Просто зачекай і я зникну.частина 1

Звичайний день, Шизуко як завжди збирається на свою над секретну роботу… Як їй це набридло… Хочеться зняти свою маску яку доводиться носити кожен день, і нарешті жити як звичайні маги… Але вона працює в секретному агентстві з дослідження і розроблення проклять, її робота—приводити туди нових працівників, сильних магів, найсильніших. Таких як Годжо Сатору. Саме його сьогодні вона має привести до агенства. Він нічого не підозрює, не думає, що в одну секунду його життя зміниться. Всі ці думки… Це Шизуко теж набридло. Їй все набридло. І жити в тому числі. Ще рік тому її друг помер. І все це — клята робота на Агенство. Чому вона ще тут, може, через нього? Йошинорі… Чому ж він більше не з нею…

Вона подивилася в дзеркало. Її біле волосся як завжди спадало на плечі, а бліде лице майже не відображало життя. Шизуко надягнула чорну маску.

Вона вийшла на вулицю. Ішла до Токійської школи магії. Як вона там давно не бувала…

І де ж тепер шукати Годжо? Відповідь застала її раптово. Вона ж не дивилася на дорогу. Шизуко наштовхнулася на Годжо. Як неочікувано. Вона аж впала.

-Все добре? Не поранилася?-сказав він нахилившись і простягнувши їй руку.

О Боже , який він все ж таки гарний… Ні , ні, ні, я не закохалася.

-Так, так…

Що ж їй тепер було казати? Так осоромилася…

Вона встала з асфальту.

-А…Емм… Вас викликає керівник агенства магів…

Сатору взагалі її не зрозумів.

Вона похапцем схопила його за руку і сказала:

-По дорозі все поясню.

***

І от вони стояли біля дверей які вели до великої білої будівлі. Ввійшли. Пройшлися коридорами і потрапили до просторої кімнати з високою стелею і також білими стінами.

Там стояв чоловік і курив цигарку.

-Ти так швидко? -сказав він і простяг руку до Годжо.-Радий познайомитися.

Чоловік виглядав дуже привітним.

-Перейдімо до справи. Ви готові приєднатися до Агенції Магів?

Годжо стояв як укопаний.

-Агенція Магів це таємна елітна агенція яка займається винищенням проклять, їхнім відтворенням, дослідженням проклятої енергії і рештою в такому жанрі… Шизуко, зніми маску, ти ж в приміщенні.

Шизуко відразу зняла маску. Сатору закляк на місці.

Я її десь вже бачив … Вона прекрасна… Ні, про що я думаю…

-То як?-запитав керівник.

-Ні, ні. Думаю ні.

Годжо не відривав погляду від Шизуко.

Керівник агенства це помітив.

-Хм…

Він дістав ніби з нічого гучномовець з логотипом клану Інумакі і сказав в нього щось нерозбірливе. Шизуко впала на землю. Її тіло все боліло і нило.

-А так?-запитав керівник.

-Що ви робите?!-викрикнкв Сатору.-Припиніть!

-Хіба що приєднаєшся.

-Ні, просто, досить!

Керівник щось сказав у гучномовець і з носа Шизуко заюжила кров, голова боліла ще більше.

-Досить, досить! Я приєднаюся.

Керівник ще щось сказав у гучномовець і Шизуко стало легше.

-Завтра о другій ночі, не раніше і не пізніше! І її забери. Вона завтра має бути на роботі. Це її обов’язок.

Годжо допоміг Шизуко встати. Тримав її за плече. Вони вийшли з будівлі.

-Відпусти мене.-сказала Шизуко.

-Ти і так ледь тримаєшся на ногах.

-Відпусти.

Сатору зробив навпаки. Один рух і він взяв її на руки. Шизуко взагалі не знала що робити, але змирилася. В неї справді не було сили ні на що. Він заніс її на третій поверх у свою квартиру. Поклав її на ліжко. Збігав за хустинкою і зупинив кров. Шизуко не хотіла відкривати очі, але їй довелося. Вона побачила світлу кімнату, досить чисту як на Годжо Сатору. Сам він сидів за столом і гортав інстаграм. Шизуко нічого не говорила. Її очі заплющувалися і вона засинала.