Не збудуєш майбутнє щасливе…
від Devil_FlowerНе збудуєш майбутнє щасливе,
Як минулого не знатимеш геть.
Я не людина: розправлю крила, як птиця,
Над прірвою часу вознесусь, наче світло.
А часу не має, його вкотре гублю,
Немов крізь пір’я піском розтіка.
Я жити справді, справді люблю,
А чи люблять інші це так само, як я?
Чи смакує їм також повітря,
Солодкою пристрастю і гіркою печаллю?
Та чи знають вони теж, що і я?
Чи стягує розпачу ремінь?
Квола птиця, хай там що, все ж летить
Крізь вітер, крізь хмари, крізь бурю.
Фрагменти віднайде, хоч очі пташині
Осліпли від сонячних опіків неба.
Як не знатимеш минуле своє,
То й щастя не прийде натхненням.
Змусить рутиною століть копирсатись
Птаху в колючому очереті.
0 Коментарів