Скарб сім’ї Камісато

– Почекай. Перш ніж підеш далі, дай відповідь мені на запитання, — слова Аято змусили юнака з монштадту пригальмувати. Він уже збирався йти з кабінету Аято, де протер увесь видимий і невидимий пил, а тут питання.

– Ммм? Так, звичайно, я вас слухаю, пане Камісато, — у звичній ввічливій манері юнак підняв погляд на чоловіка, затикаючи ганчірку для за пояс. Йому було справді цікаво, про що саме його раптом захотів запитати чоловік. Може це про роботу і те, чи Тома прибрав у другій вітальні після прийому? Або про те, куди втекла з самого ранку пані Аяка? Чи, може, це питання набагато інтимнішого характеру?..

Без особливої ​​причини Тома сповільнив подих. Звук повітря, що втягується, раптом здався йому надмірно гучним, і юнак постарався робити вдихи та видихи повільніше, відчуваючи, як росте пульс. Це питання про дрочку, так?! Аято точно хоче запитати, чи виконував Тома обіцянку! У слуги будинку Камісато не було причин турбуватися, але невиразна тривога все одно наповнювала серце. Разом і під ложечкою засмоктало, і коліна стали якимись ненадійними, розм’яклими. Тома не порушував обіцянки, але потурбуватися все одно необхідно. Це вже наче ритуал і обов’язок покараного сабмісива.

— Пам’ятаєш нашу розмову? – не робив розмову зрозумілішою Аято. Він ніби спеціально щось дописував, виводячи акуратні літери та зволікав з конкретними фразами. Іноді ця незворушність ледь не доводила хлопця з Монштадта до божевілля.

— Як у тебя с настроєм сьогодні?

Нерви були на межі зриву. Тома зробив крок уперед, ніби готуючись впасти на коліна в демонстративному жесті і проханні припинити це катування словами, але Аято вловив зміни у повітрі і відірвався, нарешті, від паперу, відкладаючи перо убік.

— Ми говорили, що Аяка може приєднатися. Ти все ще згоден? Як за настроєм сьогодні? Все гаразд?

Тома різко видихнув. У цій простій дії було так багато всього: і явне полегшення, і готовність активної згоди і, звичайно, невелике стидобливе збентеження. Він уже й думати забув про цю розмову.

— Т-так, я… ​​— він трохи заплутався у своїх словах, та і на обличчі з’явилася безглузда, трошки розгублена посмішка, якою хлопець намагався скрасти незручність ситуації. Аято, не витримавши, усміхнувся у відповідь.

— Тома, любий мій, ти говориш так, наче не дуже впевнений. Я вважаю за краще почути трохи більш явну згоду, – сказав чоловік, встаючи з-за столу і роблячи кілька кроків назустріч. Ніколи не завадить ще раз переконатися, що його підопічний згоден. Особливо коли справа стосується чогось нового та незвичного.

— Я згоден, просто трохи зніяковів. А пані Аяка не проти?

Аято скоротив дистанцію так, щоб можна було торкнутися юнака. «Я згоден» з його вуст – це вже інша справа. Відразу зрозуміло, що хлопець схвильований не тому, що не знає, як відмовитись і тому тягне кота за хвоста. Виходить, була інша причина? Долоня Аято ніжно торкнулася до щоки Томи, поправила його комір і, нарешті, пройшлась по грудях, зісковзуючи нижче. Хлопець ледве дихав, уважно стежачи за тим, як долоня голови комісії Ясіро накриває його член через штани і трохи стискається на ньому, немов перевіряючи свіжість булочки.

— Ти ж був хорошим хлопчиком? Чи у мене є привід скасувати плани на цей вечір і присвятити їх чомусь іншому?

Тома розумів, що це гра, що Аято тільки дражниться, коли каже, що скасує план, який уже склав, але потреба підтвердити свою невинність не зникла. Все ще потрібно було розтиснути губи, чомусь щільно зімкнуті, ніби він намагався їх сховати. Ще й у роті так не вчасно пересохло, через що язик став липнути до щок і піднебіння.

— Я був… Я був слухняним, — майже пошепки сказав Тома. Перед очима промайнули спогади того вечора. Скільки минуло часу? Тижнів три? Щиро кажучи, він не рахував, бо це було справедливо. Як і очікувалося, урок від пана Камісато він вивчив добре, тому більше подібним приховуванням державної інформації не займався. Але Аято все не кликав його до себе та не відміняв заборону. Дотики до члена, навіть нехай і через тканину, відгукувалися у всьому організмі захопленням.Хлопець був ладний вже зараз штовхнутися у долоню свого господаря, просячи пробачення, але це було б занадто просто для такого вихованого сабмісива, як Тома.

– Добре. Я вірю тобі, сонце моє. Давай, закругляйся із прибиранням. Іди до Аяки і скажи, що ми чекатимемо на неї, — Аято нахилився вперед і, не прибираючи долоні, ласкаво дражливої ​​й стискаючої Тому через штани, поцілував його в губи, ставлячи приємну крапку в цій розмові.

Тома ж почав потроху танути. Відсутність будь-якої сексуальної розрядки останнім часом підкрутила його чутливість, так що поцілунок для хлопця закінчився солодким стоном у губи чоловіка. А ще треба було перетнути майже весь маєток і зайти до пані Аяки… Перемістивши ганчірку трохи вперед, Тома ніби прикрився саморобним фартухом і позадкував назад, поспішаючи покинути кабінет Аято, поки той остаточно не забезпечив кам’яний стояк своєму коханцю.

По дорозі до пані Камісато хлопець з Монштадту намагався не думати ні про що, і тим більше не згадувати дотику Аято, що хвилює тіло і свідомість. Що вже говорити про якісь інші думки, на кшталт того, що станеться сьогодні… Завмерши біля дверей, Тома зробив глибокий вдих. Пішли секунди, коли він чув биття власного пульсу в тілі.

– Хто там? – пролунав голос Аякі і Тома видихнув. Так, все гаразд, все нормально, це ж завдання Аято, нічого такого.

— Пані Аяка, пан Камісато сказав передати, що він… ми… що ми вас чекатимемо, якщо ви, звичайно, в настрої, — десь у середині фрази він все ж таки ковнув частину слів, через що чітке й гарне запрошення перетворилося у кашу-малашу із ввічливостей. За дверима пролунав дзвінкий смішок. Тома здивовано підняв брову. Це було не дуже схоже на пані Аяку та її поведінку, але варто, мабуть, враховувати, що і він не щоразу передає таке запрошення.

***

Через півгодини маєток Камісато виблискував. Тома, що встиг обмитися і переодягтися, пройшов у покої Аято, несучи тацю з чаєм та солодощами. Фігурна випічка була, мабуть, однією з небагатьох страв інадзумської кухні, які ніяк не покорялися піро-юнакові, тому він навіть не міг гордо сказати, що сам зробив частування до столу. З іншого боку, яка різниця, хто готутвав, якщо для панів то однаково значення не має? В голову все дужче лізли всякі думки. Тома не міг навіть пригадати, коли він востаннє так хвилювався. Причому, це ж було не «погане» занепокоєння, а те, дивне передчуття, що крутить унизу живота, з тривожними нотками «а що якщо».

– А ось і він! Тома, ми тебе вже зачекалися!

Голос Аято пролунав раптово. Юнак, звичайно, знав, що той буде в кімнаті, але чомусь здавалося, що чоловік так звично буде манірним, дотримуватимется всіх правил просто тому, що може. Але ні. Глава клану Камісато з широкою посмішкою привітав свого слугу та коханця, забираючи у нього з рук піднос. Мить, і той опинився в руках у Аяки, тоді як самого Тому притиснули до стіни. Долоня чоловіка опустилася на груди, ніби прислухаючись до шаленого биття серця, тоді як його губи завмерли всього за пару сантиметрів від губ Томи. Чорт, Аято любив дражнитися і це іноді доводило до божевілля. Такий гарний, такий владний чоловік приваблював монштадця кожною деталлю і дрібницею свого образу. Цей парфум, широкі світлі рукава верхнього кімоно, гострий вигин губ так близько від його власних…

— Майстре Аято…

— Не треба, не виправдовуйся. Ми знаємо, що ти зайнятий, – тут же розсміявся чоловік і, провівши долонею нижче, погладив хлопця швидко, відступаючи і відпускаючи його вдихнути. Немов погано вихований хижак, Аято нахабно бавився зі своєю здобиччю під глузливий погляд сестри.

— Я б запропонувала почати одразу. Чайник ми завжди зможемо закип’ятити, а от побавитись з Томою — ні.

Аяка зазвичай не відрізнялася різким темпераментом, але зараз їй явно хотілося взяти участь у розвазі, і чаювання, мабуть, стало б тортурами не тільки для юнака, але і для неї самої. Аято обернувся, хмикаючи, і відступив убік, жестом запрошуючи Тому пройти далі до кімнати. А проходити було куди — ліжко голови комісії Ясіро було справді величезним і займало пристойну частину кімнати. Втім, кому як не Томі знати всі принади панських матраців.

Відлипнувши від стіни, юнак зробив крок уперед, але, похитнувшись на мить, зупинився і заходився стягувати з себе жилет і кофту. Мовчазне запитання переросло у погляді Аято на схвалення, а ось Аяка задум зрозуміла не одразу, тому все ще підняла брови у мовчазному запитанні, коли Тома оголившись, відклав одяг убік, опускаючись на коліна.

– Оціни, який він у мене розумний і слухняний, – з певною гордістю вимовив Аято, опускаючи долоню на голову Томи і сколихуючи світле волосся.

Хлопцеві навіть не було холодно. Знімати одяг виявилося не так важко. Так, двоє людей дивилися на нього, але хіба він не робив це десятки разів перед Аято, хіба не опускався на коліна, схиляючи голову і дивлячись на свого пана? Присутність Аякі міняла всю сцену. Вона хвилювала свідомість, вносила сум’яток та невідомість. Окремо в голові юнака все ще було страшне питання: а що, якщо Аято все одно не пробачив його ще за ту витівку? Що, якщо сьогодні він продовжить катування? Серце всередині, що тільки заспокоїлося і зайняло потрібну позицію, в паніці впало кудись у живіт і застукало там. Мабуть, якісь внутрішні роздуми юнака відбивалися на його обличчі, бо крім долоні Аято, що легко перебирає волосся, до нього торкнулося ще щось. Тонкі, прохолодні пальці Аяки одним рухом прибрали пасмо з чола, ніжно окресливши його вилицю слідом.

— Так, я бачу. Тремтить, як осиновий лист на вітрі. Їй-богу, Аято, що ти зробив із ним? — голос Аяки звучав м’яко; одночасно співчутливо, коли йшлося про долю Томи, і докірливо, коли звернення було саме до глави клану.

— Нічого такого, що…

— Тц! Не хочу чути твоїх виправдань. Я навіть не сумніваюся, що Тома шовковий не через пряники. Солодкий, якщо він тебе ображатиме, ти завжди можеш поскаржитися мені, — сказала Аяка, і піднявши пальцями обличчя Томи вгору, змусила його подивитися собі в очі. На обличчі дівчина мала саме той інтерес, який потрібно. Легко ступивши в роль, вона не соромилася вичитувати свого старшого брата і обдаровувати сабмісива пестощами, вигідно «купуючи» собі роль доброго сюмацюбан.

— Не треба так, пані Аяка… Пан Аято добре ставиться до мене, — сказав Тома, відчуваючи, як тривога його потроху відпускає. Очевидно, саме фізичний контакт був ключем до його комфорту.

— Говориш, що він вишколений, а твій хлопець-то розмовляє без дозволу, — оберт на сто вісімдесят, який Аяка зробила, був несподіваним. Тома прикусив губу, відводячи присоромлений погляд убік у той час як Аято скрушно закивав.

— Ех, вчиш його, дбаєш, витрачаєш свій час, а він все ще невдячний та неслухняний…

Відпустивши, нарешті, хлопця з полону, Аяка відступила вбік, демонстративно витерши долоню об край сукні, немов забруднила руку в чомусь, а не потримала Тому за підборіддя.

— Може, тоді даси мені майстер-клас? — поцікавився Аято, сідаючи на ліжко. Поплескавши по стегну, він жестом покликав до себе Тому, який чудово знав, що означає той рух і що його чекає. Скаржитися юнак не збирався. Опустившись рачки, він, як добрий, слухняний саб, підійшов до чоловіка і, піднявшись всього на мить, ліг животом на його коліна. Тут же долоня Аято властно опустилася між його стегон, змушуючи збентеженого монштадця розсунути ноги ширше.

— Я спершу подивлюся на техніку, тож прошу до роботи, — прокоментувала Аяка, після чого розпочалася справжня розвага для двох домінантів. Тома відчував, як долоня Аято спершу м’яко, а потім все активніше і активніше опускається на сідниці. Іноді легка порка переривалася коментарем Аяки, а іноді і її долоня контрастно-прохолодно проходила по сідницях, показуючи, де саме і під яким кутом вона вважає варто шльопати, щоб досягти кращого ефекту.

Через якісь десять хвилин сідниці юнаки горіли і він був готовий проскулити щось, щоб нагадати двом представникам сім’ї Камісато, що у них все ж таки жива допомога, нехай і покарана за зайву балакучість. Але про нього ніхто не забував. Долонь Аякі розсунула сідниці, відкриваючи погляду двох домінантів кільце ануса, гладко виголене і трохи підібгане.

— Розслабся, любий, моя сестра хоче дещо перевірити, — ніжно сказав Аято, опускаючи свою гарячу долоню вже не на криж, а на спину Томи, ніжно і любовно погладжуючи його. Здебільшого рівний червоний тон сідниць юнака був саме його заслугою, так що їм двом не завадить трохи відпочинку, поки Аяка, що менш втомилася, безцеремонно ковзає всередину. Палець дівчини проник легко. Не дивно, враховуючи кількість змазки, що перед цим капнула на шкіру. Тома навіть зараз відчував, як крапелька стікає по промежині вниз. І, звичайно, Аяка всередині… Дівчина дражнила його не так вміло, як її брат, але це не скасовувала приємних відчуттів всередині і передчуття, вираженого в члені, що поступово напружується і збуджується.

— Мій солодкий, уже? — одразу не залишив цей факт поза увагою Аято, — Аяка, будь ласка, будь погрубіше з ним. Наш хлопчик так любить ніжності, що вже зараз упирається мені у стегно своїм членом.

Відповіддю на коментар був ще один палець, що погладжує юнака зсередини і його стогін, що нарешті демонструє, що Тома не партизан.Те, що він мовчки витримав порку не значить, що продовжить лишати панів у тиші і отримуючи ласку.

— Як на мене, він уже достатньо покараний і так. Не дражни його, — озвучила Аяка свою думку щодо легкого руху брата. Той збирався додати ще свою долоню і почати погладжувати Тому по чутливій шкірі промежини, може навіть торкнутися члена. Ех, обламали йому малину. А за мить Томі довелося впитися пальцями в ногу чоловіка. Ще трохи гелю і разом з Аякою всередину нього ковзнули два пальці Аято. Тепер обидва Камісато розмірено розтягували сабмісива на колінах, поки той мурижився і стогнав. Дискомфорт досить швидко переростав у задоволення, а думка про те, як це виглядає з боку вже не лякала Тому, а швидше збуджувала, причому дуже активно.

— Мммм, насолоджуєшся, так? – поцікавилася дівчина і легко провела лінію по стегні пальцем. Мабуть, у нього знову проблеми…

— Молодець. Хороший хлопчик. Так і потрібно.

Те, що мить тому могло обіцяти неприємності, різко змінило курс, проходячи по свідомості Томи похвалою. Іноді за слова «мій славний, коханий, слухняний», які вимовляє Аято він був готовий продати Монштадт та Інадзуму на чай докинути. А зараз це була пані Аяка та її голос…

— Тома просто тане, я дивлюся. Боюся, якщо ми так продовжимо, все закінчиться дуже швидко.

Аято дістав пальці, чим викликав сумне зітхання Томи, і трохи недбало витер вологу об його стегно, після чого юнак міг підвестися. Аяка виявилася більш скрупульозною, ніж брат, тому через пару секунл на підлогу опустилася хустка, якою вона витерлася. Тома завмер, не знаючи, куди йому подітися. Почуття незручності знову почало підніматися звідкись із глибин, але долоня Аято, що торкнулася живота, повернула його назад і там запечатала. Чоловік легким поштовхом підвів сабмісіва до ліжка, запрошуючи лягти. Усього за мить Тома опинився в його обіймах і, чорт візьми, саме цього він так чекав: поцілунок Аято! Обпалює губи, трохи терпкий, зі смаком чаю з м’ятою і з дуже глибоким коханням. Тома не міг стримати щасливий, майже змучений стогін, обвиваючи чоловіка руками у відповідь, плутаючись у його волоссі і навіть забуваючи про оточення. Вони все ще в сцені, процесі, а він ось так нахабно не відпускає свого домінанта, намагаючись націлуватися за всі ті самотні вечори, поки Аято був зайнятий справами.

Проте Аяке це було навіть на руку. Коли брат нарешті зміг вибратися з солодкого полону сабмісиву, вона вже розібралася з ремінцями і застебнула іграшку прямо поверх свого одягу. Спідницю довелося зняти, але світлі штани під нею виглядали контрастно з чорними ременями страпона.

Хлопець тільки кинув погляд униз, туди, де йому посміхалася Аяка, як низ живота звело, а коліна підігнулися, розводячись убік. Аято не міг не розсміятися з такої активної готовності Томи.

— Ось так ось одразу? Втім, я згоден з тобою. Якщо бачиш член клану Камісато – то розсунути ноги буде найбільш вірним рішенням.

Хлопець стидобливо почервонів, зніяковіло стискаючи губи і закочуючи очі. Чому Аято не міг промовчати? Чому обов’язково треба було акцентувати на тому, що Томі подобається те, що він бачить і те, що буде? Здається, навіть кінчики вух горіли, але це не завадило леді Аяці, яка вже розмазала змазку по всій довжині іграшки, акуратно приставити головку страпона і натиснути, обережно входячи в хлопця.

Тома застогнав, уже не розплющуючи очей. Відчуття були приємними, звичними, бажаними. Розмір був саме той, тому нічого крім приємного натягу і ковзання всередину він не відчував. Навіть найменшого дискомфорту. Печіння в сідницях майже забулося за приємним відчуттям пенісу всередині.

— Подобається? — поцікавився у нього жіночий голос. Слузі не лишилося нічого окрім честної відповіді для своєї пані.

— Та… та-а-ак! Так, пані Аяка. Подобається, – видихнув він, відчуваючи, як долоня Аято охоплює його член і починає потроху надрочувати. Збуджений і так, Тома відчув легку паніку. Спогади про те, як він кілька годин знаходився на межі оргазму, але так і не отримав його, хворобливою хвилею прокотилися по тілу. Було дуже добре. Він не хоче так більше. Це відчуття доведе його до божевілля…

— Будь ласка, пане Аято, прошу вас, дозвольте. Пані Аяка… Будь ласка, будь ласка, будь ласка, — з кожним словом розмірені поштовхи ставали глибшими, а долоня вирівнювала дражливий темп під проникнення. Тома почав просити дозволу заздалегідь, майже відразу, і не помилився. Звуки його голосу, збудженого, трохи тремтячого заводили домінантів з Камісато, викликаючи небезпечну усмішку на обличчях сиблінгів.

— Так швидко? Вже? — вимовила Аяка і впершись долонею в стегно Томи, прискорилася, входячи в юнака швидше, ніж він встигав балакати. Напіврозвалившись на ліжку, Аято просто споглядав збентеженого і збудженого сабмісива. Він любив його кожною клітиною тіла, був закоханий в цей стогін і легкі кучері, в тремтливі стегна і мастило, що стікає крапельками на голівці пеніса. Аято любив Тому і те, як він уміє отримувати задоволення від усього. Чого тільки вартий його стояк під час шмагання. Долоня теж прискорилася, перетворюючи благання на нерозбірливе мукання з якого виходила тільки суміш «будь ласка» та «май-ай-айстре-е-е-е».

Тома намагався не губитися, але ситуація ніяк цьому не прияла. Його свідомість розпливалося від задоволення, а повітря навколо, густе і наповнене ароматами, було важким, обмежуючим можливість дихати. Аято його не дражнив, ні. Він разом із сестрою просто тестував нерви і можливості Томи на міцність, відверто дрочучи йому, маючи його в зад і при цьому не даючи того самого заповітного дозволу. Тома не хотів порушувати даних обіцянок. Він не хотів бути «неправильним», але з кожною миттю, з кожним поштовхом це ставало все складніше.

Втім, будь-яка праця має винагороджуватися. Аято присунувся ближче, прихоплюючи зубами мочку вуха Томи і замислюючись над тим, як добре в сусідньому виглядає сережка.

— Можна, мій коханий, – нарешті подарував він Томі дозвіл. Застогнавши від захвату, юнак засмикався, намагаючись тут же розслабитися. Хвиля оргазму накрила його не одразу. Тілу знадобилося ще мить-друга, перш ніж довгий, захоплений, змучений стогін доповнив сперму, що поштовхами вийшла прямо в долоні Аято.

— Ти найкращий. Я тебе так люблю. Молодець. Тшшш… Гарний хлопчик, — ласкаво нашіптував Аято, погладжуючи юнака вже не так агресивно, але все ще чуттєво, змушуючи вже остаточно вийти назовні все, що так довго збиралося всередині. Фізично та морально.

Аяка трохи сповільнилася, з усмішкою дивлячись на те, як мило виглядає оттраханий Тома і Аято, що закохано дивиться на нього. Мабуть, заради цього варто заглядати на чай іноді.

— Гарний хлопчик, – додала вона, чому юнака ще раз пробило струмом задоволення. Чорт, у нього точно кінк на похвалу. Оргазм, перший за останній час, відчувався в організмі тяжко. Всі ресурси ніби пішли на цей фінальний викид енергії і гормонів, залишаючи тіло, що здригається, вдячно стогнати, не маючи можливості навіть видавити з себе слова подяки.

— Відпочинь. Навіть не думай зараз вставати, — попередила Аяка, остаточно усуваючись і відстібаючи іграшку. Іноді не слуги приносять панам чай, а пани подають піалу ароматного напою своїм коханцям.