Мармеладний ведмедик

Як можна бути таким ідеальним, питаю себе щоразу, коли дивлюся на його обличчя. Мій милий ведмедик Те .Прекрасний завжди і у всьому. Навіть коли просто лежить, поруч роблячи вигляд, що він ну дуже образився. Як зараз, наприклад.

А все почалося з того, що двадцять хвилин тому ми посварилися, ну як посварилися, я просто відмовилася йти з ним на кухню, а він насупив ніс і мило зморщив лоба. Я не змогла, стриматися і розсміялася, встала навшпиньки, цмокнула його в ніс зі словами:

– До зустрічі з тобою я навіть уявити собі не могла що від такої дитячої поведінки, серце в моїх грудях відбиватиме чечітку. Кім Техьон ти така дитина, але я так тебе люблю. Не гнівайся, ми їли лише годину тому, і я правда не хочу, а ти можеш зробити це і без мене. Ти ж вже дорослий хлопчик.

– Дитина , так? І ти не підеш зі мною? – Декілька рас моргнув, своїми довгими віями гіпнотизуючи мене. – Мотнула головою в заперечному жесті.

– Ну і гаразд, тільки знай, ми з Тані на тобі образилися, і сьогодні залишимося спати у залі. Ось, Тані підемо з татком. – Звернувся він до нашого малюка. Але маленький грудочок, переводив свої очі намистинки, то на мене- то на Кіма, не розуміючи, що відбувається. Зрештою, він залишився зі мною.

-Ну І залишайся тут, пухнастий зрадник. – Ображений Кім вирушив на кухню. А я зручно вмостилася на ліжку, укладаючи поруч Тані. Вдавала, що читаю книгу, а сама уважно прислухалася до звуків, що долинали з кухні.

А там, швидше за все, щось розбилося, але перед тим упала Техену на ногу, він про це голосно сповістив увесь будинок, при цьому смачно вилаявшись. Коли він сердиться стає занадто розсіяним і незграбним.

Хвилин через десять, він уже був поруч зі мною на ліжку, переклав собаку ближче до себе, а сам вмостився у мене під боком. Присуваючи свою голову ближче до моєї руки, сподіваючись отримати масаж голови. Йому дуже подобається, коли я граюся з його волосям, Те настільки тактильний, що готовий мурчати від задоволення, а в моменти, коли він видає зрозумілі тільки йому звуки задоволення, насолоди в чистому вигляді отримую я, його голос розноситься солодкою патокою по всьому моєму тілу .

– Ну, ось Тані я залишився голодний, поранився, а мене навіть пошкодувати нема кому, ось як з вами жити? А я просто хотів поїсти . Не стала відповідати йому.

– Мовчатимете, значить, добре я теж помовчу – пересунув свою голову ще ближче, практично лягаючи на мою руку, знову залишила цей його жест непоміченим. Трохи зачекала, поки він заплющить очі. Ну, ось як чоловік із таким точеним профілем, із таким мужнім обличчям може бути такою ванільною зефіркою. Моя втіха.

Відклала геть книгу, в якій не дуже й була зацікавлена. Запустила пальці в відросле, злегка кучеряве волосся коханого, стала повільно його перебирати, паралельно масажуя шкіру голови.

Несподівано для мене Техен швидко опустив Тані на землю, сідаючи на мене зверху як вершник на конячку. Від несподіванки проковтнула грудку з в’язкої слини, що різко утворилася у мене в роті.

– Можеш навіть не дивитися на мене своїми оленячими очима Кім Т/І тебе це не врятує, готуйся до найжорстокішого покарання. Зараз зацілую тобі до смерті.

– Я не Кім.

– Поки що не Кім, але це ненадовго. А тепер час десерту сьогодні я точно не залишуся голодним, і ти обов’язково забереш свої слова про те, що я дитина.

Закінчивши свій монолог Те приступив до «десерту»як сам і сказав, і тут я не можу з ним не погодитися, губи Техена солодші за будь-які цукерки і м’якші за будь-який зефір, а вмілі дотик і маніпуляції з моїм тілом і мене перетворювали і десерт- малинове желе.

– Люблю тебе-з придихом у перерві між поцілунками, шепотів коханий.

– І я тебе – ледве встигла, відповісти я як знову потрапила в полон губ мого мармеладного ведмедика.