Частина 1

Рюсуй залишився на палубі після важливої партії в покер. Він не приховує що гра була цікава в стратегічному сенсі. Він прийняв до уваги моменти з інтригою та пообіцяв собі що наступного разу не допустить такої помилки.

 

Захід сонця дуже заворожуэ палітрою відтінків, багато помаранчевого та яскраво жовтого кольору. Усмішка капітана присвячується темним кольором моря. На фоні хвиль він чує веселі голоси своїх товаришів, він хоче бути у центрі увагі, але почуття сорому замарили його голову.

 

Позаду стоїть силует самотнього чоловіка. У моряка настільки чудова інтуїція, що він відразу здогадався, хто це стоїть.

 

— Не погана гра. — говорить він.

 

— А я гадав що ти будешь против мене, — повернуся у бік співрозмовника — але я дізнався що ти робив на мене ставку, чи не так Цукаса?

 

— Здідки в тебе така брехлива

інформація? — схрещує руки найсильніший примат.

 

— По-перше, я бачив тебе на своєму боці, а по-друге, Франсуа займається ставками, а мені залишилось подивитись в журнал. Шкода, що ти програв стільки драко.

 

Цукаса підходе ближче до капітана і нарешті вони знову залишились один на один без зайвих свідків. Можливо зараз їм вдасться вирішити питання яке турбує Цукасу.

 

Він шукає відповіді голосним  бажання Рюсуя. Луною в віски Цукаса чує ці слова і зовсім не розуміє як правильно їх сприймати. А саме головне наскільки інтимні бажання Рюсуя належати йому? Щоки Цукаси рожеві як спілі персики особливого сорту на сонці, серце як дурне стрибає куди завгодно, його лякає невідомість.

 

Тим часом посмішка капітана Персея стає усе ширше дивлячись в очі головного бійця Наукового Царства. Його ноги стали ватними і тримають на одному місці, чому він відчуває таку тривогу?

 

— Я не шкодую, тим паче я проти цього звірства з грошима.

 

— Так, я пам’ятаю — підтримує підборіддя пальцями і гадає як краще казати далі, — якщо це тебе турбує, я можу  повернути усі твої драко.

 

— Ні, залиши свої гроші при собі, я повинен тільки Сенку,  з тобою в мене нема бажання мати нічого спільного.

 

— Але ти сам до мене прийшов, — помітив Рюсуй та клацнув пальцями —тоді в тебе є важливе питання, або пропозиція яка залежить тільки від мене. Якщо тобі не потрібні мої драко, тоді ти тут не просто так, це логічно.

 

Тільки зараз Цукаса зрозумів у яку пастку він потрапив з цим “бовдуром генієм”. Він насупив брови та поглядом чіплявся за дрібні деталі корабля перед собою. Скільки разів йому потрібно так легко помилитися щоб нарешті дізнатися справжні мотиви Рюсуя?

 

— На сьогодні пізно для обговорення, скоро стемніє — намагається завершити невдалий діалог і прийняти поразку на свій рахунок — на добраніч.

 

— Стій, постій — повторює Рюсуй та розводить руками  — мої почуття кажуть, що погода в твоєму серці не має спокою, вирує шторм і сильный вітер,  це не гарний знак.

 

— Ти не можеш знати погоди в серцях людей. — грубо позначив Цукаса своїм не добрим поглядом — Я поквапився коли думав що готов до розмови з тобою.

 

— Навіщо нам зайвої драми? Ми на одному боці, мы будемо працювати разом, нам не потрібно зайвих вражень.

 

— Тут я з тобою згоден — мимоволі змінює міміку обличчя. — Тільки моє питання може не правильно інтерпретувати твоє враження про мене.

 

— Це не можливо, — запевнив Рюсуй та виявив тактильнисть доторкнувшись до м’яза руки — Я повністю довіряю тобі.

 

Цукаса ненавидить коли його чіпають, особливо з таким натиском, Рюсуй не поспішав прибирати руку. Жест Рюсуя здається початком інтимності яке уявляв Цукаса ще до початку цієї розмови. Найсильніший примат почуває що хоче більше тактильності, але не може собі дозволити пройти далі.

 

Коли Рюсуй доторкнувся, рука Цукаси була холодною, не зважаючи на теплу шубу, усе одно мороз пронизує шкіру. Він стежив за реакцією, за його очами, намагався здогадатися про почуття, бо він не може спитати прямо.

 

— Пам’ятаєш що ти казав коли я розкам’янів? — не впевнено відповідає Цукаса, бо він майже близький до правди. — Про твоє бажання…

 

— Ти серьйозно? — голосно сміється Нанамі — Ти реально соромишся моїх слів?

 

— Замовкни!

 

— Вибач, але я ніколи не кидаю слова на вітер, коли я озвучив своє бажання, я звичайно сам злякався.

 

— А чого? — не розуміє Цукаса і відчуває як рука капітана прибралась з руки примата.

 

— Бо ти мені подобаєшся, це очевидно, я щиро захоплююсь твоєю зовнішністю, а коли я почав краще знайомитися з твоїми повадками я закохався…

 

Останні слова Цукаса погано почув, не дивлячись на темряву, п’янючий Гінро зміг знайти пару яка вперше змогла лишитися разом довше п’яти хвилин. Пара зробила вигляд, що бачать Гінро вперше, але не вийшло і копійник звернув увагу на капітана.

 

Цукаса важко зітхає коли розуміє що продовження розмови з Рюсуй це — питання часу.

 

— Сенку просив щоб ти прийшов, — повідомив Гінро і пішов в напрямку каюти — а я піду спати

 

— На добраніч — разом говорять Рюсуй та Цукаса.

 

— Я зараз прийду, — відповів у слід Рюсуй, та тримає за руку коханого, а вільною замахує Гінро.

 

Цукаса дивиться як рука Рюсуя тримає його і розуміє що в нього нема бажання відпускати чужу долонь. Ще він розуміє, що бажає більше тактильності з боку капітана. Це лякає бо вони майже не знайомі, а в них дуже різні погляди на життя.

 

Почуття Рюсуй написані у нього на обличчі, він по справжньому закохався, але розумів що не має права добиватися його серце. До цього дня, з моменту коли їх руки все ще тримаються разом. Своєю інтуїцією, Рюсуй зрозумів, що в нього є шанс бути з тим кого кохає.

 

— Погода в твоєму серці змінилась. — говорить Рюсуй. — На сонячну, з яскравим промінням та теплим кліматом.

 

— Просто мені жарко від твоїх дотиків, от і мерехтить тобі. — посміхнувся Шишио.

 

— Навіть не думай засуджувати мої навички!

 

— Гаразд, гаразд.

 

— Зустрінемось в моєї каюті у повний місяць? — смикає бровами капітан.

 

— Навіщо?

 

— Я покажу на практиці як я хочу тебе!

 

— Боже, який же ты бовдур — відчепив сплетіння рук Цукаса — ненавижу це.

 

— Не думаю що тепер,  мені є сенс приховувати свої почуття! — гордо відповідає Рюсуй. — Тому я буду добитиватись відкрито.

 

— Гаразд, я згоден, а тепер іди до Сенку!

 

— Слухаюсь!