Хімія у Сіністри

Макґонеґел бігала по школі, розшукуючи учнів свого класу. Їй потрібно було оголосити їм деяку інформацію, при чому терміново.
– Поттер, Візлі, стійте!
Нарешті в натовпі вона побачила знайому вогняно-руду маківку і поряд темне волосся всторч.
Друзі виходили із їдальні, Візлі як завжди жував.
– Який у вас зараз урок? – спитала знервована та захекана вчителька.
– Хііа, – сказал з повним ротом Рон.
– Хімія, – переклав Поттер.
– Ясно, я до вас зайду, – сказала вона і зникла в натовпі учнів.
– А слабо подивитися розклад в учительській? – здивувався Рон.
– Як завжди, – сказав Гаррі.

У кабінеті хімії стояв гвалт. Вчительки не було в класі. Сімус бігав по партам, перестрибуючи із стола на стіл, улюлюкаючи та розкидуючи ногами підручники та зошити, що лежали на партах.
Звідкілясь прилітали шматки крейди, пару разів відчинялися двері і туди заглядали вчителі, які хотіли перевірити, хто це так шумить на всю школу.

– Я вас прошу, не кіпішуйте, вони в нас все одно нічого не ведуть, – заспокоював усіх Драко.
Йому подобалася така обстановка. Сам він у балагані участі не брав, але наглядав та реготав із того, що відбувалося.

З останніх парт почали прилітати кульки із пожованого паперу. Ініціативу перехопили, і тепер противні снаряди летіли в дошку і залишалися на ній, декілька штук потрапило прямо в пишну гриву Герміони, яка сиділа за першою партою. Вона й так сиділа, дуже збентежена тим, що відбувалося, а зараз просто розлютилася.
– Дебіли! – прокричала вона, вставши ногами на стілець і повернувшись до усього класу.
Саме в цей момент двері відчинилися і до класу залетіла розлючена Макґонеґел, а за нею, з виряченими очима, Сіністра, вчителька хімії.
Клас принишк, кульки із паперу вже не літали, учні сіли за парти.

– Герміона! – задихаючись від обурення промовила Макґонеґел. – Що я від тебе чую!
Герміона почервоніла.
– Вибачте, – спробувала вправдатися дівчина, але вчитель не слухала. Вона звернулася до класу:
– Що це таке? Що ви тут вчинили? До мене прийшли вчителі, і кажуть, що мій клас стоїть на головах! МІЙ клас! Я не повірила, але це виявилося правдою. Мені довелося переривати свій урок та йти до вас! Ви хоч уявляєте, в якому становищі я опинилася? Я гадала, що в мене гарні та виховані діти, а що виявилося? ЩО на вас найшло, що ви ТАК себе поводите?
Червоне обличчя вчительки стало блідим та пішло плямами.

Синістра стояла поряд із обуреним виглядом та підтакувала і кивала головою.

Мелфой, із задоволенням спостерігаючий за ситуацією, сказав:
– Ми були без вчителя.
– І що? – одразу спалахнула Макґонеґел. – Це привід поводитися як дикуни?
І обернувшись до Сіністри, яка все ще стояла і кивала, спитала:
– А де Ви були, люба? Чому не проводите урок?

Сіністра перестала кивати, на обличчі застигло обурення та з’явилися нотки розгубленості та страху. Авжеж, Макґонеґел приятелює з директором, і якщо вона йому розповість…
Мелфой прошепотів на вухо Гойлу:
– Була в підсобці зі Снейпом, готовий закластися. Або у Трелоні каву пила.
– Я… е-е… мені потрібно було вирішити невідкладне питання.
– Дуже невідкладне питання, – прошепотів Мелфой на вухо сидячому попереду Кребу, – що зробити спершу: відкусити пирога чи зробити ковток кави.
Креб реготнув так, як міг тільки він.
Макгонагалл зиркнула в його сторону.
– Я з цим розберуся. А Ви, – звернулась вона до Сіністри, – повертайтеся до уроку.
Вона пішла до дверей, бурмочучи під щось ніс, і було чутно слова “зірвали урок”.

Хімічка, так називали її учні, одразу ж набула незворушного вигляду і підійшла до дошки. На ній ще залишилися паперові кульки. Хмикнувши, вона змахнула їх ганчіркою та взяла в руки підручник.
Учні, які вже передбачили нудний урок, відкрили свої підручники. Втім, нудне завершення уроку, на яке вони сподівалися, таким не виявилося. Задача, котру почала вирішувати вчителька, виявилася не такою простою. Намагаючись вирішити її самостійно деякий час (клас на цей момент вже встиг достатньо розвеселитися, але не подавав вигляду), вона відкрила останні сторінки підручнику, де містилися вже готові рішення задач. Це не спростило завдання бідній жінці, а навпаки, заплутало її ще більше. Вона писала на дошці та постійно стирала, вже не звертаючи увагу на учнів, які почали веселитися вже у відкриту.
Коли пролунва дзвоник, не дочекавшись, поки вчителька їх відпустить, вони самі зібралися та вийшли.
Сіністра тільки встигла викрикнути їм, на якій сторінці домашнє завдання.

– Оце так урок, – сказав Візлі.
Деякі погодилися з ним.
– Авжеж, протягнув Мелфой. – Це марна трата часу. Я б корисніше його витратив, практикуючись у тата в Міністерстві. І ти, Візлі, у тата на роботі міг би дізнатися більше, ніж у цій школі.
– Це точно, – зітхнув Поттер.

Після уроків Мінерва зібрала своїх учнів на класну годину. Директор не прийшов, як побоювалися декотрі учні. Директору взагалі ніякого діла немає до таких речей, але Макґонеґел їх завжди переконує у зворотньому. Директор прийде, зробить виговор, при батьках, виключать зі школи (ця страшилка більше діє на Герміону), але насправді директора більше цікавить роздивляння своїх нагород, читання та написання мемуарів, а також розсмоктування лимонних карамельок.
Діти, які звично відсиділи увесь час із пригніченням на обличчях, кивали головами, що повністю “розуміють” свою провину і “дуже шкодують” за те, що накоїли. Класний керівник їх трохи полаяла, але одразу ж зглянулася, пожаліла своїх улюблених дітей та відпустила додому.

– Хлопці, пішли в клуб, в Контру поганяємо, – запропонував Драко.
– А може краще додому до Поттера? – змовницьки спитав Дін.
– Ні-ні-ні, – замахав руками Гаррі, – мені минулого разу вистачило, ще й сестра все розпатякала.
Дівчата тим часом швидко організувалися і вирішили дружнім натовпом піти до Сьюзен Боунс. Але спочатку треба було зайти в магазин за печивом до чаю.
– О-о-о, дівчата вже пішли, – протягнув Рон, – давайте швидше вирішувати, поки хтось із вчителів не вирішив, що нам тут нудно, та не припахав прибирати чи тягати парти, як минулого разу.
Із вчительського туалету на першому поверсі вийшов Снейп і втупився поглядом в самотню компанію посеред холлу. Компанія, довго не роздумуючи, посунула до виходу.