Розділ 8

Пройшло вже два тижні, як Айрін і казала, вона приготувала моті і я віднесла трохи батькам, було дуже смачно. Навчання проходило спокійно, ми частіше гуляєм з дівчатами, домовились що будем щоп’ятниці кудись ходити, а на канікулах частіше. Нещодавно в мене підвищилась тривожність, і я не можу зрозуміти чому, через екзамени які скоро почнуться? Я до них старанно готуюсь, але з багатьох предметів мені навіть не доведеться здавати, викладачі казали, що за хорошу відвідуваність і роботу на парах у мене буде автомат, це радує. Але я всеодно готуюсь навіть по тих предметах, я викладачів знаю, не підготуюсь надіючись на автомат, а вони скажуть здавай і я провалю. Але зараз,геть думки про навчання, в мене вихідний.

Вже вечоріло, але було тепло, майже травень на дворі. Ми з Айрін вирішили прогулятись в лісі. Він був далеченько від дому, але вона нас перенесла, тому зараз ми помаленьку крокували в глибину лісу. Кругом були височенні ялини, це був хвойний ліс.

Айрін сьогодні була дуже мовчазна, і заглиблена в свої думки, мене це чомусь дуже тривожило. Ми сьогодні майже не розмовляли, винятком було лише те що вона запропонувала піти в лісі погуляти. Я вирішила порушити цю тишу і поговорити з нею

-Тут дуже гарно – я вдихнула повні груди повітря- і повітря таке чисте і який запах!- я подивилась на неї. Вона зупинилась і дивилась в землю закусивши губу. Моє серце кольнуло в передчутті чогось не дуже хорошого, пульс пришвидшився – все в порядку?- занепокоєно спитала я. Айрін захитала головою, показуючи що ні. Вона підняла на мене погляд, в її очах читалась суміш різних емоцій, сум, страх і..полегшення?

-Я..я повертаюсь в потойбіччя- різко мовила вона. Я застигла.

-Щ..що? В сенсі повертаєшся в потойбіччя?- цього не може бути. Тривога в середині мене зросла ще більше

-В прямому, старійшини вирішили, що мені треба повернутись і продовжувати виконувати роботу провідника душ, роботи зараз багато. Хоч я і мала захищати тебе від злих духів, але старі вирішили, що в цьому немає потреби – я здивовано вирячилась на неї. Немає потреби? Про що це вона? Я ж…- так, ти обрана душа, але сенсу захищати тебе нема. За весь цей час духи ні разу на тебе не напали,я їх навіть не відчуваю поблизу. Тому вони вирішили, що я маю вернутись, тому це прощання, я прийду через сто років, і заберу твою душу- швидко проказала Айрін і розвернулась, я зрозуміла, що вона зараз зникне. Я зірвалась з місця і спробувала зловити її руку

-Айрін зажди!- але моя рука вхопила лише повітря. Вона зникла. Я налякано оглянула галявину на якій була, її справді немає. -Ні, це жарт. Вона зараз побачить яка я налякана, вийде і скаже, що це був жарт- я знервовано засміялась, продовжуючи крутитись на місці шукаючи чорнокосу маківку серед дерев. Її не було. Мене накрила паніка, я сама в глибині лісу, дуже далеко від дому, Айрін пішла і кинула мене тут. Я впала на коліна і затулила лице руками, з мої очей полилися сльози- Айрін….як ти могла….будь ласка вернись, це ж жарт…- я продовжувала плакати, поки не почула якийсь шурхіт позаду себе, я застигла боячись повернутись, це ж не вовк? Можливо це Айрін… я помалу повернула голову в бік шуму, мої очі розширились від жаху. Це не Айрін, і навіть не вовк. Я повністю повернулась в бік тієї істоти і сіла на землю притримуючись руками. Це було чорне безформне щось. Серце забилося з шаленою швидкістю. Тільки не кажіть що це…злий дух. Істота почала наближатись до мене а я в свою чергу відповзати назад. Довго я повзти не змогла, моя спина врізалась у щось тверде, це було дерево. Я оглянулась в пошуках іншого шляху відступу, але його не було. З’явилося ще більше істот, вони обступили мене кругом. Істота, що була найближче, почала тягнути до мене щось схоже на руки, я затулила лице руками. Мене огорнула темрява  і закричала від жаху…

І зірвалась на ліжку. Я швидко дихала і вхопила ковдру. Це був сон. Я старалась відновити дихання в той же час оглядаючи кімнату. Де Айрін? Ні…тільки не кажіть що..

-Що сталося, що ти так кричала?- я почула занепокоєний голос, він прозвучав так різко, що я злякалась. Я повернула голову до вікна, звідки і линув голос. Там я побачила Айрін яка звисала головою вниз, ніби нахилившись з даху. Вона тут, я вхопилась за футболку в районі серця, пульс потроху стихав, Вона тут, вона нікуди не йшла. Айрін заскочила в вікно, і сіла біля мене на ліжку, поклавши руку мені на плече погладжуючи його- тобі наснився кошмар?- я подивилась на неї, вона справді тут. Кошмар?… В мене перед очима пробігли картинки з цього сну, по щоці покотилася сльоза і я схлипнула. Айрін спантеличено подивилась на мене і обняла – чшшш, все добре, це був лише сон- я вхопилась за її сорочку і поклала лице на плече заплакавши. Це було від переляку і полегшення, що це був лише сон.

Коли я трохи заспокоїлась то обнявши подушку розказала Айрін події сну.  Вона задумливо заклала ногу на ногу і приклала руку до підборіддя трохи потерши його

-Кажеш, це були безформенні чорні істоти?- я легенько кивнула- Це погано- я підняла на неї стривожений погляд- тобі наснилися злі духи, а це погано. Значить скоро ти з ними зустрінешся. Але не хвилюйся- вона заспокійливо поклала свою руку на мою і всміхнулась – це станеться не так як в сні. Я точно не поведу тебе в глибину лісу і не кину там саму. І старійшини не накажуть мені вертатися в потойбіччя, навіть якщо на тебе за ці сто років ні разу не нападуть, я маю бути поруч, тому що вони можуть не наближатись якраз тому, що я тут- вона погладила мою голову, я трохи почервоніла – тому не хвилюйся і поспи ще трохи, завтра рано вставати. Я буду поруч, якщо хочеш, можу тримати твою руку поки ти не заснеш – вона так ніжно подивилась на мене, майже як мати на свою дитину, але було щось інше в її погляді, не материнська ніжність. Я кивнула і лягла назад гарненько вмостившись. Айрін сіла на підлогу біля ліжка і взяла мою руку однією рукою а іншу поклала мені на чоло, накладаючи заклинання і погладжуючи- засинай, я буду тут поки ти не заснеш- почула я і поринули в сон. Мені більше нічого не снилось, але це був дуже спокійний сон, через те що Айрін поруч?

Після звичної ранкової рутини, і прогулянки в парку ми направились в університет, як в наш чат, де ми з дівчатами спілкуємось, прийшло голосове повідомлення від Сильвії, в якому вона дуже радісно,майже кричучи, сказала, що виграла в якомусь розіграші якісь путівки, і при зустрічі розкаже.

-Я майже нічого не зрозуміла що вона мала на увазі, вона занадто багато разів перебивала сама себе кажучи, Божечки, це вперше я щось виграла і це неймовірно- сказала Айрін, я засміялась погодившись.

-Але зараз вона нам все пояснить.О! Вони вже тут- мовила я коли побачила дівчат. Лейла з Еммою спокійно стояли коли Силівія нетерпляче пострибувала на місці, виглядало так ніби її зараз розірве від емоцій.Вони нас теж помітили, ми підійшли до них і навіть не встигли привітатись як синьокоса виставила вперед руки з якимись квитками

-Я виграла п’ять путівок на крутий курорт в горах!- радісно мовила вона і глянула на нас- я подумала, що це прекрасна можливість перекрити ці жахливі події з клубу і розслабитись коли закриєм сесію- вона продовжувала пострибувати на місці і на її лиці сяяла широченна посмішка

-Це прекрасна ідея! І я давно хотіла в горах побувати!- так само радісно відповіла Лейла.

Ми всі були схвильовані майбутньою поїздкою. Дата путівок якраз співпадає з датою коли ми вже закриєм сесію. На початку червня ми їдемо у гори. Це так круто! Поїздка у гори була одним з моїх пунктів у плані того що я хочу зробити за ці сто років. Ми спокійно відсиділи пари, відносно спокійно, здавалось, що Сильвія світилась і вона не могла спокійно всидіти на місці, але до кінця пар вона трохи заспокоїлась. Ми ще разом сходили в парк на морозиво і роздумуючи, що ми будемо робити під час вікенду в горах і вже розходились по домам. Ще коли ми вийшли з університету мені стало дуже тривожно, але я старалась цього не показувати. Ми з Айрін вирішили ще трохи прогулятися по місту і вернутись додому трохи іншим шляхом. Коли ми вже вертались, моя тривога ще більше зросла, і я не розуміла її причини. Перед очима так і пробігали картини з того сну.  Я йшла помалу дивлячись у землю, Айрін йшла трохи попереду мене впевнено крокуючи і насвистуючи якусь мелодію. Коли я підняла голову щоб сказати, що мене щось тривожить, її не було. Я налякано оглянулась. Де вона? Я настільки сильно відстала від неї? Я трохи пришвидшила крок, як різко зупинилась коли зрозуміла ще одну дивну деталь. Кругом нікого не було. Взагалі нікого, а це дуже дивно, так як зазвичай тут дуже людно. В мене пробіг холодок по спині, я відчула, що позаду мене хтось стоїть, і різко розвернулась. Мої очі округлилися від жаху. Це був злий дух. Я почала задкувати. Зачепившись за власну ногу я впала на спину, але не відводила погляду з фігури. Я почала відповзати. Де ж Айрін? Невже вона так далеко пішла і не помітила, що я відстала? Події з мого сну повторюються, змінилось тільки те, що я не в лісі і Айрін не казала, що повертається в потойбіччя, але її все одно не було поруч. Я помітила, що фігур стало більше, вони обступили мене з усіх боків. Мені не було куди відступати. Так само як і у сні, найближча фігура потягнула до мене руку. Я затулила лице руками очікуючи, що зараз мою душу зжеруть, але нічого не сталося. Я не відчула ніякого болю або ще чогось, а почула лише звук ніби щось розрізали. Я забрала руки від лиця і розплющила очі. Переді мною була Айрін яка тримала в руках меч. А істота, що тягнулась до мене була розрізана навпіл. Айрін струсила з меча якісь чорні залишки і не повертаючись до мене спитала

-Ти як? Не забилась? – я тихенько промичала що ні. Вона кивнула – вибач, що не помітила, що ти відстала, я була заглиблена в думки- я почула, що вона усміхнулась- я відчувала поблизу духів, але щоб стільки – кругом мене закрутився багряний дим, і за секунду з’явився якийсь бар’єр- посидь тут, я з ними швиденько розберусь- це було ніби сигналом для духів і вони почали наступати на неї. Айрін не злякалась, а також почала бігти на них, з неймовірною легкістю розмахуючи мечем, і розрубуючи істот. Вона легко впоралась майже з усіма. Цей бій був схожий на танець, вона ніби робила не випад для удару, а па в танці, це було так граційно. Коли вона розрізала чергового духа я помітила що ще одн кидається на неї ззаду

-Айрін, позаду!- крикнула я. Вона почула, і в той момент як істота вже замахнулась для удару, Айрін різко сіла на шпагат підпершись руками об землю. Напруживши руки вона встала на них і з розвороту ногами вдарила духа, і відштовнувшись руками вона зробила розворот в повітрі, вставши на ноги вона мечем проткнула істоту, що лежала на землі, за секунду вона кинула кинжал в мій бік. Я злякалась і почула звук як щось проткнули, виявилось, що ще один дух пробував пробити бар’єр і напасти на мене. Це був останній. Айрін підійшла до мене і зняла бар’єр, протягнула руку допомагаючи мені піднятися

-Ти як? Це було трохи не очікувано, що вони з’явилися зразу в такій кількості, але це добре, що ми розділились, інакше вони б не напали- я кивнула. Так, до цього Айрін завжди була поруч і вони не нападали, напевно відчували її силу і не наближались

-Це було страшно- тихо сказала я- я тільки хотіла сказати тобі що мені дуже тривожно, а ти десь зникла і з’явилися ці істоти, я боялась, що повториться мій сон – вона закинула руку мені на плече і широко посміхнулась

-Але ж не повторився. Я прийшла і врятувала тебе, тепер ти в безпеці. Я прямо принц на білому коні який рятує принцесу – ми засміялись. Так, вона справді схожа на принца який постійно рятує мене. В дитинстві я мріяла що зустріну принца, а зустріла провідника душ, чому дуже рада. Ми попрямували додому розмовляючи про все, щоб відволіктись. Тривога зникла, і ми спокійно провели вечір переглядаючи аніме. Я була в передчутті майбутньої поїздки в гори. Це буде весело, разом з дівчатами на тиждень в горах, сподіваюсь нічого поганого не станеться.