себе по щоці.

Від Сукуни справді нічого не приховати.

— І так, — продовжує мовити зубастий рот уже з тильного боку долоні, — це найне сексуальніший і клішований фетиш, зав’язуй із цим, пацан.

Ітадорі прикидає, чи можна задушити себе подушкою, аби тільки не відчувати сором.

 

***

 

Сукуна не втрачає надії, Ітадорі більше не витримує бити себе по обличчю, а Мегумі успішно ігнорує стародавнього. Юджі може тільки позаздрити такому терпінню та наполегливості, як у Рьомена, яка хоч до добра і не доводила, але повагу викликала. З іншого боку, що робив цей дух — опису не піддавалося.

Вперше це сталось просто за сніданком.

Ніч була важка, адже Ітадорі після тривалої розлуки зміг воз’єднатися з Нанамі, а значить, до самого ранку був зайнятий фізичними навантаженнями (якщо це можливо було так назвати). Оскільки підліток був досить гучним, а стіни тонкими, Мегумі також не виспався і був дуже незадоволений (хоч і не знав, хто був коханцем його товариша, але постійно підозрював у цьому Тодо). У результаті розслаблений і трохи втомлений Юджі насолоджувався своїм сніданком, поки похмурий сусід попивав навпроти міцну каву. І все б нічого, якби не Двуликий, який раптово вирішив вклинитися в їхню розмову, звертаючись до брюнета з фрази:

— Після ночі зі мною ти теж був би сонний, зате затраханий і щасливий.

Кава Мегумі потекла з носа юнака, опиняючись на його футболці, столі, підлозі та на обличчі Ітадорі.

Сукуна ж зник відразу після раптового вкидання данної фрази і ще довгий час не відгукувався на поклик свого вмістилища. Наче він міг сказати таке (так, міг) і не відповісти на всі хвилюючі питання (також міг).

Мабуть, тоді і почалося власне пекло Юджі, та й не менше страждань (куди більше) це завдало Фушігуро.

Наступного разу це сталося під час тренування, коли хлопець діставав із тіні одну з проклятих зброй. Чорна катана, чия рукоять була прикрашена червоною стрічкою, а на лезі були виточені делікатні лінії у вигляді візерунка. Мегумі провів кінчиками пальців по зброї, явно насолоджуючись тим, якою зручно вона відчувається в руці і є не дуже важкою, залишаючись маневреною. І так, Юджі помітив це, тому що катана також припала до його смаку і, чого вже таїти гріха, він би теж хотів її випробувати. Тільки ось у Сукуни, який явно спостерігав за цією сценою, була своя думка щодо цього.

— Як би я хотів натерти твою катану, — глибоким голосом вимовляє дух, — і я зараз не про ту, що в тебе в руках.

Мегумі заплющує очі і відвертається, явно приховуючи рум’янець, після чого взагалі йде з тренування.

Ітадорі довго виправдовується перед Нобарою.

І таких випадків було багато, чого варті тільки постійні вигуки про те, наскільки ж у Мегумі чудова задниця і як сильно Сукуна хотів її … загалом, він багато хотів з нею зробити і в різних місцях.

— Я, звичайно, не скаржуся на це вмістилище але дуже хотів би опинитись у тобі.

— У моєму житті було багато магів, але я не проти, якщо ти просто будеш у мені.

— Знаєш, чому я волію бачити твою потилицю? Адже якщо ти будеш ззаду, мені доведеться нахилитися.

Юджі клянеться, що в нього вже вуха в трубочку згортаються від таких вигуків та невтішних коментарів. Немов Король прокльонів провів інтернет прямо у своє лігво і зависав на сайті пошляк2000 цілою добою, вишукуючи невдалі способи підкотити до юнака. Це відбувається щодня протягом кількох тижнів, і Ітадорі реально втомився, він постійно виправдовується перед Ґоджьо з приводу синців на обличчі і терпить насмішки з боку Нобари. А ще Фушігуро стає все більш і більш похмурим, так що врешті-решт починає ігнорувати Двуликого і його дурні коментарі. Що проклятого духу, здається, дійсно дратує, так що він не знаходить собі місця (і його вмістилище готов присягнутися, що відчуває, як це зло метається всередині нього і намагається придумати нові, ще більш невдалі підкати).

Фінальною точкою стає день, коли друзі знову прибули на місію. Нічого складного, просто кілька прокльонів, з якими їм легко вдалося впоратися, але для безпеки Мегумі закликав гончу, яка з легкістю змогла б відчути присутність проклятого духу.

На той момент Сукуна вже, схоже, остаточно втрачає надію, адже немає виправдання його наступним словам:

— Якби ти запропонував мені стати твоїм песиком, я прийшов би зі своїм повідком.

Мегумі зітхає, розвертається в бік товариша, і Юджі стає нестерпно боляче, коли він помічає втому в цих очах.

— Йди до бісової матері, — змучено, практично благає Фушігуро, — будь ласка.

Посмішка тьмяніє на щоці Ітадорі.

 

***

 

Деякий час від Сукуни нічого не чути, чи затишшя перед бурею, чи він справді здається. Або він досяг своєї мети і допік до живого Мегумі за повною програмою, так що той тепер рідко виходив зі своєї кімнати і пропускав тренування, скаржачись на самопочуття. Ітадорі нестерпно спостерігати за його муками, але зробити він нічого не може, адже, як би сильно не намагався, товариш на контакт йти не хотів (навіть двері часто не відчиняв, тільки приглушено віщаючи відмашки по той бік).

І так минає цілий тиждень, протягом якого Юджі міг би насолодитися спокоєм, якби його не забирав у нього один Король прокльонів. Відпочинок зовсім не йде, адже юнаку на душі тужливо, знаючи, що в сусідній кімнаті його друг, швидше за все, піддається апатії та самобичування (питання “чому” залишається відкритим).

Дні минають однаково, і Ітадорі збивається з рахунку, перш ніж знову побачити свого коханого чоловіка. І якраз у той момент, коли їм вдається викроїти час для зустрічі, Двуликий вирішує з’явитися та завадити їх мріям.

Нанамі нависає над молодшим, проводячи широкими долонями по його стегнах і стискаючи ніжну шкіру, насолоджуючись тим, як перекочуються м’язи. Цілує він глибоко і волого, спрямовуючи Юджі і тримаючи на його щоці вільну руку. Весь Кенто дуже ніжний і дбайливий, він цілує кожен міліметр тіла юнака та гладить, обіймає, пеститься. У Ітадорі хіба що серця в очах не світяться від того, наскільки ж серйозним, сексуальним, дбайливим і ніжним одночасно виглядає його Нанамін. Юджі схрещує кісточки на стегнах чоловіка і подається вперед, потираючись і втискаючись своїм збудженням у чужий пах.

— Чуєш, пацане, є розмова термінова.

Ітадорі лякається, здригаючись від несподіванки, коли чує вже знайомий голос на тій же щоці (і чого тільки йому подобається саме це місце?). Його (бідне, пережите багато і страждальне) серце наче зупиняється, після чого заходиться у шаленому ритмі.

Кенто явно напружується, невдоволений ситуацією, вочевидь не довіряючи Рьомену.

— Пораду давай, — все також безцеремонно продовжує стародавній.

Ітадорі кидає швидкий погляд на майже голого чоловіка.

— Я зараз зайнятий.

— А в мене розмова термінова, тож будь ласка, приділи хвилинку.

Нанамі сідає на край ліжка, акуратно складає сорочку на стілець, що стоїть поруч, після чого дивиться на час на ручному годиннику (який завжди заздалегідь знімав і залишав на тумбі). Адже вони бачаться раз на кілька тижнів і мають лише кілька годин на те, щоб побути разом. Коли буде наступна зустріч, чи доживе взагалі хтось із них або ж їх наздожене швидка смерть на роботі? Ітадорі як струмом пробиває, змушуючи наполягати на своєму:

— В мене немає на це часу.

— Я зараз перестану грати у добряка, шмаркач.

Нанамі втрачає терпіння, адже встряє в розмову, і Юджі на це зовсім не чекає.

— Про що йде мова? — стомлено цікавиться чоловік, через що Сукуна приходить у збуджений стан.

— Ну є ж, є дорослі та розсудливі люди в цій шаразі, — награно тріумфує дух, але вже дійшовши до крайнього ступеня відчаю, вочевидь потребує поради будь-якої людини, — так от, планктон, що робити, якщо мені, припустимо? подобається одна людина, і вона, припустимо, схоже, відмовляє мені.

Кенто мовчить деяку мить, роблячи ковток води зі склянки, яка завжди стояла на тумбі (де зараз спочиває годинник і окуляри чоловіка). Після чого з тихим стукотом ставить її на місце, з властивою йому серйозністю відповідаючи так, ніби не з Королем прокльонів розмовляє, а зі звичайною людиною.

— Ти не маєш романтичного досвіду?

— Ну я в оргіях брав участь, — настільки серйозно відповідає Рьомен, що Ітадорі заходить у гласливому сміху. Нанамін відповідає після короткого мовчання, протягом якого він не зводив (на перший погляд холодного) погляду з Юджі.

— Покажи йому свої найкращі сторони, говори з ним чесно і будь серйозним. Але не смій переходити межу, бери до уваги його почуття і не бійся.

Кенто як завжди стислий і небагатослівний, настільки, що багато хто міг би подумати, наче він відповідає аби його не чіпали. Але Юджі знає, що той чесний і щирий, нехай навіть дає пораду самому Рьомену Сукуні.

Тільки ось Ітадорі  кривиться, хоча б з тієї причини, що це Король прокльонів і він не створений для романтики і взагалі будь-яких стосунків із кимось.

Проклятий дух, вочевидь, відчуває це, тому відразу ж висловлює невдоволення, звертаючись до злопця:

— Ну, а що, по-твоєму, мені робити, розумнику?

— Ну, для початку постарайся зробити так, щоб в одній кімнаті з тобою не хотілося притискатися спиною до стіни.

Сукуна явно незадоволений, але гнів стримує, що є ще одним підтвердженням того, наскільки сильно йому хочеться привернути увагу Фушігуро і наскільки ж він зневірився.

— І так, те, що ти казав Мегумі, не компліменти, а сексуальне домагання.

— Зрозумів.

Рьомен зникає настільки ж швидко, як і з’явився, вирушивши в лігво перетравлювати настільки складну, для сприйняття стародавнього зла, інформацію про кохання та його прояви.

Ітадорі всю ніч кусає подушку, стримуючи стогін, і не відмовляє собі в жодному бажанні, що стосується Нанаміна.

 

***

 

Сукуна затихає, і це не може не тішити. Чи то тиша перед бурею, чи нічна розмова з Нанамі так вплинула на духа (іронічно).

Все йшло своєю чергою, якби не одне але.

Сукуна змінювався, як і змінилася його стратегія із привернення уваги Мегумі, а значить підкати з розряду за триста перетекли в компліменти і м’якіші коментарі з будь-якого приводу.

Так, наприклад, Рьомен (який вже ну очевидно щиро намагався) одного разу спробував похвалити Фушігуро під час тренування, що вийшло у нього не з першого разу, про що так люб’язно сказав Ітадорі. Мегумі якраз практикувався в ближньому бою з використанням різної проклятої зброї, і як тільки в його руки потрапила катана, то Двуликий одразу ж пожвавішав, вилазячи зі своєї нори.

— Проткнеш мене своєю катаною?

Юджі шикнув на духа (цілком втрачаючи інстинкт самозбереження і закликаючи всіх богів, щоб його товариш цього не почув). І так, Мегумі чи то ігнорував це, чи справді не почув чергову безглузду фразу.

— Спробуй сказати м’якше і, ну, знаєш, похвалити його?

Ітадорі вже зрозумів, що у проклятого духу свій стиль спілкування та своя манера поведінки. Ну не вміє Сукуна інакше (у нього за всі його кілька тисяч років взагалі не було жодного досвіду спілкування крім оргій, і то навряд чи це підходило як приклад) привертати увагу і виражати симпатію. Що взяти з нього?

— З кожним тренуванням стає помітніше, як ти все краще володієш катаною, — голосніше вимовляє Рьомен, впевнено і з розстановкою.

Мегумі зупиняється, почувши похвалу (у чому, звичайно, не до кінця був впевнений), і киває, повертаючись до тренування. Його обличчя не змінилося в емоціях у цей момент від слова зовсім, але успіх був, а прогрес — безперечно.

— Молодець, — пошепки похвалив Ітадорі стародавнього.

Сукуна після цього справді надихнувся, адже зміг вибити хоч якусь віддачу від (самого!) Мегумі (хто знав, що простий кивок може так завести проклятого духа, діючи на нього як заохочення).

Юджі здається, що, якби у Сукуни було фізичне тіло (а не вмістилище, контроль над яким він знаходив так рідко), він би напевно зі штанів вистрибнув. Але так чи інакше, а такі випадки відбувалися все частіше, і здавалося, що ще зовсім небагато — і той взагалі почне піклуватися (наскільки взагалі це можливо для нього) про Фушігуро.

Але Ітадорі не був проти — його секрет залишався секретом, а Двуликий був зайнятий своєю метою.

Вершиною прогресу став день, коли Дволикий зміг сам(!) сформулювати вираз так, щоб навколишні не зніяковіли.

Після однієї з місій, коли Фушігуро сидів у кімнаті відпочинку, зручно розташувавшись на дивані, Нобара звично фарбувала нігті за столом, а сам Юджі дивився чергову комедію, це й сталося. Дівчина вже на той час знала про вибрики прокляття, що сиділо в її товариші, і ставилася до цього байдуже, але не без іронії. Спочатку жартувала над спадкоємцем клану Зенін, обговорювала це з Маки. Потім їй це просто набридло, і вона переключилася на інші речі.

Саме під час місії Мегумі зміг освоїти розширення території, про що його друзі дізналися першими. Ітадорі вже двічі бачив цю техніку і міг тільки захоплюватися найкращим другом та його вміннями, адже був упевнений, що Тіньовий Сад химери нереальний у своїй силі та можливості (нехай його власник і стверджував, що територія поки що виглядала потворною). Сукуна ж напевно чув цю розмову, тож не дивно, що він вирішив висловити свою думку з цього приводу:

— Ти добре постарався, коли зміг освоїти розширення території.

Що ще дивовижніше було, так це те, що Мегумі відірвався від книги і наважився відповісти Двуликому:

— Спасибі, — один із куточків його губ трохи піднявся натяком на посмішку.

Щелепа Ітадорі довелося б відривати від підлоги, якби не сила, яка змусила його закрити рота і сидіти мовчки. І він так би і сидів, немов води в рот набравши, якби не відбулася ще одна подія трохи пізніше, яка вже точно позначиться на його дитячій психіці.

Юджі помічає Мегумі, що стоїть біля дверей у свою кімнату, який переступає з ноги на ногу, трохи нервово і напевно зніяковіло. Товариш помічає його рожеве волосся і розвертається обличчям, оживаючи.

— Сукуно, — голос підлітка звучить упевнено, волаючи до самого Короля прокльонів, який одразу ж з’являється. Коли ікластий рот з’являється на щоці Юджі, на губах Мегумі з’являється усмішка, яка зовсім не притаманна йому і блискуча у своїй хтивості, — я хотів би розширити свою територію до твоєї спальні.

У голові Юджі це напевно засяде як дитяча травма, адже це безумовно не те, що він хотів чути (а ще він безперечно відчував збентеження духу фізично).

— Ітадорі, загубись десь на півгодини, — швидко промовляє Рьомен, втрачаючи терпіння.

Мегумі робить крок уперед, немов хижак крадучись у бік Ітадорі. Він простягає руку і торкається нею щоки, на якій виднілася паща Двуликого. Проводить кінчиками пальців по його вустам і посміхається ще ширше.

— Усього півгодини?

— А, — Сукуна хоче щось сказати, але запинається, коли чужі пальці проходяться по його шорсткому язику, граючись з ним і натискаючи. Юджі не залишається нічого, крім як шоковано рахувати тріщини на стелі, намагаючись абстрагуватися від того, що відбувається, — Ітадорі, не з’являйся до завтрашнього ранку, я не ручаюся за те, що ти можеш побачити.

Хлопець зітхає, розуміючи, що нічого не може зробити в цій ситуації, окрім як ретуватися, віддавши контроль над тілом Рьомену.

“Ну чому саме мій зад” — подумки виє Ітадорі, адже останнє, що бачить — як Сукуну притискають до стінки.