Тільки ти: Безумство моїх мрій

Пролог

Неможливо наперед знати куди нас можуть привести наші мрії та бажання, можна лише насолоджуватися кожним своїм кроком на шляху до своїх цілей.
А що якщо все піде не по плану?

Розділ 1

Сьогоднішній ранок для мене був особливо приємним. В передчутті нових змін у житті, я прокинулась напрочуд рано.

Медитуючи з чашкою кави в руках я вже хвилин 40 намагалась уявити свою поїздку в США.

“Якого чорта, з усіх країн світу я вибрала саме Америку?”

“Напевне, занадто багато фільмів з голлівудськими акторами в дитинстві дивилась” пролетіла в голові думка.

“А чому б і ні. Англійську я добре знаю, та і побувати на концертах улюблених гуртів було б дуже круто, а ще краще на музичному фестивалі побувати…”

Остаточно затвердившись в думці, що вибір країни був правильним я нарешті почала збиратися у справах.

Часу залишалося все менше, а потрібно було ще переконатися що всі документи необхідні для поїздки готові, а білети та готель заброньовані.

***

На вечір була запланована зустріч із подругою.

Вона не дуже хотіла, щоб я їхала сама і навіть ображалась через те що не могла поїхати зі мною.

Зустрітися домовились в кав’ярні недалеко від мого дому. Ми часто там бували, особливо коли на ранок з похмілля хотілося випити кави. Це було таким собі ритуалом, день без кави не починався.

Коли я зайшла до кав’ярні, моя люба подруга вже чекала на мене за одним зі столиків біля вікна, з якого відкривався чудовий краєвид на затишну вуличку по якій майже ніхто не їздив. Пунктуальність ніколи не була її сильною стороною, тому я дуже сильно здивувалась, коли побачила, що вона прийшла раніше. Обійнявшись, ми нарешті сіли за столик.

З Солуною ми були знайомі ще зі шкільних років, навчалися в одному класі. Та справжніми подругами стали вже після закінчення школи, коли через декілька років випадково зустрілись на вулиці. Знову почали спілкуватися, а вже через деякий час залишалися з ночівлею одна в одної, та майже весь час проводили разом в пошуках пригод на свою сраку. Вона завжди підбивала мене на авантюри не даючи ні хвилини на перепочинок. Але за це я її й люблю, а ще за те, що вона завжди підтримувала всі мої ідеї та починання, не зважаючи на те наскільки вони могли здаватися шаленими.

От і зараз вона була чи не єдиною хто підтримав мою ідею пожити хоча б рік в США.

– Ей, подруго, ти чого не реагуєш? Уже уявляєш як будеш американським красунчикам голови дурити? Наче тобі наших українських мало. – заходилась сміхом Солуна, махаючи руками перед моїм обличчям, щоб витягнути мене з роздумів про нашу дружбу.

Солуна була дуже гарною дівчиною, середнього зросту з довгим чорним волоссям до поясу, карими очима у яких раз у раз поблискували пустотливі вогники, пухкими вустами з яких раз по разу зринав дзвінкий сміх.

– Звісно рідненька, а як же, вони мене так і чекають.

– Ой досить, ти ж будеш в Лос-Анджелесі жити, там голлівудські зірки по вулиці ходять. А раптом якийсь Бред Піт в тебе закохається, чи Леонардо Ді Капріо чи краще…

– Так подруго, припиняй ці недоеротичні фантазії, тебе кудись не туди понесло.

– Вже і помріяти не можна.- пустила очі під лоба Солуна – Краще розкажи, на скільки ти туди їдеш, і де ти будеш, на скільки я розумію всі твої фестивалі в різних штатах.

– Десь на півроку-рік. Вирішила купити білет в один кінець, так що буду в США, або поки не набридне, або поки гроші не закінчаться. Я познайомилась з одним чоловіком який займається організацією муз фестивалів в Америці, він обіцяв показати як це виглядає в них із середини. А поїздити дійсно прийдеться. Та куди мені поспішати, спочатку подивлюсь на організацію фестивалю, потім Лос-Анджелес, а потім ще щось придумаю. Тим паче з організацій останніх турів мені непогано заплатили, так що можна ні в чому собі не відмовляти, та навіть під час поїздки займатися своїм блогом.

– Ну все, кидаєш мене тут. А з ким мені тепер пригоди шукати та каву пити?

– Різниця у часі ніяк не завадить мені пити з тобою каву в скайпі. А від пригод треба трохи перепочити, з минулого разу ще синці не загоїлись.

Після ми ще досить довго обговорювали культуру США, та ще багато дрібниць.

Ближче до 10 години вечора, ми вже плентались до мене додому з пивом, щоб відсвяткувати мій від’їзд…..