То.. невже це я..

Чомусь повіки розімкнулися так легко, ніколи ще не прокидалася такою відпочилою. Сонце пробивалося крізь вікно, несучи з собою купу тоненьких золотих промінчиків, а вітерець, колихаючи півпрозорі штори, створював почуття спокою та вмиротворення. Прокинулась вона одна, кругом стояла тиша, лише десь далекі звуки лікарняної метушні розрізали сперте повітря коридорів лікарні. Стук у двері, тихий скрип вже давно не нових петель і у проході видніється обличчя хлопця.
– Кіро, ти прокинулась, як ти себе почуваєш? – майже шепотом питав він, щоб не сполохнути її і без того втомлений розум.
– Добре..
– Це чудово, я ..
– Вони померли так? – наче ножем по вухах різанула ця фраза, обриваючи безглузді балачки, які аж ніяк не хотілося слухати.
– Кіро, ти тільки не хвилюйся ..
– Припини, Алексе, я все розумію, просто скажи. – перебивши, вона лише трохи повернула голову, щоб бачити його обличчя.
– Так, ти єдина, хто вцілів. – Лице парубка одразу зробилося серйозним, але в його очах, був неймовірний сум, бо він, як ніхто інший, розумів, як відчувається та порожнеча, що зараз наче поверхня озера у безвітряний день, тягнула щось у грудях, на своє темне дно.
– Зрозуміло.. – вона повернула голову у зворотнє положення, та важко видихнула, але чомусь, одразу стало легше. – Дякую, Алексе..
Не пройшло й кількох хвилин тої дивної тиші, як на порозі палати з’явився чоловік у білому халаті, що ось нещодавно, допоміг парубку присмирити її істерику.
– Доброго, дня! Бачу вам вже трохи краще. – поправив оправу окуляр. Він за кілька кроків дістався до ліжка Кіри.
– Так вже краще.
– Співчуваю вам, мені шкода це говорити, але по при всі намагання, ми не змогли урятувати вашу сім’ю, вони загинули від отруєння чадним газом. – Підбираючи слова, але все ж прямо, не приховуючи нічого, дивлячись прямо у вічі, чоловік у білому халаті, казав речі, що могли знов вибити його пацієнтку зі стану рівноваги, який ще підтримував препарат у її крові.
– А що стало причиною пожежі, і чому я майже не постраждала.
– Це мені теж цікаво. Пожежники пояснили мені, що вогонь спалахнув зі сторони дальньої кімнати на другому поверсі і на момент того, як вас вивели з будинку, вогонь заполонив собою весь будинок, що може свідчити про те, що пожежа тривала вже деякий час, що і стало причиною того, що ваші рідні так і не прокинулися. Але.. – пауза, тонка пелена дивного відчуття, і цей дивний погляд лікаря.. – коли вас вивели з будинку, лікарі швидкої допомоги не виявили, характерних травм, опіків, або характерних симптомів отруєння газом. Лише незначне почервоніння шкіри та легка гіпоксія, але температура тіла була досить високою.
– Що це значить? – з деяким нерозумінням та побоюванням поглянула вона.
– Що вам несказанно пощастило. – якось різко, але без долі докору чи гніву. – Більше деталей я не знаю, скоро до вас навідуються правоохоронні органи, щоб опитати про цю ситуацію, а на разі відпочивайте. Якщо щось знадобиться чи будете почувати себе погано, натисніть на кнопку біля ліжка, медсестра допоможе. Бувайте!
Чоловік у білому халаті вийшов з палати, причинивши за собою двері.
– «Невже, пожежа почалася з моєї кімнати? То.. невже, це .. я..»