Сніговий день

Пролунав стукіт у двері кабінету, і одразу після пролунало:
– Леві! Це я Феліса!
– Заходь! – після цих слів в його кабінет зайшла дівчина, з посмішкою на обличчі.
– В тебе щось важливе? – запитав чоловік, не відриваючи свого погляду від документів що тримав у своїх руках.
– Ммм… Ні, не зовсім. Я хотіла запитати: може підемо прогуляємось надворі? – вимовила Фел поправляючи при цьому шарф. Дівчина вже була одягнена в теплий одяг, повністю готова для прогулянки в такий сніговий і холодний день.
– Я зайнятий, може трохи пізніше. — З якоюсь відстороненістю промовив капітан.
– Але там йде такий гарний сніг, і ми не можемо його проґавити! – дещо з сумом у голосі промовила вона.
Леві підняв свій погляд на неї. Потім, озирнувся на вікно, за яким і справді йшов сніг.
– Добре! – промовив той і піднявся за столу. Посмішка знову повернулась на обличчя дівчини. Леві підійшов до вішалки з верхнім одягом.
– Але не довго! — він почав вдягати куртку.
– Добре-добре!

*Надворі*
– Лише поглянь який він пухнастий! – з захопленням промовила дівчина.
Леві лише спостерігав як дівчина брала сніг до рук і знову розкидувала його довкола. Капітан повернув голову, щоб оцінити масштаби цього снігопаду, але не очікувано в нього влучила сніжка, вона влучила йому в спину. Він глянув на Фелісу, що вже готувала “снаряди” для нової атаки свого ворога. Він нахилився і зім’явши трохи снігу в долонях, кинув його в дівчину, у відповідь.
З часом Феліса вже не встигала відповідати на “вогонь”, чоловік помітивши це почав трішки піддаватись. Зрештою перемогла дівчина…
– Все я здаюсь – з малопомітною посмішкою на обличчі й піднятими руками промовив той, підходячи до дівчини.
– Так! — Феліса радісно засміялась. Леві вже хотів було піти, щоб повернутись до своєї роботи, але його зупинили слова дівчини.
– Давай но ще трохи подивимось на сніг! – вона помітила трохи суворий погляд чоловіка, і додала – Ну будь ласочка, ще трошки…
Він нічого не відповів лише підійшов до Феліси та пригорнув її до себе. Десь хвилин зі 5 вони дивились на сніжинки, що повільно падають на землю. Дівчина перевила свій погляд на Леві, хоч він не дуже хотів виходити надвір, але зараз так само як і дівчина з захопленням дивився на небо. Він помітив її погляд і подивився на неї у відповідь.
– Що?
– Нічого… — вона досі дивилась на нього.
Потім він наблизився до її обличчя і ніжно поцілував. Хоч поцілунок був досить швидкий, але повністю сповнений щирого кохання. Після, Феліса міцно обійняла Леві. І так пройшла ще одна хвилина.
– Леві, ти дуже замерз? – стурбовано запитала вона, перериваючи тишу.
– Не дуже.
– Так ще без шапки вийшов! А я говорила… — дівчина недоговоривши чхнула.
– Я бачу, що ти точно вже замерзла. Все, ходімо, бо ще захворієш. – він взяв дівчина за руку й потягнув до штабу.
Хоча дівчина хотіла, щоб ця мить, коли вони дивитись на сніг і обіймали одне одного, продовжувалась вічно, проте вона вже замерзла, тому зовсім не була проти піти погрітись.