Весняний фотосет

Колтон Кнайт (ОС)/Фрея Хавторн (ОС)

Двоє студентів одягались у вуличний одяг. Фрея хотіла оновити колекцію фото. А весняний ліс був прекрасним місцем для цього. І оскільки Колтон зараз був у неї в гостях – став її партнером.

— Ти взяла ключі від квартири? — запитав хлопець. Фрея кивнула, паралельно взуваючи кеди.

— Виходимо.

***

Ліс зустрів пару тишиною і свіжим повітрям. В місті таке неможливо відчути.

Темноволоса вдихає повними грудьми і голова трішки запаморочується від такого потоку чистого повітря. Колтон тихо шуршить позаду.

— Я там помітив красивий пеньок. Можна зробити фото біля нього. — не голосно сповістив темноволоссий. Не хотілось псувати чудесну атмосферу словами. Старша захитала головою – погоджуючись. Тому вони повільно попрямували по дорозі, яку показував Кнайт.

— Ось. — Колтон тикає на невисокий, розлогий пень. Навколо того – невелика галявинка з короткою травою. І її немов захищають високі дерева, нависаючи. Цей пейзаж заманював погляд, не даючи можливості відвернутись. Сонячне світло крізь листя падало на пеньок, малюючи на ньому різні візерунки.

— Це прекрасне місце. — майже пошепки каже Фрея. Це були думки в голос. Вона сама не помітила, як вони вирвалися. — Неймовірно.

Тільки через кілька хвилин Хавторн згадала навіщо вона взагалі сюди приїхала. Обернувшись помітила Колтона з телефоном в руках, який швидше за все робив фото.

— Мені вдалось зняти дуже гарні кадри. — весело сказав той і усміхнувся кутиками губ. Брюнетка підійшла до Кнайта з бажанням подивитись на фото, які зробив темноволоссий.

— Ну давай, показуй. — сказала Фрея, зазираючи у телефон молодшого. Останній швидко зайшов у галерею і вибрав перше сьогоднішнє фото. Це було його взуття на тлі стежини і трави. Потім було прекрасне небо та дерева, які ніби тягнулись до нього. А на наступних фото вже була сама Фрея. Темноволоса стояла спиною до камери, а її погляд був направлений вверх. Руки комфортно розмістились у кишенях весняного пальто. Один сонячний промінь падав на волосся та плечі старшої.

— Моє улюблене. — сказав Колтон не ховаючи задоволеної посмішки. Після того фото було ще кілька, де теж була дівчина.

— Пропоную зробити селфі на пам’ять. — сказала Фрея. На щоках був ледь помітний рум’янець, тому Колтон його навіть не помітив.

— Хороша ідея. Ходи сюди. — темноволоссий розкрив одну з своїх рук для обіймів. Хавторн встала на запропоноване місце і на її плече впала рука молодшого. Кнайт витягнув іншу руку і почав робити кілька фото. — Готово. — Колтон знову усміхнувся і відійшов від Фреї. Та задумавшись підійшла до пенька і сіла на нього. Погляд знову опинився на пейзажі. Все таки це справді чудесне місце. Немов якийсь окремий світ.

— Земля викликає Фрею. — прозвучав голос прямо над вухом. Брюнетка різко здригнулася у сторону звуку і ледь не зачепила обличчя Кнайта.

— Щоб тебе..! Не лякай так. Дурень.. — тихо закінчила Фрея і повернула голову вбік, щоб не дивитись в очі Колтону. Але рука останнього дотримувалась іншої думки, тому легко охопивши підборіддя обернула в сторону власника. Темноволоссий просто мовчки дивився в очі навпроти. Повільний вітерець заставляв листя колихатись на гілках. Фрея легко прикриває повіки, просто тому що. А не через те, що вона думає, що Колтон її поцілує. Аж ніяк не це.

Молодший тихо хмикає. Брюнетка вже хоче різко встати, щоб зупинити цю безглузду ситуацію. Та її плани руйнують теплі губи, які неочікувано з’явились занадто близько. Не пройшло і п’яти секунд, як хлопець відірвався від дівчини і відійшов на кілька кроків.

Незручна тиша повисла між ними. Ніхто не знав, що сказати. Вони не дивились один на одного, соромлячись зустрітись з іншим поглядом.

— Ти користуєшся гігієнічною помадою? — різко говорить темноволоса. Колтон трохи не зрозуміло на неї дивиться. — Просто у тебе дуже м’які, необвітрені губи, ще й пахнуть чимось. — пояснила вона.

— Ну так, перед виходом користувався. А то губи просто вмирають надворі. Особливо на вітрі. — відповів Кнайт і знизив плечима.

— Зрозуміло. — сказала Фрея, обдумуючи їхню розмову.

— А що, сподобались? — додав темноволоссий, підсміюючись. Звісно ж це був жарт.

— Ну, можна і так сказати. — з відносно спокійним обличчям відповіла Фрея. Колтон дивився на неї очима “п’ять копійок”.

— Ти зараз серйозно? — не вірячи запитав хлопець. Може у нього проблеми з слухом, а він про них просто не знає.

— Звісно. — після цього слова, молодший знову підійшов до Фреї. Ліва рука зупинилась на щоці сидячої. Обличчя опинилось небезпечно близько.

— І не будеш проти, якщо я зроблю ось так? — знову запитав Колтон. Він здогадувався про відповідь, але бажав почути це з її уст.

— Ну, не буду. — повільно виговорила Хавторн. У хлопця більше не було причин зволікати. Губи прижались до таких ж, навпроти. Молодший повільно цілував дівчину, яка починала відповідати.

Фотосесія вдалась.