Я змінюся.

передмова:

Тян- най пестливіше звертання в японській мові.

-Чому ви почали вживати ці пігулки?

-Ах? Що?-підвела голову на продавця з аптеки Наоко.

-Щось трапилося, і ви почали вживати антидепресанти?-промовив продавець.

на дворі був хмарний день. сірі хмари затягнули небо.

-Смерть батьків, мого найкращого друга, травми брата.. звичайно, що щось сталося..-Наоко говорила тихим і байдужим голосом. її очі були затуманені- І нічого б , коли б тут не було б моєї провини.

продавець поставив баночку з пігулками на прилавок.

-Я зменшив дозу. постарайтеся вийти з залежності. а що до вашого становища, то думаю що це просто чорна смуга. скоро вона пройде і настане біла.

-Дякую вам.

Наоко забрала баночку , розрахувалася і вийшла з аптеки.

ще залишалося трохи часу до уроків. вона вирішила зайти у маєток її сім’ї. він був недалеко.

Сім’я Інумакі–дуже заможна і здібна до магії. вони заробили на своїх вміннях і талантах чималі гроші.

Наоко давно там не була. ще відтоді як…

-Наоко тя-я-я-ян!-почувся чийсь голос збоку і за мить її обійняла Мічі. подруга її дитинства.

-Ох,Мічі.. привіт.. не очікувала тебе побачити тут.

-Наоко, чому ти така сумна? все ж добре! правда, добре?

-Так, добре.

-Тільки не кажи що в школі тебе не сприйняв новий клас!

-Ні, все добре…

-Ти вже з кимось зустрічаєшся? з ким ти там дружиш? хто твої одногрупники? розкажи, розкажи!

-Ні. не зустрічаюся. дружу найбільше з Фушигуро.. принаймні ми разом в кафе ходили….

-То значить зустрічаєшся!! з Фушигуро!

-Ні, ми просто друзі.

-Не вірю! …

Мічі далі щось говорила але Наоко її вже не слухала. по вулиці ішов Юта Оккоцу, третьокурсник з її школи. вона чула про нього багато. він був дуже здібним і сильним. а ще, як зрозуміла Наоко з першого погляду на нього – він досить таки гарний.

-О, Інумакі!-помітив її Юта-Наоко, правильно?

Бліде лице Наоко відразу наповнилося барвами.

-Т-так. а ти , наскільки я знаю, Оккоцу Юта?

-Радий знайомству. Я чув, ти користуєшся катанами , як і я , правда?

-Так.

Мічі стояла ззаду ще щасливіша ніж декілька секунд тому.

-А я покищо піду-сказала Мічі і буквально за мить вже стояла на іншому кінці вулиці.

-добре. мені вже потрібно іти на заняття. побачимося пізніше,Наоко!

Наоко схаменулася. в неї ж теж заняття через 5 хвилин!!!