Розділ 1

Мені не сподобалась Голі з першого погляду. Хоча не скажу, що на це була б оптимальна причина, але напевно це її правильність, чи може навіть ледь не «ідеальність». Вона завжди виглядала прекрасно як з голки, навіть після ночі боротьби з привидами в неї ніколи не було синців під очима. Харчувалась вона завжди правильно, тому,звісно, й мала ідеальну фігуру. Але найбільше мене дратував її характер. В деякі моменти він був нестерпним, точніше майже завжди. Якби мене попросили його описати я б сказала так: «крім того,що вона виглядає як з голки, то й сама є ще тією голкою в дупі»Так, наші стосунки не задалися і працювати разом часто було не легко, але робота важливіша ніж наші відносини. І це мені треба було донести собі сьогодні, бо Локвуд і Джордж відправились на завдання в якийсь гараж де господар  начебто бачив свою бабусю, а нам з Голі треба було піти в невеличкий магазинчик де завівся якийсь привид першого типу як ми зрозуміли по розмові з замовником.

—Все, ми з Джорджем вже будемо йти. До ранку дівчат!– Промовив Локвуд і вони з Джорджем вийшли за двері

—Ти вже готова Люсі?

—Так, Голі, можемо рушати. – Відказала я, поправивши рапіру на поясі

—Люсі ти все взяла? Ланцюги не забула?

—Не переживай я все взяла. – Мене дратувала ставлення Голі до мене наче я не досвідчена агентка, а трирічка. Ну тому що, а як інакше реагувати на те що вона думає наче я могла б забути ланцюги, це ж ледь не основний захист від привида!!

—І, Голі, мені не три роки та я не вперше іду на завдання, тому я знаю, що треба брати. Можеш мені на нагадувати. – Вона, на мій гострий вислів нічого не відказала лише кинула на мене зневажливий погляд.

    Ми нарешті вийшли з дому та спіймали нічне таксі. Невдовзі ми вже прибули на місце та зустріли нашого замовника. Це був чоловік років сорока, середнього зросту та з гачкуватим носом. Він і був хазяїном цього невеличкого продуктового магазину. Він привітався з нами та розповів про привида все, що знає, а це майже нічого. Але з першим типом ми повинні впоратися швидко. Ми, зайшли всередину та роздивлялися приміщення.

Треба було перевірити чи є зараз тут якийсь привид хоча ще рано для їхньої появи, але ми все  одно включили наші таланти і почали прислухатися та придивлятися.

• —Ти щось відчуваєш Голі?
• —Ні, а ти?
• —Теж, а тим більше нічого не чую
• —Та й температура нормальна, може про дивимося біля каси та між іншим рядами?
• —Так,добре, тобі каса і перші два ряди, мені інші
• —Добре, тоді до роботи

Зараз була лише сьома тридцять ,тому зрозуміло, що привид зʼявиться пізніше, а поки треба придивитись до місця і облаштувати його. Що ми й зробили з Голі після того як обійшли магазин.Зробивши коло з ланцюгів в третьому ряду біля чаїв та кави, ми перевірили соляні бомби та інший захист.

• —Гей, Люсі, як ти дивишся на каву з печивом?
• —Так ,давай, всеодно у нас ще є трохи часу

    Випиши каву з термосу та зʼївши печиво, ми ще трошки поговорили, бо надворі ледь по темніло. Кутики моїх вуст піднялися під час ,розмови. Ого, виявляється розмова з Голі теж може бути нормальною? Це вже прогрес!

   -Давай будемо спостерігати за нашими територіями які я розподілила раніше, а якщо хтось з нас щось побачить то покличе, окей?

—Добре – Сказала голі і почала працювати.

Поки все було більш менш температура звісно трохи зменшилася, і відчувалася потойбічна енергія, але не сильно,тому я ходила між рядів уважно спостерігаючи. В самому кінці магазину, я помітила на  складену до стелі драбину та напевно вихід на горище, якого я думала тут немає. Ставши прямо під цими виходом ,я відчула дуже сильну потойбічну енергію і відсахнулась від цього. Я почула якісь нерозбірливі звуки. Тепер я точно зрозуміла, що привид на горищі, дивно, що він досі не спустився.

–Голі, іди, сюди! Я знаю де привид!

Вона підбігла швидко і стала біля мене

   –Відчуаєш привида?

–Так, тільки мені здається надто потужно для першого типу!

–Ти права! Треба перенести сюди ланцюги, а потім іти на гору. – Так ми і зробили. Залізши на старе горище на якому був один лиш мотлох і на якому ніхто вже не був років з десять, ми включили таланти та  уважно роздивлялися його. І тут зʼявився безногий. Сильний привид другого типу на який ми не очікували.

  –Люсі це безногий !!

Привид, вже підходив до нас, але я встигла кинути в нього соляну бомбу. Це його не вбʼє, але дасть нам трохи часу.

–Голі треба швидко знайти джерело!

З металевих друзок я зробила коло, бо ланцюги залишилися знизу. Ми з Голі швидко почали шукати джерело серед усього мотлоху та сміття типу журналів, одягу який вже був схожий на шмаття і багато іншого. Я була насторожі, бо щомиті міг зʼявитися привид, але нам треба було знайти щось що може бути його джерелом. І тут я пошкодувала, що лишла череп, бо він мене сильно дратував та ще я думала тут буде привид першого ,а не другого типу!!Десь хвилин через сім копирсання в цьому смітнику, я побачила велику, видно, що людську кістку. Доторкнувшись до неї я побачила як чоловік душили. Його химерний крик заповнив мою голову. Це було нестерпно, але в один момент він зник, так само як життя з очей Чоловіка. Але дивно, що його кістка тут. Можливо хтось спеціально приніс її з кладовища чи звідкись ще. Хоча це цікавило мене найменше. Але тут я почула дуже голосний жіночий голос. Це була Голі.

—Люсі ззаду!!

За мною стояв Привид !! Я кинула в нього свою останню соляну бомбу. Не подивишся чи я потрапила, я хотіла запечатати джерело, але не встигла бо відчувала наближення привида. Захисту в мене є лиш рапіра, але не могла нічого зробити, бо мою голову знов заповнив цей жахливий крик. Я не могла дихати, мене наче душили. Я не знала що робити. І тут звідкись взялася Голі. Вона вправно відбивалася рапірою , бо її грецький вогонь залишилася в купі мотлоху, напевно випадково випав . Я нарешті вийшла з ступору і побігла за грецьким вогнем .

  –Голі, відійди!!

Я кинула в привида бомбу і він перетворився на ектоплазму. Голі тим часом запечатала джерело.

  –Голі дякую ти мене врятувала! Якби не ти я вже померла б.

– А як я могла б зробити інакше?Тому немає за що- промовляючи все це ,вона щиро, на всі зуби посміхнулась, що насправді  для неї було незвично.

Нарешті закінчивши всі справи в магазині, ми на світанку зустрілися з замовником і він заплатив нам гроші. Зловивши таксі, ми поїхали відвезти в крематорій джерело. Після цієї довгої ночі, коли ми нарешті прибули додому ,ми зустрілися на кухні з Локвудом і Джорджем. Розповівши їм все, ми розійшлися відпочивати