Хто не гей, я не винен!

Всі сиділи за столом і пили чай, але кожен підозріло дивився на інших.  Вони домовилися про те, що той, хто трапиться, той обріже собі волосся, і всі погодилися, але ніхто не скасовував путівку Хосока до Сибіру.

– Хлопці… Ніхто не хоче подивитися зі мною фільм?  — запропонував Чімін, дивлячись на всіх спідлоба
.
– І який же?  — запитливо підняв брови Чон, озвучуючи думку хьонів.

– “Назви мене своїм ім’ям”… – Чімін спрямував погляд на Техена, і всі теж повільно обернулися.

– Так!  Це було для Армі!  Я хотів лише підтримати наших ЛГБТ фанатів.

— Ага, чи просто на геїв дрочиш!  — єхидно показав язик Чімін.
— А сам!  З усіма хлопцями поспіль обіймаєшся, — хмикнув Юнгі й закотив очі.

– Це не так!  Просто я дуже доброзичливий і обіймаю всіх підряд… Джин-хьон, дай обійму!

— Дякую, але я не хочу підніматися на ступінь вище у списку Юнгі, — замотав головою Джин.

– Теж мені Хьон!  — Чімін схрестив руки і ображено надув губи.

Техьон непомітно очима показав Чонгуку у бік кімнати, але той відвів погляд.  Тоді Кім закусив губи і ногою дотягся до стегна Чонгука, і той поперхнувся чаєм так, що аж із носа бризнуло.

– Чонгук!  Що з тобою?  – Намджун почав трохи погладжувати спину Чонгука, але той відмахнувся рукою.

— Все… Добре… Хьон, — він серветкою витер рота і спрямував погляд на Техьона, який кокетливо посміхався. — Мені треба в кімнату, — з цими словами Чонгук підвівся з-за столу.

– Ага, знову дрочити, – заржав Чімін.

– Мені дзвонять, я відійду.  — Техьон типу відповів на дзвінок і пішов у свою кімнату з Чонгуком.

– Вам не здається це занадто під… Юнгі, що ти робиш?  – спитав Джин.

— Чіміна ставлю на третє місце, — не відриваючись від справи, відповів Мін. — Вітаю, Пак Чімін, тепер ти третій у списку підорів.

– Блять, як ви заїбали!  Я натурал!  Ясно?  Я люблю дівчат!  Мін Юнгі, дівчат!

– Ага-ага, з тебе натурал, як з мене спортсмен, – Намджун не стримався і засміявся з жарту старшого чим зловив погляд Чіміна,

– Ну, Хьон!  Хоч ти підтримай мене!
— Пробач, Чімін, тут кожен сам за себе, — Намджун взяв свій кухоль і кухоль Джина і відніс до раковини.

— А що це ти тільки чашку Джин-хьона взяв?  — Чімін вигнув брову і розплився у чеширській посмішці.

— Ну… Джин-хьон найстарший, от і…

— Юнгі теж старший за тебе!  Чому тоді його чашку не взяв?

– А чому це ти так переживаєш за Юнгі?  Можеш взяти і помити його чашку.  Юнмінів тут ніхто не скасовував, — Джин підморгнув і підвівся з-за столу.

– Я що зовсім один?  — Чимін був розчарований, але не здивований. — І чому одразу Юнгі-хьон?  — він глянув на Юнгі і зморщився, уявляючи, про що багато Армі думають. — Знаєш, Хьон… Думаю, нам краще не перетинатися на камерах.
– Чому?  – Юнгі відірвався від свого заняття і повернув голову в бік Чиміна.

— Отож… Ащ!  Окей!  Війна така війна!  Думаю, Мін Юнгі, ти тут найблакитніший із усіх блакитних, і я це доведу.

– Ха, подивимося, рожева плюшка Пак Чімін, хто тут ще гей!

– Надалі не дивись на мене довго, а то подумають щось не те, – Чімін оголив свої білі зуби і поправив рожеву толстовку.

— Що означає «не дивись на мене довго»?  — Юнгі був здивований.

— Введи в Ютуб «15 наймиліших моментів з Юнмінами» і побачиш, як ти там витріщаєшся на мене, — з цими словами Чімін пішов, помахавши рукою, і зачинився у своїй кімнаті.
– В сенсі?  — Мін одразу ввів у Ютуб, і вийшло аж штук шість тисяч точно.  Він увімкнув перше, що трапилося, і охрінів.  Невже з боку його дружнє ставлення до Чіміна виглядає так, наче вони зустрічаються, і вони мають цукерково-букетний період?

З кімнати Чонгука з Техеном почали долинати дивні звуки, наче щось падало.  Юнгі потер руки і смикнув за ручку, але двері були замкнені.

– Гей!  Ви нахрена там замкнулися?  Відкрили швидко!  – З кімнати почулися тихі мати і тупіт, – Я кому сказав відкрити?!  — через секунд п’ять двері відчинив Чонгук, і Юнгі просто вбіг у кімнату. — Що ви тут робили?

– Ми… Ми читали!  — почав виправдовуватися захеканий Чонгук.

– Так, хьон, ось навіть книга!  – Техон підняв перегорнуту книгу, і Юнгі, посміхнувшись, схрестив руки.

— А чому з тумбочки все скинуто?  — троє повернули голови до місця погрому.

– Книгу шукали!

– Так!  Книжка просто дуже цікава була!

— Ммм… По-перше, переверни її, а по-друге, відколи ви читаєте книги англійською мовою?

– Ну … – Протяг Ві.

— Цю книгу я з бібліотеки взяв, щоби повчитися!

– А Техьон тобі, значить, допомагав … – все не вгавав Мін все ще уявляючи, як отримає гроші і відправить всіх мемберів в Сибір.

– Ну, взагалі-то, я тут ніби живу і маю право робити все, що хочу, – Техьон підняв голову і поправив чуб.

— Хлопці, та гаразд, вам… У мене є пропозиція… Я вас упіймаю, а бабки ми розділимо?  Мені 94%, а вам 3%?

— Двері там, Хьон, — вказав на вихід Чонгук із милою усмішкою.

— Ну окей… Нарікайте на себе, якщо я вас зловлю, — з цими словами й поглядом стервочки Юнгі вийшов із кімнати, і Чонгук замкнув двері.

– Трохи не спалилися, – Техьон підвівся і, підійшовши до Чонгука, впився в його губи, – Мені це навіть подобається.

– Оу, та ти в нас екстремал, – Чонгук усміхнувся через поцілунок і знову посадив Техьона на тумбочку, умістившись між його ніг, – Давай тільки тихіше, – пошепки промовив Чонгук.

– Добре, – також пошепки відповів Техьон і обвив ногами його талію, затягуючи в черговий поцілунок.

***

– Давай я помию посуд, – Намджун злегка торкнувся руки Джина, щоб забрати рукавички, і той трохи здригнувся.

– Добре, тільки не розбий знову тарілки, – усміхнувся Джин і, знявши рукавички, віддав Намджуну.

— Щоправда, у мене погано виходить сковорідку мити, допоможеш?  — Намджун знав, що Джин не відмовить, адже Кім Сокджин дуже милий і добрий.

— Ти знову спокушатимеш мене своїми ямочками?  — Джин гордо підняв голову, — Ворлдвайд хендсом так легко не здається, — він схрестив руки і через пару секунд відпустив їх, стримуючи посмішку, адже Намджун знову скористався головною зброєю «Мила усмішка і карколомні ямочки».  впритул підійшов до Намджуна і розставив руки по обидва боки.

– Думаю, ми неправильно стоїмо, – з цими словами Джун помінявся з Джином місцями, і вже старший був притиснутий до стільниці. – Тепер правильно, – він торкнувся його руки і почав повільно наближатися.

— Одні підори навколо!  Що це в біса таке?!  — вони почули голос Юнгі, що прямував на кухню, і одразу відійшли один від одного, тільки Намджун невдало спіткнувся і впав.

— Намджуне, знову ти їбанувся?  Скільки можна?  – Юнгі підійшов до холодильника і, відкривши його, дістав пляшку з водою. – Ви тут посуд миєте?  Дивіться, я стежу і за Намджинами, — з цими словами він сів за стіл і врубив телевізор, — Можете мити, а я тут посиджу.

Намджун заскрипів зубами від злості, і Джин тихенько хитнув головою, показуючи, що нічого не треба робити.

– Добре, хьон, – він підвівся поруч із Джином, і вони продовжили мити посуд, проклинаючи цього водохльоба, якому закортіло попити!

***

— Пані, пані, я весь ваш, тільки дайте мені секунду, щоб відповісти на дзвінок, — з цими словами Хосок вийшов з кімнати і подивився, хто йому дзвонить, — Пак Чімін!  Брате!  Як справи?

– Їбаний мудак!  Коли приїдеш, я тобі покажу, де мудаки зимують!  Жертва п’яної акушерки!  Коли згадую тебе, розумію, що природа теж має почуття гумору!

— Ч…Чі… Чімін!  Заспокойся та скажи, що трапилося?  — Хосок перевірив вуха і з жахом скрикнув, бо від Чимінового голосу аж кров пішла.

— Сталося те, що тепер тобі пизда!  Через тебе у гуртожитку хер знає що відбувається!  Усі шукають підора!  Дебіла ти шматок!  Приїдеш, і я тобі ці гроші засуну куди глибше, – а далі гудки.

— Але… Це ж… Це ж був жарт…