Фанфіки українською мовою
    Персонажі: Ґоджьо Сатору
    Мітки: Магія
    Попередження щодо вмісту: Ж/Ч

    Шизуко ішла вулицями. Прямувала до агенства. Вона ще й досі не вірила, що ще п’ять хвилин тому була з Сатору.

    Шизуко знала, що їй залишилося менше ніж 3 дні. Але вона не боялася.

    А коли Сатору знає про те, що я скоро помру, і хоче цьому завадити?.. Сенс життя… Він? Можливо. Але ж Йошинорі… Я його не можу забути. І Сатору його не замінить. Це точно. Хоч він мені і подобається… Мабуть.

    День пройшов швидко. З самого ранку їй дали 18 завдань , а після цього попросили взяти участь у дослідженні якогось прокляття.

    Але навіть зараз я хочу побачити Сатору…

    Шизуко прямувала до будинку , в якому жив Годжо. Щоб забрати речі. Не тому , що хотіла його ще раз побачити.

    За мить вона вже стояла біля дверей. Подзвонила. Відкрив двері звичайно Сатору. Шизуко забрала свої речі, і вже збиралася іти, як Годжо сказав:

    -Може даси свій номер телефону? Ми ж тепер колеги…

    Вони обмінялися номерами телефонів. Відтоді спокою для Шизуко не було. І вдень і в ночі Сатору щось писав їй, намагався знайти якусь тему для розмови.

    От настав третій день. Шизуко зітхнула. Так хотілося піти на побачення з Годжо, але вона не хотіла, щоб її смерть принесла йому ще більше горя. Сьогодні він не заспамлював телефон Шизуко непотрібними повідомленнями.

    День закінчився. Шизуко зітхнула.

    Це і є мій кінець...

    І раптом почула дзвінок у двері. Це був Сатору, вона вже знала. Коли Шизуко відкрила двері , перед нею стояв Сатору, весь пригнічений, із букетом білих троянд.

    -Сатору…-сказала Шизуко.

    Він все ще пригнічено стояв з опущеною головою.

    -Знаєш,-почав він-я не хочу щоб ти помирала. Просто не хочу. На це немає причин.

    Його голос був тихим, навіть спокійним. Раптом на підлогу впала сльоза.

    -Будь ласка, залишся..Я не хочу втрачати ще одну близьку людину.

    Шизуко впустила його до середини. Обійняла.

    -Не знаю, чи це вже доречно говорити але… Я тебе кохаю.-додав він.

    Шизуко знала про це. От годинник показав рівно 00:00. В горлі пересохло. Шизуко не могла нічого сказати, вона просто промовила:

    -Дякую за все!

    Її голос був веселим , але в ньому відчувалася гіркота. По щоках покотилися сльози , і вона впала. Її очі більше не світилися вогниками радості, а губи не ворушилися. Годжо впав на коліна біля неї.

     

    1 Коментар

    1. Mar 4, '24 at 11:00

      Коли тут буде 8 переглядів напишу що було далі.