24 лютого

Розвівається калина. Черемха ще

Навіть і не думає рости. Земелька собі живе,

Покрита снігом тоненьким.

І аж тут раптом червоная калинонька зірвалася,

Загорнулася у чорненькую землю.

Наступило двадцять четверте лютого.

Ах, двадцять четверте лютого, як же ти наше, вкраїнців, життя поміняв! Тепер не буде тих мирних вечорків,

Не буде тепер прогулянок спокійних,

А їх замінять неспокійні звуки

І люди за вікном, які бігуть.

Тиша на вулицях.

Вітер гуляє, як ракета.

Вставай, Україно, вставай, рідненька

Готуймо-но смузі!

Вставай-но Україно,

Беремося за байрактари!

О, наші диванні воїни,

Беремося ми за екрани моніторів!

О, всі ми, Україно, такі важливі для тебе.

Ходять по Вкраїні нашій

Кацапи з автоматами…

Але ми їх — раз! — і у грязюку

Головами аж у самісіньке пекло

Їх запроторимо, щоб дізналися ці фашисти,

Як це — коли в тебе мами нема,

Як це — коли в тебе домівку забирають,

Як це — коли ти сидиш в укритті і думаєш —

Чи виживеш, чи ні…