П’ять разів, коли першокурсники побачили Кевіна, Ендрю та Ніла

1.

Тренування у п’ятницю вийшло достатньо інтенсивним для того, щоб усі гравці виповзали зі стадіону з наполовину відмерлими ногами і руками. Кевін Дей не жалкував нікого, тому так само ставився і до першачків, котрих Ваймак запросив до команди. Навчальний рік почався майже місяць тому і Дженна з Каєм, насправді, непогано потоваришували з деякими гравцями команди лисів. З’ясувалось, що новенькі були майже неконфліктними, що більше дратувало Чудовиськ, ніж грало на руку. Однак, Кевін вирішив вижати з дітей усі соки, щоб подивитись на них у стресовій  ситуації. Деєва впертість призвела до того, що усі лиси почали проклинати його (насправді далеко не в перший раз), а, також, як тільки змогли, одразу звалили в гуртожиток. Але це все насправді було тільки в плюс.

 

Десь на виході зі стадіону першокурсний  Кай помітив, що забув свій дуже-цінний-від-батька-діда-свата-годинник, тож йому довелося повертатися до роздягальні. Метт з іншими люб’язно зголосилися його почекати у своєму міні-бусі декілька хвилин. Рятувала Кая тільки давня звичка Ніла ходити до душу останнім, отже роздягальна все-ще була відкритою. Хлопець спішно зайшов до пустої кімнати і почав шукати свій супер-дупер-дорогий годинник. На щастя, він лежав собі спокійнесенько на лавці біля хлоп’якової шафки, тому, схопивши знахідку, Кай почав чіпляти їх на зап’ястя. Але від такого ж стрімкого зникнення з кімнати парубка відволікли деякі голоси й тихий сміх. «Невже Джостен міг дозволити комусь отак бути з ним?». Кай наче вже почав відганяти одну не дуже етичну думку, але цікавість сильніша за розум, тому він вирішив обережно підглянути, адже голоса були занадто тихими і нерозбірливими. Буквально одним очком. Так.

 

Дійсно, такого хлопець не міг очікувати аж ніяк. Напроти однієї з кабінок стояв Кевін Дей. Майже одягнений. Правда… Якщо один рушник навколо талії можна вважати одягом. Кай одразу відійшов від двері, щоб його не помітили, але, здавалось, шалений пульс видавав його з головою.

 

Добило хлопця те, що, після чергової фрази, з привідчинених дверей почали лунати досить однозначні звуки поцілунків, але ще гірше зробилось тоді, коли в душевій почали говорити голосніше.

– Ну досить вже, – пробурмотів Кевін.

– Ще трошечки, Кев, ми так рідко лишаємось удвох останнім часом, – між поцілунків посміхнувся Ніл.

– Ходім, Ендрю нас приб’є, якщо ми лишимося на довше, ніж він допалить другу цигарку.

– Ммм, нічого не станеться, якщо він почекає ще декілька поцілунків…

 

Кай нарешті прийшов у себе і стрімголов вилетів з роздягальні, а потім і до фургончика. Чому у хлопця таке червоне обличчя Метт вирішив не запитувати, лише уточнив чи знайшов першокурсник свій годинник. Після позитивної відповіді всі нарешті залізли в автомобіль і двинули у сторону лисячої вежі.

 

Дженна підіймалась до гуртожитку після коротенької прогулянки перед сном. Заходячи до ліфту, дівчина вирішила не натискати на кнопку свого поверху, а поїхати трохи вище, щоб подивитись на панораму з вікна останнього поверху. Все-таки вона жила у вежі вже місяць, а на таку красу ще ні разу не подивилась.

 

Після того, як фото з вікна були зроблені, Дженна вирішила спуститися на свій поверх сходами, але помітила трохи відкриті двері, що вели, судячи з усього на дах. На дверях вітром розвивався шматочок клейкої стрічки, яку було залишено, щоб ці двері не чіпали. Звісно, воно аж ніяк не допомогло, тому дівчина вирішила вийти на дах. Тим паче, доля сама натякає, що звідти фотки взагалі будуть зашибись. Однак, Дженна відкривала двері дуже тихо, адже там могли бути якісь ремонтники чи працівники, а може навіть і поліція, а проблем їй не хотілось. Яким же було дівчаче здивування, коли першокурсниця побачила праворуч вдалині яскраву помаранчеву пляму. Трохи придивившись, стало зрозуміло, що на худі вишита Нілова 10, хоча сидів у ній точно хтось із близнюків-блондинів.   Зі спини цих двох неможливо було відрізнити, але їй допоміг гучний голос Джостена. Десь з-за прибудови почулося «Дрю, лови!» і в хлопця прилетіла невелика пачка, певне з цигарками. Майже одразу до хлопця підійшов Ніл (позер, аби щось кинути, а не давати до рук), Дженна вже хотіла іти, але мимоволі застала наймиліший цьомчик у своєму житті. Все-таки дівчина трохи подумала і вирішила не накликати на себе гнів одного з Мініярдів, тихо прикрила двері, та пішла до своєї кімнати.

 

 

 

3.

Кай безцеремонно увірвався до кімнати віце-капітана, де, за щасливим (не дуже) збігом обставин жили також Ендрю та Кевін. З останнім хлопцю якраз і треба було поговорити.

–  Кевіне, мені дуже треба тобі сказати, –  майже з криком різко відчинив двері першокурсник, але замовк на півслова, коли побачив, чому завадив. В кімнаті вимкнене світло, тільки настільна лампа тускло горить десь у куті, надворі вже сутінки, а Кевін сидить на дивані в напівтемряві з телефоном у руці. Через декілька секунд після свого зневажливого вторгнення хлопець помітив сплячого Ніла, що лежить головою на Кевінових колінах. Джостен звернувся калачиком на дивані, а рука Дея потроху перебирала йому волосся. Але зараз ця рука не віщувала нічого доброго, бо перемістилась так, щоб накрити вухо сплячого, а власник цієї самої руки виглядав страшніше люті.

 

– Ти чого, мамцю твою за ногу, єрепенишся?! – Тихо, як міг, прошипів Кевін, – тебе що, стукати не вчили?

– Вибач будь-ласка, я просто хотів сказати, що не зможу на нічному тренуванні бути, мені щось погано, сам не знаю чому, – впівголоса протараторив Кай.

– Хрін з тобою, йди вже, тільки стукай коли до людей заходиш, – так само не голосно і трохи менш злісно проговорив Дей, але обов’язково не забув глянути на того вбивчим поглядом.

 

Хлопець в одну мить закрив двері та швидко пішов, а Кевін знову почав перебирати волосся сплячого.

 

– Ніле, – Дей нахилився до свого рудого хлопця, – Ніле, вставай, нічної не буде, немає сенсу спати зараз, ляжеш вже пізніше.

– Та я вже і так прокинувся, – пробурмотів Ніл, перевертаючись на спину.

– От же зараза мала, завтра йому руки повідриваю та іншим боком вставлю, може хоч запам’ятає, що стукати потрібно.

– Не злися, все нормально, – Ніл потягнув руку догори до лиця хлопця, – дійсно немає сенсу спати далі, – і почав лагідно гладити по щоці брюнета, – але ми можемо зайнятись дечім іншим.

 

Кевін нахилився з хитрою посмішкою поцілував одну зі своїх особистих проблем. Джостену можливо б не сподобалось таке прізвисько, але Дей нічого такого не сказав у голос, а, якби, навіть, і сказав, то Ніл все-одно занятий більш важливими речами.

 

Цілуватися у такій позі не дуже вже і зручно, тому Кевін підтягнув Ніла догори за собою, поки вони обидва не сіли прямо, лице до лиця, Ніл на колінах Кевіна.

 

– Трясця, а Ендрю правду казав, що ти з розуму зводиш своїм фетишем на шию. Не їж мене тільки, маленький вампіре, – Дей, на відміну від своїх слів, тільки нахиляє голову в бік, тим самим дає Нілу більше простору на розгулятись.

 

– І часто ви з Ендрю обговорюєте який я офігенний хлопець?

– Частіше, ніж ти думаєш, ох, – Кевін видихнув і потягнув Ніла у довгий, розміряний поцілунок, – а мене хіба ні? Невже я настільки поганий? – З уявною образою проскиглив Кевін, хоча водночас заліз головою під футболку Ніла.

– Мх, ні, ти у нас найголовніша тема обговорень: як прекрасно спати з королевою.

– От ви засранці, – Дей облизав та видихнув на сосок свого хлопця, своїми діями викликав у того мурашки, – ну нічого, я Ендрю ще поясню.

– Та чого Ви, моя королево, для нас це велика честь, – Ніл засміявся та витягнув Кевіна з-під своєї футболки, – головне, що ти наша особиста королева.

 

– КЕВІНЕ, ЩЕ ОДНЕ, – черговий поцілунок перервав незрозуміло звідки з’явившийся  неймовірно гучний голос, а ще двері, здається, майже злетіли з петель від такого нахабного різкого відчинення. Що ж, тепер у ступорі завмер не тільки зальотний першокурсник, а і пара на дивані.

– ТА ТВОЮ МАМЦЮ ДІДЬКА ЛИСОГО ЧЕРЕЗ ПАРКАН, Ніле, злазь з мене, я йому ці руки прямо зараз повідриваю, нащо до завтра чекати!! – Каю не пощастило, адже Кевін відмер першим. І кричав він так, що, здається, шибки таки десь повилітали. Але Ніл не зробив ніякого навіть найменшого руху, тільки м’яко дивився на переляканого першачка.

– Тікай швидше, – спокійно подав голос Джостен, поки Дей намагався по-всякому зпихнути його з себе, – Кає, даю тобі фору в 10 секунд  і відпускаю Кевіна.

 

Кінець фрази першокурсник навіть не почув, бо, зачинив двері й побіг до своєї кімнати як переляканий (він і був переляканий насправді), та зачинив усі можливі замки, а потім, для впевненості, ще й заперся в туалеті. Метт з Ніккі тільки зі співчуттям подивились на хлопця, який уже читав третю молитву.

 

Звісно ж, Ніл нікуди свого хлопця не відпустив, а тільки цьомнув ще разок швиденько в губи та пішов запер двері на замок. Потрібно було зробити це раніше, однозначно.

– Що ж, момент зіпсований, – почулося з боку дверей.

– Не те слово, – пробуркотіли у відповідь.

– Принесу плед і ми продовжимо чекати на Ендрю?

– Тоді я включу вчорашній матч Троянців.

 

 

Дженні захотілося шоколадного печивка. Дуже. Прямісінько зараз. А коли чогось хочеться, то Дженна собі не відмовляє, тим паче зараз тільки сьома вечора, а магазин у декількох хвилинах пішки. Тільки но дівчина вийшла з гуртожитку, як її знову, як і в той раз, відволікло яскраво-помаранчеве худі. Правда, цього разу цифра відповідала своєму рудому власнику, а Ендрю, що стояв поряд, міг би легко загубитись на фоні автомобіля, якби не світлі шкіра та волосся. Якщо примружитись, то взагалі можна побачити лише одну літаючу голову. Дження тихо засміялась та полізла до кишені, дістати телефона, щоб зателефонувати своїй найчудовішій подружці, адже вони не чулися все цілу вічність  (3 дні), однак дівчину відволік досить різкий звук. Це Ендрю притиснув Ніла до капоту автомобіля. «Ого, – подумала дівчина, – як у нього поперек не переломився…» А потім вона знову побачила швидкий поцілунок. Дженна хутко відвернулась і швидко покрокувала до магазину, водночас набираючи свою подругу на телефоні.

 

 

5.

jennah.love: Ти знав, що віце-кеп та Е. зустрічаються?

 

_kye_official_: фігня

_kye_official_: кевін та ніл разом 100 відсотків

 

jennah.love: Та ну. Я два рази бачила як Н. та Е. цілуються! !

 

_kye_official_: та нііііііііііііііііі це я бачив як кевін та ніл цілуються, це вже точно. ще й не в самих безкомпромісних позах

 

jennah.love: Ти мені не віриш? Жах! Я обурена. Та я все-одно не брешу!!

 

_kye_official_: вірю тільки своїм очам

 

jennah.love: Тоді давай і перевіримо, дуй у мою кімнату, дівчат зараз немає.

 

– Ось він я, до ваших послуг.

– Чудово, сідай, – Дженна поплескала по диванній подушці біля себе. – Отже, або хтось з нас брехло, або це все не так вже й просто.

– Хочеться тобі вірити, тому, здається, у нас другий варіант, – Кай сів на дивані поряд з подругою і зкривився, – виходить, Ніл комусь із них зраджує?

– Дуже не хочеться, щоб це було правдою, але, здається, усе так і є. Що будемо робити? Ми ж не можемо просто прийти і влізти до чужих стосунків. Навіть якщо вони отакі… Може ми справді не так зрозуміли?

– Та що тут можна не так зрозуміти! По-моєму тут все чудово видно! Підводься, підемо шукати Кевіна чи Ендрю.

– Але, Кає, – дівчина нічого не встигла промовити, як її друг потягнув у двері. Їй, звісно, теж хотілося дізнатися правду, тому Дженна пішла за ним.

 

Що ж, вийти до коридору – це вже половина справи, чи не так? Але тільки де шукати хлопців було загадкою, адже у кімнаті нікого не знайшлося. Тоді дівчина запропонувала перевірити на даху, а з тим і подивитись на краєвид, про який вона зовсім забула минулого разу.

 

Першокурсники вирішили піднятись два поверхи тими ж сходами, що й вхід на дах, але, коли відчинили двері на сходинкову площадку, завмерли біля першої ж сходинки.

 

– Тихо ти, там хтось двері відчинив, – прошипів голос десь унизу.

– Це твоя параноя, чуєш, ніяких кроків немає, то був вітер. Ходи краще до мене.

 

Дженна тихо пискнула і потянгнула друга за рукав до себе.

 

– Це голоси Кевіна та Ендрю, – прошептала на вухо максимально тихо, – правда-правда! У мене чудова пам’ять на голоси, з тисячі впізнаю! Давай трохи послухаєм, може вони самі усі проблеми вирішать.

 

Їй у відповідь Кай кивнув головою і трохи присів, та беззвучно придвинувся до перил, щоб краще бачити людей на низу. Так, це очевидно були ті, кого шукали першокурсники, яка удача!

 

– Ті що виробляєш, Ендрю поклав руки на груди нападаючого, – тебе що, заводить, коли можуть піймати? Збочинець. Як називається вуаєрист навпаки? Коли не дивишся, а показуєш? Ото про тебе!

– Не більший збочинець, ніж ти, – Кевін нахилився підозріло близько до Мініярда.

 

– Щось не схоже, що вони збираються битися, – Дженна теж підкралась до перил і тепер напівприсядки знаходиться поряд з Каєм та знову шепче йому на вухо, – ну, в сенсі, якщо вони типу зараз поцілуються, то все швидесенько стане на свої місця.

– Думаєш? – Кай запитав більше у себе ніж у неї, тому у відповідь нічого не почув, а лише продовжив дивитись та тихенько відпихувати совість у бік.

 

– Ненавиджу тебе, королево.

– Знаю, так чи ні, Дрю?

 

 

Першачки не почули відповіді на це двине запитання, однак те, що вони побачили і так пояснило все досить швидко. Кевін тримав воротаря за талію, нахилився до його лиця наскільки міг, та поцілував повільно та м’яко. Ендрю у відповідь завів руку до волосся Дея, і, хоча він нікому не зізнається ніколи в житті, встав навшпиньки, щоб Кевіну було зручніше.

 

– Ходім до кімнати, Ніл повинен був уже повернутися з пробіжки.

 

 

 

 

+1

 

NickyTheBest: Чат «Тільки не кажіть солоденькій трійці» створено

NickyTheBest: 1 фото повідомлення

 

Сповіщення в суботу зранку надійшли майже всім лисам, а Ніккі тільки хитро посміхнувся. Аарон фиркнув і одразу вийшов з чату. Метт і Ден посміхнулись та продовжили обійматись у теплому ліжку. Рене з Еллісон пили ранковий чай, тому у них знайшлась тема для розмов. Кай та Дженна дивились у телефони по своїх кімнатах і у них нарешті пазл ідеально склався.

 

На фото, що надіслав Ніккі, стояло широке ліжко, в домі у Колумбії, на якому солодко спали Кевін та Ендрю, які обіймали Ніла, що спав між ними з легкою посмішкою на обличчі. Здається, так виглядає врешті-решт знайдене щастя.