Розділ 10

Коли ми за десять хвилин до запланованого часу приїхали на місце зустрічі, дівчата вже були там. Айрін акуратно зупинилась обіч дороги і вийшла з машини, щоб допомогти дівчатам покласти валізи в багажник. Я також вийшла щоб привітатись.
-Привіт дівчата!- я привіталась з ними. Вони здивовано застигли дивлячись на машину
-Нічого собі!- вигукнула Емма- невже це найновіша модель Ауді!?- її очі заблищали від захвату, і вона підійшла поближче до машини і почала її розглядати. Айрін сперлась об машину і гордо задерши підборіддя мовила
-Звичайно! Audi S8 моя крихітка- вона провела рукою по даху машини ніби це її дитя. Лейла з Сильвією також підійшли ближче щоб розглянути машину.
-Давайте кладіть валізи і їдемо, і так затримуємось- поплескавши в долоні сказала Емма. Ледве всунувши всі валізи в багажник ми посідали в машину і поклавши руки на кермо Айрін дивлячись в дзеркало заднього виду на дівчат запитала
-Тепер може мені нарешті хтось скаже, куди саме їхати?- Сильвія здивовано подивилась на неї
-Я хіба не кидала місцезнаходження курорту?- вона закліпала очима. Айрін лише захитала головою – я то думаю, що такого важливого забула зробити! Чому ти раніше не нагадала?- вона почала щось шукати в телефоні
-Якщо чесно і сама забула – Айрін ніяково почухала голову – голова забита різними думками
На її телефон, що був причеплений на кріплення на передній панелі, прийшло повідомлення. Це Сильвія надіслала координати. Айрін ввела їх в навігатор, і коли той прогрузив шлях, рушила. Їхали ми спочатку в тиші, і тоді Лей згадала, що можна включити музику, і підключивши свій телефон до машини включила свій плейлист. Смак в піснях у неї був різний, звучали як і спокійні пісні так і важкий рок. Але всі були задоволені.
Їхали ми цілий день, декілька разів зупиняючись на заправках, щоб сходити в туалет, і купити щось підкріпитись, і звісно ж, заправитись. Вже стемніло, дівчата позасинали на задньому сидінні. Музику вже вимкнули, щоб поїхати в тиші. Я глянула на Айрін. Вона була зосереджена на дорозі, і на диво, взагалі не виглядала стомленою
-Ти не втомилась? Може зупинимось на узбіччі і ти трохи відпочинеш?- тихенько, щоб не розбудити дівчат, спитала я. У відповідь вона захитала головою
-Все в порядку, хоч і спати можу, втоми я не відчуваю. Хоча я тепер відчуваю спрагу і голод, тому думаю це ненадовго – вона тихенько засміялась.
Я посміхнулась.Так, вона стає все більш схожою на людину. Я позіхнула і в кутиках очей зібрались сльози, я акуратно їх стерла
-Ти теж поспи – я тільки розкрила рот щоб заперечити, як вона мене перебила – не хвилюйся, мені не треба складати компанію, так що спи- я хотіла посперечатися, як вона поклала руку мені на чоло і я моментально заснула. Це нечесний прийом.
Коли я прокинулась вже посвітлішало. В салоні грала тиха музика, дівчата ззаду ще посопували, а Айрін далі впевнено вела машину. Я виглянула у вікно, ми їхали по дорозі оточеній лісом. Айрін помітила, що я не сплю
-Ти вже прокинулась. Можеш поспати ще, тільки пів пята ранку. Заселення з сьомої, тож нам доведеться щось робити весь цей час- тихо сказала вона
-Я вже виспалась, та і не хочеться пропускати такі краєвиди – я трохи опустила вікно і вдихнула аромат лісу. В голові пробігли сцени з того сну, я стусила головою. Ні, він не повториться. Айрін обіцяла, що незважаючи ні на що, залишиться зі мною на ці 100 років. Машина почала гальмувати, і я винирнула зі своїх думок. Я оглянулась, ми зупинились на галявині оточеній лісом, дорога була засипана гравієм, що хрускотів під колесами. В двадцяти метрах від нас був великий дерев’яний котедж. Від захвату я затамувала подих
-Що ж, дівчатка, ми приїхали- весело мовила Айрін. Дівчата потроху попрокидались і потягнулись щоб повністю прокинутись
-Яка краса! – з захватом вигукнула Сильвія – на фотографіях було гарно, але в житті набагато краще! – ми кивнули. Справді, фото не передає всієї краси цього місця
-Ну, нам потрібно себе чимось зайняти на найближчі дві години. Заселення з сьомої, а щойно п’ята ранку- сказала Айрін і вийшла з машини. Вона почала розминатись, не дивно, стільки часу за кермом. Ми вийшли слідом за нею і також потягнулись, щоб розім’яти затерплі мязи.
-Яке тут свіже повітря- вдихнувши на повні груди сказала Лейла
-Так – погодилась Емма – треба частіше так кудись вибиратись, тим паче, транспорт в нас є, звісно якщо наша прекрасна водійка не проти- вона промовисто глянула на Айрін. Та розсміялась
-Звісно не проти, я тільки за. Треба частіше проводити ось так безтурботно час. Життя коротке- вона сумно посміхнулась. Так, не кожному випаде шанс, як мені, продовжити своє життя.
-Давайте поки чекаємо заселення, прогуляємось околицями, далеко заходити не будем, а то заблукаємо- мовила Емма. Ми погодились, не будем ж просто сидіти в машині дві години.
Ми прогулялись по лісу, тут було так спокійно, і цей запах, просто прекрасно, я б залишилась тут назавжди. Ми гуляли дві години, і вже можна було заселятись. Сильвія з Еммою пішли до стійки реєстрації, а ми поки діставали речі з машини. Коли ми зайшли в котедж з валізами, дівчата вже чекали нас
-В нас одна п’ятимісна кімната! Навіть не знала що є такі великі кімнати – захоплено сказала Сильвія – ми будемо всі в одній кімнаті, тож зможемо влаштувати піжамну вечірку! – синьокоса аж світилась від радості. Я розділяла її ентузіазм, це спраді круто! Піжамна вечірка, стоп, а що роблять на піжамних вечірках? Тільки я хотіла це спитати, як дівчата вже пішли по сходах вверх, я поспішила за ними прихопивши свою валізу. Емма ключем відчинила двері і зайшла всередину кімнати.
-Чур моє ліжко біля вікна! – вигукнула Лейла і поспішила зайняти місце.
Я озирнулась, номер був просторий, справа було велике панорамне вікно, ліжка стояли з обох боків від нього,праворуч два, ліворуч три. Зліва було троє дверей, за тими що ближче до вхідних був туалет, за наступними ванна кімната і за третіми невеличка кухня. Я вирішила зайняти друге ліжко- що було біля вікна, навпроти того що зайняла Лейла. Айрін зайняла те що біля мене. Сильвія з Еммою зайняли ліжка, що були біля рожевоволосої.
-Яке блаженство- Сильвія лягла на ліжку в позі зірочки – то, чим займемося?
-Для початку поїмо – сказала Айрін і попрямувала на кухню, тримаючи в руках пакет з продуктами які ми до того купили в магазинчику на заправці
-А я поки швиденько душ прийму, якщо ви не проти- сказала Емма і пішла у ванну кімнату. Нас залишилось троє в кімнаті і ми переглянулись
-Може карти зіграємо?- запропонувала синьоока.
Ми погодились. Вона порилась в своєму рюкзаку і витягла колоду карт. Ми сіли на підлозі на килим і почали грати звичайні карти. Коли ми дограли другу партію, Емма вийшла з ванної, і помінялась з Лейлою, та пішла у ванну, а вона сіла з нами за карти. Так ми всі по черзі прийняли душ і зіграли карти. Коли нам набридло грати, Айрін покликала всіх їсти. Вона накрила на п’ятьох невеличкий столик, що стояв на кухні
-Який аромат- сказала Лей вдихнувши- і як гарно виглядає. Це треба сфотографувати і виставити в інстаграм!- вона витягла з кишені телефон і почала фотографувати страви. Коли вона закінчила фотосесію ми прийнялись трапезувати – воно і на смак ідеальне!- захоплено вигукнула вона – Айрін, може вдочериш мене? Я хочу постійно цю смакоту їсти!- ми засміялись
-Я подумаю – пообіцяла Айрін і підморгнула.
Ми продовжили їсти і говорити на різні теми. Ми весело провели п’ять днів нашого кемпінгу, гуляли по горах, але з гідом, щоб не заблукати, піднімались на іншу гору на підйомниках, і просто відпочивали насолоджуючись свіжим повітрям.
-Я хочу піти в ліс – різко мовила Сильвія коли ми з нею сиділи біля озерця, недалеко від котеджу
-То треба знайти гіда який нас проведе
-Ні, я хочу сама без гіда- заперечила синьоволоса
-Але це небезпечно, ми можем заблукати! – я глянула на неї. Хоч справді була ймовірність того, що ми загубимося, ця пропозиція мені сподобалась. Я теж роздумувала над тим, щоб прогулятися самим – хоча, я б теж так хотіла. З гідом безпечніше, але це також обмежує
-То давай прогуляємся разом! Обіцяю, глибоко ми заходити не будем, і йти будем тільки прямо, щоб було легше вернутись- вона глянула на мене з надією в погляді. Вона була схожа на кота зі Шрека. Я задумалась на кілька секунд
-Гаразд, ходімо. Але спочатку вдягнемо щось інше і візьмемо трохи води і перекус, і попередимо дівчат- сказала я. Сильвія радісно підстрибнула з піднятою рукою
-Ура! Ходімо!- вона радісно побігла в бік котеджу. Коли ми прийшли у кімнату, нікого з дівчат не було. Ми одягли спортивні костюми, і кепки, взяли рюкзаки з водою і перекусом і вийшли на двір. Дівчат ніде не було, тож ми попередили пана за стійкою реєстрації, що йдемо прогуляємось у лісі
-Гаразд, але будьте обережні, глибоко не заходьте. Якщо не вернетесь за три години, я відправлю пошукову групу за вами – попередив чоловік, ми кивнули і пішли в ліс.
Три години нам буде достатньо, можливо, вернемось навіть швидше. Ми гуляли у лісі, фотографуючи різних пташок, квіти, гриби і краєвиди. Це все хотілось зберегти в пам’яті. Коли ми нагулялись то вирішили повернутися назад
-А ми точно туди пішли?- трохи налякано спитала Силівія. Я невпевнено кивнула
-Ми йшли прямо, і нікуди не звертали, так що, маєм вернутись туди звідки прийшли
Ми йшли вже більше години, і впевненість, що ми йшли в потрібному напрямку зникала. Сильвія вхопилась за мою руку
-Ми би вже мали дійти до котеджу- вона сильніше стисла мою руку- тільки не кажи, що ми заблукали.
Я промовчала, а в голові пробігли слова, які мені не так давно казала Айрін “Сподіваюсь, ви ні у що не вляпаєтесь, а то я вас знаю, ще в лісі заблукаєте”. Вона як завжди була права. Ми вляпались, ми заблукали в лісі.
-Боюся, що так. Але нічого, пан за стійкою реєстрації сказав, що якщо ми не вернемось через три години, він відправить пошукову групу. Це вже четверта година як ми пішли, тож нас шукають. Тому давай сядем ось там і почекаєм поки нас знайдуть. Сигнал тут не ловить, тож подзвонити ми нікому не можемо- синьокоса кивнула і ми сіли на стовбур дерева, що впало
-Сподіваюсь нас знайдуть до того як потемніє- Сильвія схилила голову і склала руки в замок на колінах- вибач. Це через мене. Через те що я захотіла прогулятись сама без гіда, ми тепер не зрозуміло де – я почула як вона схлипнула і здивовано глянула на неї
-Ти чого?- я поклала руку їй на спину і трохи погладила – ти не винна, я сама погодилась. І нас швидко знайдуть, ми не дуже далеко відійшли, і зараз сидимо на місці тож не розминемся якщо нас шукають- вона шморгнула носом і кивнула. Я витягла з рюкзака воду і бутерброди і протягнула їй – треба перекусити – вона знову кивнула. Коли ми доїли то почули як недалеко від нас тріснула гілка. Ми обидві сіпнулись і налякано втупились у місце звідки лунав звук. Через декілька секунд з за дерев вийшла Айрін, яка крутила головою розшукуючи щось. Коли вона нас помітила то зразу пришвидшила крок прямуючи до нас, ми радісно встали з місця
-Нарешті знайшла! Як же ми прелякалися- вона полегшено видихнула- чому я не здивована, що ви заблукали в лісі? – вона глянула на нас як на дітей які напакостили. Ми присоромлено опустили голови
-Ми ж не спеціально, ми йшли прямо, але якось все ж заблукали- почала виправдовуватись я. Айрін видихнула і швиденько мовивши в рацію, яку їй дала пошукова група, що знайшла нас підійшла до нас.Закинувши руки нам на спини повела нас назад до котеджу
-Ходіть мої заблудші овечки, а не то вовк з’їсть
Ми повернулися назад у котедж, і вислухавши нотацію від Емми і пана зі стійки реєстрації, ми пішли, щоб прийняти душ. Після вечері, яку приготувала Айрін, ми лягли спати, хоч і була тільки дев’ята вечора, але ми дуже втомились. Останні два дні вікенду пройшли спокійно і ми вже ніде не блукали. Виявилось, що недалеко були гарячі джерела, і останній вечір ми провели там. Це були веселі канікули, звісно ж без пригод не обійшлось, але інакше б не було весело.

Пройшов місяць. Сьогодні п’яте липня, рівно рік як ми з Айрін зустрілися. Мені залишилось жити 99 років і три дні. Я довго думала, і вирішила, що зізнаюсь їй у своїх почуттях, в той день, коли вона забиратиме мою душу. Я просто боюсь. Боюсь що якщо зізнаюсь то знищу нашу дружбу, а нам ще треба провести 99 років разом. І саме сьогодні я чомусь вирішила задати одне дивне питання. Не знаю чому воно з’явилося в моїй голові. Коли ми мовчки сиділи, я на ліжку вона на дивані, я вирішила все ж спитати це в Айрін. Не уявляю навіщо мені ця інформація.
– Чуєш, Айрін- вона кивнула головою не відриваючи очей від екрана телефону- ти коли небуть кохала когось? За життя- вона відірвалась від споглядання екрану і здивовано подивилась на мене піднявши брову – просто цікаво стало, сама не знаю чому. Але якщо не хочеш, не відповідай- я взяла подушку і обняла її поклавши на коліна. Айрін задумливо подивилась в нікуди
-Хммм, за життя ніби ніколи, ну симпатія була, але щоб кохання, ні. Хоча стосунки я мала, але щоб кохати то ні. Я і померла самотня- вона подивилась на мене – а коли ти провідник душ то не відчуваєш емоцій- мені закололо в грудях. Можливо від розуміння того, що взаємності точно не буде, і це логічно, якщо вона не відчуває емоцій- думала так я- я здивовано підняла погляд- за цей час поки була провідником майже емоцій не відчувала. Але зараз коли я в світі живих, проводжу час з дівчатами, з тобою, то розумію, що я відчуваю емоції. Радість, гнів, сум…..кохання…- останнє вона мовила дуже тихо, я ледь почула. Вона….закохалась в когось? Але в кого? Вона встала з дивана і почала ходити по кімнаті- і якраз остання емоція найдивніша. Я думала що інші емоції то таке, побічний ефект від довгого перебування в світі живих, так само як і те що я почала відчувати спрагу і голод, але, кохання? Це дивно, не думала, що коли небуть це відчую. Але…як не закохатися в твою посмішку- вона вхопилась за голову і почала активніше намотувати круги. Я не одразу зрозуміла, що вона сказала, а коли до мене дійшло я стала червона як буряк і просто застигла на місці- те як ти радієш кожній миті життя, всім подіям, після того як бачила яка ти була рік тому і зараз. Ти просто розквітла. А як в тебе світяться очі коли ти пробуєш нову їжу, особливо коли я щось приготую, та заради цього я готова хоч цілий день на кухні провести, а твій сміх, а те як ти тепер радієш кожній поїздці на машині- вона закрила лице руками- я попала в твої сіті вже давно, а усвідомила недавно. Але нічого не казала бо це не взаємно…просто не може так бути…- вона застигла посеред кімнати так і тримаючи руки на лиці. Я легенько встала і підійшла до неї. Тримаючи лице опущеним я потягнула її за край футболки. Вона здивовано забрала руки від лиця і глянула на мене
– Це взаємно- тихенько сказала я, все ще не вірячи в те, що відбувається
-Що?- не вірячи перепитала вона, я підняла голову і дивлячись в її прекрасні рубінові очі впевненіше сказала
-Я кажу, що це взаємно- вона опустила руки і здивовано розкрила рот, не знаючи що казати- я теж закохана в тебе, якщо так подумати, ще з першої зустрічі. Але не наважувалась сказати, бо боялась знищити нашу дружбу – в мене накотились сльози і я прикрила очі. Я відчула руку Айрін на своїй щоці, вона акуратно стерла сльозу яка по ній покотилась
-Ти зараз серйозно?- я кивнула. Вона вже обома руками підняла моє лице і заглянула в очі – тоді ти не будеш проти якщо я тебе поцілую? Я це так давно хотіла зробити- вона легенько посміхнулась.
Як же мило вона виглядає з цим румянцем на щоках. Я кивнула. Вона помало нахилила своє обличчя до мого і наші губи торкнулися. Це був легкий поцілунок, але в ньому було стільки емоцій. Я обняла її за шию, вона поклала свої руки мені на талію , трохи заглибивши поцілунок. Коли ми відірвались одне від одного, між губами протягнулась ниточка слини. Айрін облизала верхню губу. Від цієї її дії я ще більше почервоніла. Коли вона почала нахилятися я була готова до ще одного поцілунку, але вона просто притулилась своїх чолом до мого і засміялась
– Хто ж знав що робити це з коханою людиною так приємно- я посміхнулась. Ми стояли обіймаючись доволі довго, це була найпрекрасніша мить в моєму житті. Я все ще не вірила, що мої почуття взаємні. Я й не думала що це моє питання призведе до цього, але я рада що так сталося.

Пройшло ще п’ять місяців. Ми з Айрін почали офіційно зустрічатися, і коли все ж вирішили сказати про це дівчатам, вони зовсім не були здивовані і пораділи за нас, кажучи, що давно пора було. Невже це було помітно, що ми закохані? Здається це бачили усі крім нас.
Сьогодні Айрін пішла у потойбіччя, її викликали старійшини. Щось мені підказує, що це через мене. Все ж, в історії ще не було таких випадків, що душа закохувалась в провідника душ, і це було взаємно. Її не було вже близько години. І от коли я вже не знала куди себе діти, вона виникла з багряного диму, я підскочила з ліжка і підбігла до неї
-То що? Як пройшло? Про, що ви говорили?- я накинулась на неї з питаннями
-Воу-воу-воу, спокійно – Айрін схопила мене за плечі і підняла одну руку, показуючи щоб я зупинилась – все в порядку, нічого такого вони мені не казали- її лице осяяла посмішка і вона задумалась, згадуючи, що було – якщо коротко, то мене викликали через тебе і наші стосунки- вона подивилась мені в очі, в мені піднялась паніка, а Айрін лише заспокійливо посміхнулась погладивши моє плече – вони сказали, що це вперше в історії таке сталося, щире кохання між провідником душ і душею. Але, верховний сказав, що все в порядку і нам судилося бути разом, бо, ти, обрана особлива душа – вона ще ширше посміхнулась і обійняла мене. Я не знала як реагувати
-То що…виходить
-Так, нас благословив сам верховний- вона трохи відсунула мене і заглянула в мої очі.
Я помітила дивний блиск в її очах, і через декілька секунд зрозуміла,що це. Це було збудження, і я не сумніваюсь, що в мене в очах воно теж відбивалось. Айрін нахилилась і поцілувала мене, я обійняла її за плечі, щоб поглибити поцілунок. Вона опустила свої руки мені на талію і притягнула мене ближче до себе. Ми розірвали поцілунок, щоб вдихнути повітря, і знов заглибитись в новий поцілунок. Айрін маленькими кроками довела мене до ліжка. Ми обидві впали на нього. Вона засунула руку мені під кофтину і почала гладити бік, іншу руку поклала мені на бедро, я тихенько застогнала. Айрін розірвала поцілунок, і глянула на мене. Вона була трохи почервоніла, очі блищали від збудження, губи блистіли від слини. Вона нахилилась і поцілувала моє плече, а потім пішла доріжкою поцілунків нижче, я вхопилась за її сорочку на спині. Трясця, це просто поцілунки а моє тіло вже так реагує. Вона знову підняла погляд на мене і я поцілувала її. Під час поцілунку вона запустила руку мені під шорти і помалу почала спускати їх, і коли опустила їх до колін, прогарчала мені у губи щось нерозбірливе, і зняла із за допомогою магії. З кофтиною вчинила так само, знявши її магією. Я лежала під нею в одній білизні, але це нечесно. Я обійняла її ногами за талію і поцілувавши почала розстібати гудзики на сорочці. Айрін одною рукою притримувала мене за спину, а другою стягувала з себе краватку. Я ледве впоралась з гудзиками і почала стягувати з неї сорочку. Вона трохи відсторонилась від мене і всміхнувшись зняла з себе одяг магією, помітивши мій невдоволений погляд вона ще хитріше всміхгулась і взявши мою руку в свою поцілувала тильну сторону моєї долоні
-Хотіла подивитись як довго ти будеш мучиться з цими гудзиками
Вона продовжила цілувати мою руку все вище, поцілувала плече, ключицю, залишила ряд поцілунків на шиї і дійшла до губ.
Ми провели разом найпрекраснішу ніч в обіймах одна одної.

Так ми разом провели ще 99 років. Було багато моментів, і веселих і сумних. Я дуже важко пережила смерті батьків, а потім і дівчат, все ж, вони не підписували контракт з провідником душ на продовження життя. Але Айрін допомогла мені пережити це.

І ось, сьогодні 8 липня, 18:34. Я лежу на ліжку, Айрін стоїть над мною, і тримаючи мене за руку заспокійливо посміхаючись спитала

-Ти готова? – я кивнула. 18:35. Айрін нахилилась і поцілувала мене – тож, зустрінемося на тому боці – вона знову посміхнулась і поцілувала мене в чоло. Я також посміхнулась

-Звісно. Я кохаю тебе, зустрінемось вже там- сказала я і заплющила очі

-І я тебе кохаю – почула у відповідь я.  Айрін покла руку мені на чоло, в такому звичному русі, іншою тримала мою руку – бувай Еліс, коли ми зустрінемось в потойбіччі тобі дадуть нове ім’я – я посміхнулась

-Сподіваюсь якесь гарне – вже 18:36. Я відчула як від її руки йде магія, і мене поглинула темрява. Скоро ми зустрінемось знову.