Епілог

Біль стискав грудну клітину, через що ставало важко дихати. Це кінець. Вікторія мертва. Я сидів перед її могилою кілька годин і просто дивився в порожнечу. Так проводив свій час уже кілька днів. Я обіцяв їй бути сильним і не здаватися, але вона так і не сказала, як мені це зробити без неї. Я вже не плакав: не було сил. Все, чого хотілося, — це ще раз обійняти улюблене тіло.

Не віриться, що все скінчилося саме так. Знову людина, ангелом-охоронцем якої я був, мертва, а моє серце розбите. Ми не встигли прожити і дня подружнього життя, як усе закінчилося, немов нещодавній сонячний день, миттю поринув у нічну імлу. Тільки в нашому випадку сонце ніколи не підніметься через обрій.

— Пане, як Ви почуваєтеся?

Легкої ангельської енергії, якою оточив мене Гук, вистачило, щоб трохи заспокоїтися.

– Боляче. Дуже боляче, – моя відповідь не змінюється день у день, як загалом і питання мого помічника.

Ангел підійшов до мене і простягнув сувій, який я попросив принести. Насправді, думав це зробити в перший же день, але бажання, щоб душа коханої була поруч, виявилося сильнішим за здоровий глузд.

– Ви точно хочете це зробити?

– Так. Я готовий знову шукати втрачену душу. Так буде краще і для неї, і для мене. Зберігати вічно під серцем рівноцінно щодня згоряти у власному болі. Відчувати її душу поруч, але не мати змоги до неї торкнутися. Я ладен на все заради неї, навіть відпустити.

Взявши сувій, став на ноги і почав перенаправляти всю свою енергію в папірус, з якого все почалося. У руках утворилася маленька куля світла, яка вмить набула темно-червоного відтінку. Сувій загорівся пекельним полум’ям, обпалюючи пальці. Момент – і нічого немає. А в долонях залишився лише попіл, який вітер одразу розвіяв над могилою. Я звільнив душу від контракту і тепер доля належить тільки їй.

— Ви все зробили правильно, — намагався заспокоїти мене Гук.

– Так, правильно. Але, на жаль, у нашому світі це не означає, що ти не страждатимеш, — я повернувся спиною до могили і попрямував до виходу з цвинтаря. — Завтра треба буде посадити квіти.

– Навіщо?

– Я обіцяв їй.