Хто не гей, я не винен!

Вечір.  Посиденьки біля телевізора.  Техьон підсувається ближче і шепоче практично у вухо.

– Лизнеш?

– Я люблю повністю заковтувати.

– Горло не заболить?

— Ні…

– Сука!  Чонгук!  Техьон!  Жеріть своє морозиво у своїй кімнаті, збоченці!  — Мін кидає в них подушку і плюхається назад на диван, продовжуючи дивитися своє улюблене шоу «Сдохни чи помри».

– Юнгі!  Пісня!  — Кім кидає в нього диск і старший здригається.

– Що?  З якого дива, ви мене вибачте!  Я СКАНДАЛ ТАКИЙ УЧИНЮ!  Новорічні свята взагалі!  Яка хоч пісня?

– Tony Montana!  Шихьок сказав, що армі вже пошту зламали з проханняЧимін вже чекає на тебе в студії.

— Із Чіміном обов’язково записувати?  – Юнгі схрещує руки і лягає назад.

— Що знову трапилося?  — Джин вийшов із кухні у фартуху і з мискою в руках.

— Посварилися, — відповів Хосок.

— Та вже зрозуміло, а зараз через якусь хуйню?  – Джин посміхається і отримує середній палець у відповідь від Міна.

— Загалом, мені начхати, що у вас там трапилося!  Шихьок сказав, що це обов’язково… — Намджун не встигає домовити, як до нього прилітає подушка.

— Нехай сам іде записувати, якщо такий розумний!  Я з Пак Чіміном нічого спільного не збираюся більше мати.

— Та ти й не мав із ним нічого спільного… Ти просто мав його, — Хосок пирснув і отримав ногою по голові.  Якщо Юнгі захоче, то ногою до Росії дістане.

— Пиздуй у студію, зелений пельмень!  – Намджун кинув назад подушку і вбивчо глянув на шокованого Міна.

— Я ща такі флешбеки упіймав!  — у Юнги в голові зараз промайнув той випадок, який був рік тому.

— Гей, а що ти збираєшся дарувати йому на вашу міні річницю?  — Джин наче думки читає, і Мін підозріло жмуриться.

– Труси Чонгука!

– Що?  — Вігуки запитливо дивилися на Міна, перервавши свої сюсі-пусі, і Техьон повільно обернувся на Чонгука.

– Гукі… Я чогось не знаю?

— Я походу теж, — макне з тупим поглядом почухав потилицю, — А!  ЦЕ ТІ ТРУСИ З ДІРКОЮ ВПЕРЕД, ЯКІ ТИ У МЕНЕ ПОТЯГНУВ?!

– Відійдіть!  Або відправлю нахуй!  — Юнгі схопився з місця, показуючи пальцем на всіх.

— Спасибі, що хоч не до Сибіру, ​​— тихо пробубнив Хосок.

— Ти надто токсичний, тож ви з Чіміном і посварилися!  — трохи підвищивши голос, заявив Сокджин і від вигляду Юнгі навіт трохи сховався за спину Намджуна. — Я піду далі готувати.

— Джин-хьон має рацію, — вліз Чонгук, і всі троє активно закивали.

– Це вас не стосується!

— Ось поясни причину вашої сварки?  — не вгавав Джин.

– Це вас не стосується!  – голосніше повторив Мін і потопав до себе.

– Юнгі!  Студія!  Швидко!  – наостанок нагадав Джун і пішов на кухню.

– Як думаєш все серйозно?  — Техьон приліг на коліна макне і пошмагав його по носику.

— Знаючи Юнгі, гадаю, це знову якась фігня, — Чонгук усміхнувся, коли Техьон торкнувся його вуха і спустився рукою до шиї.

— А якщо… Ми… Посваримося?  – почав Кім, змінивши свій погляд.

– Помиримося, – Чон підморгнув, і Техьон підвівся з його колін.

— Ні, якщо ми посваримося, хто винен?

– Що?  — Чонгук запитливо глянув, насупивши брови. — Малю, звідки я знаю?  Ми ж ще не сварилися.

– Значить, ось як!  – Техьон став на ноги і схрестив руки, – Ти повинен був сказати “я”!  Ти взагалі любиш мене?  Егоїст!

– Гаразд!!!  Добре!  – Чонгук нервово засміявся, підвівся, обійнявши його ззаду. – Я, завжди я винен.

— Тобто ти визнаєш, що причиною наших сварок, а можливо, й розставання ти будеш?

Якби думки висвічувалися на лобі, то у Чонгука зараз було б написано “Error”, тому що в нього зараз мозок вибухне.

– Ні… Тобто… ТЕ!  Та куди ти?  Ну Техьон!

***

Чімін глянув на годинник і знову засунув руки в кишені куртки, розгойдуючись з-за холоду.  Двері ніхто не відчиняє, бо пароль знає тільки Юнгі… Пиздецьки злий Мін Юнгі!

Окей… Чімін визнав би, що він винен, але він НИХУЯ НЕ ВИНЕН!

— Де цей пельмень?

Ниє… Сердечко-то ниє… Йому не подобається, коли вони з Юнгі сваряться… Коли Юнгі зовсім не дивиться на нього і іноді навіть кидає надто образливі слова… Але що вдієш, Чімін любить його…

– Твою ж … – Юнгі бачить з кінця коридору, як Чімін сидить навпочіпки і гріє руки своїм диханням.

Мін швидкими кроками, мало не бігом, дійшов до дверей і зупинився навпроти Пака, той одразу встав і втупився в Юнгі.

– Ти ідіот?  – Ну ось … Юнгі знову лається …

– Не можна було в гуртожитку мене почекати?

– Бачити тебе не хочу, – бурчав Пак, ображено відводячи погляд.

– Яка несподіванка!  Взаємно!

Чімін підтискає губи і відходить, щоб Юнгі відчинив двері.

***

— Слухайте, а може, їх помиримо?  – почав Джун, дістаючи з кишені вже знайомий препарат.

– Ні!  Вдруге я на це не піду!  Ану прибрав!
— Джин заплющив очі.

— А що ж робити?  — Чонгук сів біля Техьона, і той пересів до Сокджина, навіть не зважаючи на макне.

– Закриємо їх?  – Хобі знизав плечима, і всі обернулися на нього.

– Точняк!  — Гук підвівся і почав набирати чийсь номер.

— Стійте, у нас одна проблема…

– Яка?  — Хосок перевів погляд на Джуна.

– Вони… Вони там один одного не вб’ють?

— Єсс, мінус два!  – Техьон несподівано схопився, і Джин посадив його назад.

– Є ще пропозиції?

– Закриємо будівлю?  – Знизав плечима Чон старший.

— Тобі б тільки щось закрити!  Рот свій закрий!  — Сокджин замахнувся, і Хосок повз під стіл.

— Хьо~н!  — Чонгук почав підморгувати бровами та либитися.

— У тебе судома чи що?  Нормально поясни!  — Джин заплющив очі і схрестив руки.  Ці діти його колись доведуть!

— Я, коротше, учора знайшов касету у вас із Намджун-хьоном у кімнаті… Називалася вона «Річниця», там відео з тим, як ви відсвяткували?

Кіми схопилися й підійшли впритул до Чонгука, що той аж упав зі стільця.

– Де касета, засранець?!

— Ем… Хлопці… — Хосок намагався привернути до себе увагу.

– А що мені натомість?

– Хлопці!  — він усе ще намагався звернути їхню увагу.

— Заплющу очі на ваші взаємодії з Техьоном на публіці… Молокососи!  – Намджун явно зараз був не в дусі.

– Так БЛЯТЬ!  — Хосок підвищив голос, і всі троє обернулися на нього.

– Згоден!  — Намджун із Чонгуком потиснули один одному руки.

— Що щодо Юнмінів?  — Хо знизав плечима, питаючи Намджинів.

— Роби, що хочеш, — обидва потопали за Чонгуком, Хосок, втомлено зітхнувши, обернувся на Техьона, — допоможеш?

— Хобі-хьон, — занив Ві, — Гуки мене не люблять.

— Зрозуміло… Сам розберусь…

***

– Куртку збираєшся знімати?  У ній записуватимеш?  — уїдливо запитав Мін.

– А ось так!  — Пак плюхнувся на диван, — У ній і записуватиму!  Тому що цю куртку подарував мені Хобі-хьон!  — останню фразу він спеціально виділив і чудово бачив, як у Міна жовна грають.

— Як душеньці твоїй завгодно!  — Юнгі демонстративно кинув сумку в куток кімнати і почав включати потрібну апаратуру.

Чіміну вже було жарко, він непомітно розстебнув куртку, і, побачивши погляд Юнгі, нервово закашляв.

– Цього разу до кінця запишемо?  — Пак вирішив перервати коротку мовчанку, але Мін проігнорував його запитання, — Окей…

Чіміну пощастило, що Юнгі стояв до нього спиною, інакше Мін побачив би його засмучене обличчя.

Чімін стиснув у руках край курточки і, втомлено зітхнувши, відкинувся назад.

– Все, давай заходь, хочу якнайшвидше закінчити і піти на тусовку до Джексона.

– Що?!  — Чімін різко схопився, — Т-тусовка?  Я йду!

— На жаль, там за запрошенням, тому навряд чи ти туди потрапиш.

– Там буде Суйон?  — Чімін думає, що зовсім безпально питає, але ця усмішка Юнгі і те, як він схрещує руки, змушує Чіміна думати, що він таки спалився.

– А що?  — Мін піднімає брову і злегка нахиляється, — Чому ж ти не питаєш про те, чи там буде Темін?  Чи знаєш, де він буде в цей час?

Чімін шоковано піднімає голову, зрозумівши, про що зараз Юнгі, і дає йому ляпас.

– Слухай мене сюди!  Пень ти хуєвий!  — Пак хапається за його комір, — Ти що маєш на увазі?  Думаєш, я зраджую тобі?

— Я так не думав би, якби ти приводу не давав!

– Та я ТОБІ більше давати не буду!  – це, звичайно, похитнуло Міна, але він намагався триматися.

– Лізь у кабінку і співай!  Дитя природи!  – Юнгі штовхнув його і зачинив двері.  Чімін кілька разів ударив по склу і щось сказав, але Юнгі не чув, спеціально прибравши звук.

Зрештою Чімін просто показав середній палець і надів навушники.

– Готовий?  Давай!

Чімін неохоче, але почав співати.

– Стоп, – зупинив Мін.  Блондин перевів убивчий погляд на нього. Я забув дещо включити.

Мін натиснув на якісь кнопки та показав знак «окей».

***

– Все, я замкнув їх!  — Хосок зайшов у квартиру з радісною усмішкою, і його тут же зіштовхнув Намджун, який утік у передпокій.

— Що вони там робили?

– Що?  В сенсі?  Я чув музику, швидше за все, записували, навіщо вони ще туди пішли?

— Шихьок зателефонував і сказав, що все скасовується, бо в студії якась система зламана.  У головному відсіку дроти переплуталися, тому все, що відбуватиметься у студії, буде чути біля будівлі!

— Стривай, але ж вони не натиснуть червону кнопку, навіщо вона їм?  Заспокойся, все там нормально буде, Чон поплескав лідера по плечу і пішов на кухню.

— Блять… Господи, допоможи!

— Хьон… Ти молишся?  – Техьон виглянув із ванної.

— У такі моменти можна й у бога повірити, — Кім втомлено зітхає і переводить погляд на Ві, — А ти що там так довго?

— Те, я чекаю на тебе!  — долинув голос Чонгука з ванної кімнати, і Техьон посміхнувся.

– А ми тут миримось…

— Бля, я попрошу, щоб ви з’їхали!

– Ой!  А хто вчора з Джин-хьоном проходив на практиці п’ятий розділ фанфіка…

– Гаразд!  УСЕ!  МОВЧИ І ЙДИ ДО СВОГО КРОЛИКА!

Джун полегшено зітхнув і потопав у вітальню.

***

– Стоп!

— Зараз що?!  — Чімін, навіть не знімаючи навушники, почав кричати, — Ти задовбав!

Чімін жбурнув гаджет на підлогу, і в Юнги очі на лоба полізли.

– Ну так!  Ломай!  Все ламай!  Ми ж мільйонери!

– Мін Юнгі!  – Пак ногою штовхнув дверцята і попрямував до свого, швидше за все, вже колишнього хлопця, – Три години!  Ми три години намагаємось записати!  Що тобі не подобається?!!

— Не дотягуєш у деяких місцях, та й голос зривається, а десь немов кричиш.

– Знаєш що?!!

– Що?  — Мін з незворушним поглядом, навіть трохи посміхаючись, повертається до Пака.

Чімін важко дихає, стискає кулаки, переводить погляд і ковтає.

– Ми розлучаємося!

– Що?!  – Юнгі різко схоплюється зі свого місця, – Не зрозумів!  В сенсі?!

– В прямому!  Я втомився від тебе!  Вічно до чогось чіпляєшся, навіть зараз!!!  Досить знущатися з мене, якби… Якби ти любив мене, то не робив би зі мною так… Я щодня чую від тебе невдоволення.  Тобі завжди щось не подобається, тобі не догодиш!  — Чімін схопив свою куртку, — День, коли ми почали зустрічатися, найгірший у моєму житті!  Рік, витрачений даремно!  Спасибі за все!  Пісню записуй без мене!

Чімін підійшов до дверей і хотів відчинити, але не виходило.

– Все сказав?  А тепер куди ти підеш?

Чімін знову намагався відкрити, але не виходило, він обернувся, і Мін одразу впечатав його у двері.

– До Теміна підеш?  Не раджу, спати з ним не вийде, я його каструю!

– Мафіозником став?  Двері відчини, Зубенко Михайле Петровичу!

– Я ревную тебе!  Дуже ревную!

– Значить, ти не довіряєш мені, – Чімін відвернувся.

— Тобі я довіряю, а ЦИМ СПОСІБНИМ СПЕРМОБАКАМ НІ!

— Дуже навіть дарма, вони добрі і, на відміну від тебе, так не поводяться.

– Як?

– Сам знаєш як!  Ти маєш жахливий характер!

– Поговоримо потім про характер!  А зараз про той випадок детальніше!  Я бачив вас двох під сходами!  Він лип до тебе так, наче хотів поцілувати!  Поцілувати тебе!  У твої губи, що належать мені!

— З якого часу мої губи належать тобі?  — Чімін обурено підвів погляд.

— Ось що, а мої губи!

Юнгі вп’явся в ці самі губи і відразу проник язиком.  Хоч і цілував він зовсім не ніжно, але задоволення від цього Чімін завжди отримував.  Йому подобалося, як Юнгі не міг відірватися і настільки глибоко цілував, що у Пака голова паморочилася.
Ось і зараз Юнгі витворює те саме, і Чімін неусвідомлено постає, коли Мін коліном натискає на пах.

— Я закопаю всіх цих Темінів, які будуть лізти до тебе, — несподівано прошепотів Юн. — Я дуже ревнивий!  Особливо, коли справа безпосередньо стосується тебе!  Тому що я люблю тебе!

Чімін розплющує очі і, не стримавшись, зніяковіло посміхається.

— Якщо… Справді, все так занедбано… Я змінюсь заради тебе, тільки більше не говори таке!  Навіть якщо ти впевнений у розлуці, я не дам!  Думаєш, чому у мене мотузок під ліжком?

— Я думав, щоб прив’язати мене до нього?  — Пак посміхнувся.

— Це також можна, але ні!  Вона в мене там, щоб прив’язати тебе до себе.

– Гаразд, заткнися вже!  За три дні я дуже сильно скучив.

Юнгі спритно підхоплює його, і Пак обіймає ногами за талію, а руками за шию.

– Чорт, як же я хочу тебе!

Чімін сам затягує його в черговий мокрий поцілунок і заривається руками у волосся старшого.

Юнгі повернувся і випадково посадив Чиміна на прилади, і той болісно простогнав у поцілунку.

– Вибач.

Мін злегка сміється і після укладає Пака на диван, а кнопка на столі несподівано спалахнула… Червона кнопка…

***

– Гей!  Хьон!

Чонгук підбігає до Намджуна і, послизнувшись, упав обличчям у підлогу.

– Що трапилося?!

– Ось!  -Чон простягає телефон, ледь вставши на ноги.

– Що це?

– Армі виклали це в інтернет!  Якісь дивні стогін біля будівлі Біг Хіта.

– Стогін … БЛЯТЬ!  ЧОН ХОСОК!  СУКА, У НАС ПРОБЛЕМИ БЛЯТЬ!

– Шихьок дзвонить!  — Джин простягає телефон, і Намджун тремтячими руками відповідає на дзвінок.

– Д-да… -Кім відразу усуває гаджет через крики.

– Хьон, у тебе кров… – Техьон показує на вухо, і всі дивляться на те, як маленький струмінь крові скочується по скроні Джуна.
— «Будь лідером» – казали вони… «Буде весело» – говорили вони, — Кім кидає телефон у стіну і немов божевільний усміхається, — ЧОГО СИДИМО?!  ЙДІТЬ ВИКЛАДАЙТЕ ВСЕ ПІДРЯД, ЯК БУЛО ТОДІ З ВІГУКАМИ!  ПОТРІБНО ВІДВЕРТАТИ УВАГУ АРМІ!  Тихьон і Чонгук, на вас твіттер!  Джин – вілайв!  Хосок, ти активуй у віверс і тік-ток!

— Та їм і Чонгука одного на сто років вистачить, — Хо засміявся, але, побачивши люте обличчя лідера, нервово закашляв.

– Хьон, ти що?  Коронавірус!

– Дуже дотепний жарт, Гукі … Два!

— Його вчителем можу бути лише я!  — Техьон притиснув голову Макне до своїх грудей і перевів погляд на Намджуна. — Загалом, все зрозуміло!

***

– Ти став надто чутливим за ці три дні, – Юнгі посміхається і проводить язиком по пухких губах.

– Юнгі, давай швидше, прошу!  – Пак уже хниче, торкається свого члена, але Юнгі прибирає його руку.

– Я сам, – він знову шепоче на вухо, обпалюючи жарким подихом його шию, і залишаючи червоні мітки.

Юнгі знову цілує ключиці, кожен міліметр його білої шкіри і опускається вниз.

У Чіміна дихання перехоплює, коли Юнгі облизує голівку члена та заковтує половину.  Чімін судомно стогне, закочуючи від задоволення очі, і прикушуючи губу.

– Юн-юнгі …

Мін стискає тіло руками, облизує вздовж і знову заковтує вже повністю.  Чімін відчуває, як у брюнеті тепло, і готовий закінчити вже від цього.
Юнгі рукою гладить низ живота, піднімається вище, тримається за талію, піднімає ноги Пака, і весь цей час не перериває зоровий контакт з молодшим.  Мін двома пальцями обводить його губи і змушує Чіміна взяти в рот.  Пак не відмовляється, із задоволенням облизує, виділивши більше слини.

Юнгі цими ж пальцями входить в Чіміна, і той забуває, як дихати.  Ці три-чотири дні справді вплинули на нього.

Пак сам насаджується, облизує губи, знову хникає, намагається доторкнутися до себе, але Мін не дає.

Юнгі додає третій палець і насолоджується тим, як Чімін звивається перед ним, просить більшого, як стискає в руках шкіру дивана, через що створюється неприємний скрегіт.

Юнгі вирішив піти далі, і тепер у Чіміні вже чотири пальці.  Він рота закрити не може, намагається не стогнати, він відчуває стояк Міна, тому що той впритул притулився до нього і злегка рухається, імітуючи поштовхи.
Чімін дряпає його плечі, до крові прикушує губу і благає дивиться на Міна.

– Я більше не можу!  Не примушуй говорити ці жахливі слова, Мін Юнгі!

— Скажи, і я дам те, чого ти хочеш.

— Ти ж теж хочеш, — Чімін знову стогне, у куточках очей уже накопичуються сльози, він прикриває очі і уривчасто дихає, — Будь ласка… Увійди в мене…

— Будь ласка, увійди в мене… — повторює Мін і чекає на продовження.

— Будь ласка, увійди в мене… Татко… — Чіміну соромно… За такі слова, але, чорт забирай, він уже не може стримуватися, — Задоволений?

– Ще як, малюк!
Мін входить безцеремонно і одразу на всю довжину.

Чімін настільки голосно простогнав, що, здається, було чутно навіть у гуртожитку.

Юнгі підняв його ноги, почав швидко рухатися і покусувати шию і до жаху улюблені ключиці.

Чімін обіймав, як міг, наче хотів розчинитися в ньому.  Пак впивався нігтями в спину, чудово знаючи, що це ерогенна зона Юнгі, але зараз йому не до цього.

З кожним поштовхом їх обох накривало.  Чімін відчував Юнгі кожною клітиною свого тіла, але цього було замало.

Юнгі відчував, як серце Чіміна б’ється зі швидкістю світла.  Мін обвів язиком шию і знову вп’явся в неї.

Чімін відчував, що вже не може, і відкинув голову назад, виливаючись на живіт.

— Навіть не доторкнувся, — Мін то прискорювався, відчуваючи, що знову доводить Чіміна, то сповільнювався, відчуваючи, як мучить Чіміна.

Юнгі кожним поштовхом зачіпав простату, і Чімін уже проклинав Міна за те, що той знає, під яким кутом треба рухатися, щоб довести до божевілля, тому що Чімін відчуває, як божеволіє, задихається, як його грудна клітка рветься через шалену  швидкість серця.

Несподівано телефон завібрував, і Юнгі просто підняв слухавку.

– Так?

– ПРИПИНІТЬ ТРАХАТИСЯ!  ВАС ЧУЄ ВЕСЬ СЕУЛ!

– Зрозумів, прийняв.

Мін вимикає телефон та прискорюється.

— Хто… Хто це був?
— Намджун… Здається, ми маємо маленькі проблеми.

Юнгі стискає щелепу, буквально гарчить і, зробивши останні поштовхи, кінчає прямо в Чіміна і валиться на нього, важко дихаючи.

— Нам треба буде пояснити йому, чому ми не записали пісню… — Чімін ковтає та обіймає Юнгі за шию.

— Та пішли вони всі, це краще за пісню, — Юнгі залишає поцілунок біля вуха і знову спускається вниз, як раптом хтось почав голосно стукати.

– Чорт!

Чімін штовхає Юнгі на підлогу і швидко підводиться, натягуючи одяг.

– Пізда, хто б там зараз не стояв, я йому з вертухи в їбало дам!

***

– ЧОГО БЛЯТЬ?!
Пак схоплюється на ноги і дивиться на хлопців.

— Та гаразд… Ніхто не знає, хто саме це був, — Хосок намагався заспокоїти і розрядити обстановку.

— Армі вивели хештег «Юнмін ІсРіал» у світові, — повідомив Чонгук і підняв голову.

– Правильно зробили, – схвально кивнув Юнгі.

— Тобі зовсім начхати?  — Чімін дав йому потиличник і затулив обличчя руками.

– А що?  Давно час було розкрити наші стосунки!  Похуй мені на людей, які не сприймають це.  Отже, через них ми повинні приховувати, але на тих, хто підтримує нас, начхатимеш?

– ПРАВИЛЬНО!  У КОХАННЯ НЕМАЄ ОРІЄНТАЦІЇ!  – ЗАКРИЧАВ ТЕХЬОН.
— Завтра ж розкажемо!  – підтримує Чонгук.

– А що Намджун там робить?  — Чімін киває у бік Кіма, що сидить обличчям до стінки, і підніс руки до губ.

— Молиться… — спокійно відповів Сокджин.

***

– Мені здається, це була не зовсім хороша ідея, – Чонгук намагався посміхатися, але коли в нього прилетіла коробочка, він схопився за серце. – Це, сука, бананове молочко!  Ти заплатиш за це!

-Чонгук, тримай себе в руках!  — Хосок зупинив макне, який уже збирався кинутися в натовп.

– Що будемо робити?  — Чімін дивився то на натовп, що тримав плакати з серцем і радів, то на натовп, що посипав їх образами. — Де Намджун?
Всі повернулися до Кіма, який ковтав пляшечку з валеріаною.

– Гаразд, залишимо його, – Мін махнув рукою, і тут у нього прилетів використаний підгузник, – Фу!  Какульки!  Бяя…

– Як вас тільки земля носить?  — долинуло з юрби.

— Хм, навіть не знаю, зараз спитаю!  — Мін дістав телефон і почав набирати номер, — Але, земля?

– Так, пупсику?  – Сокджин відповів на дзвінок.

— А як ти мене носиш?

– На ручках, заюш, на ручках, – Кім послав повітряний поцілунок, і Чімін закотив очі.

Можливо, ще не всі можуть зрозуміти, що КОХАННЯ – це нормально, але Пак думає, що людство на правильному шляху.