Новий спадкоємиць Асгарду
від Шматочок льду
- Почніть писати…
Пітер прокидається в ліжку Локі.
«Де носить цього бога?!»
Жарка нічка давала про себе знати тіло Пітера болюче нило.Регинирація працювала дивним чином, могла з легкістю відновити тіло після поранення вогнепальною зброєю чи зростити кічтку за годину, проте чомусь залишала засоси, синяки віл пальців и біль ще в одному місці мінімум на добу, якщо не на дві. Ледви-як піднявшись з простинь, молодий чоловік поковиляв у вбиральню, залишивши записку на комоді без уваги.
Тепла вода бовела мускули до тонуса, и поверталася з вбиральні вже зовсім інша людина, з усмішкою на обличі та з розтріпанами кудрями він виглядав доволі мило.
«Локі-бука залишив меня одного, хоч і обіцяв сеіданок в ліжко». Думав Пітер, выбираючи собі одяг в шафі, по ітогу зупинившись на: вільній футболці і шортах по коліно. На вулиці стояло літо, но сонце не пекло, а лиш приємно зігрівало.
Вже в бурча бормоча собі чось під ніс, Пітер змінював простинь на ліжку.Скоро погляд хлопця зацепився за папірець на комоді.
Акуратним, рівним почерком було виведено декілька срічок.
^Дороге моє пташенятко, Мы з Мстителями на завданні, тебя не взяли, бо ти спав надто мило.Не сумуй, обіцяю верерю.Твій принц.^
Пітер образився за те, що його не взяли на завдання, но, так як він не знає де вони, а ПЯТНИЦя наврядчи йому скаже, робити нічого.
— Пятниця, як давно Мстителі пішли на завдання?
— Дві години, десять хвилин і пятнадцать сикунд тому.
— Дякую за деталі, Ницю. — відповів юнак з усмішкою.
— Як завжди будь ласка, Пітер. — Прозвучал беземоційний голос ШІ.
«Схоже, сніданок прийдеться готувити самотушки»
Кухня в башні рідко використовувалась за призначенням і то, чи Романовою, чи Паркером, Чорная вдова часто готувала російські жалілась , якщо комусь не сподобалось.
— Нічего ты не розумієш в оселедці під шубою.
Відкрив холодильник, Пітер знайшов лише: молоко и декілька яєць.Хлопець не залишився задоволеним, бо його пришвидшенному метаболізму цього явно було недостатьньо, и троки порившись в шафах, відкопав сухий сніданок з смаком шоколаду.
Незабаром сніданок мав такий вигляд:
Глазунья и миска з пластівцями в молоці разом із чаєм. Несподівано, але не знайшлось цукру, тому чай вийшав несолодкий і навіть трохи гірчив. Коли Пітер сів за стіл, він помітив молот Тора и дуже здивувався, бо той на завдані, а це його зброя. Вирішив віднести молот тому у комнату, павучок без особливих зусиль підняв молот одною рукой и направився в кімнату Тора.
Коли мстителі повернулись в вежу, Пітер сидів в майстереі и розбирав шутери. Тор одразу направився в кухню.
— Да не вкраде ніхто твій Мйольнір,- посміювався Локі з брата.
— Вкрали! – Башню пронзив вій Бога грому.
— Не дуже смішно. — сказав брат выще згадуваного.
— Та не жартую я.
— Це неможливо.
Спокійно розбираю шутеры, Пітер почув вопель Бога грому и не подумавши крикнув: — Тор, він у тебя в кімнаті!
Тому двічі говорити не треба і найшовги молот на ліжку, він спокійно выдохнув, но потім осмислив сказане Пітером и поквапився в майстерню.
—Пітер, тольки не говори, щ піднял мій Мйольнір.
От неочікуваності рука останього дьоргнулась и павутина из шутерів приснула Паркеру на обличчя.
Злий обранцю Бога бешкетування відповів: — Не хочеш не буду.
Цю розмову застав Локі та інші Мстителі, що прибігли на шум.
— Схоже, у Асгарда новий спадкоємиць. —Не стримуючи сміх сказав Старк.
— Що?! — спитав паук.
Наступний день. Асгард.
— Батьку, хочу представити тобі обранець Локі. Пітер ще не знайомився з Батьками свого коханого та відчував себе максимально незручно під пронизиючими поглядами.
— Братику, ты забув договорити, що він спадкоємиць Асгарда. — З посмішкою додав брат.
—О так! Пітер поднял Мйонір —, сказав Тор, чешучи шию від незручності.
—Це правда, юначе? —, спитав Одін суровим голосом.
—Так, ваше величносте. —, у відповідь мовчання, через декілька хвилин усі окрім короля і королеви накрутили себе до неможливості, поток думок зупинив голос Одіна:
— Благословляю ваш союз, але престол залишається у Тора по праву крові.
Два избраника видихнули, лиш один з них хотів правити Асгардом и це був явно не Паркер.
0 Коментарів