Розділ 1

• Хаггі ріс справжнім непосидою. Мінливість і непередбачуваність – це були його головні, відмінні риси його характеру. Ніхто точно не знав, що наступної миті могло спасти йому на думку.

Хаггі постійно хотів дізнаватися щось нове, навколишній світ був для нього цікавим і незвіданим.

Так уже склалися зірки, що цьому непосиді завжди необхідно було перебувати в інформаційному потоці, на вістрі подій. Нехай навіть у масштабах власної родини.
Таку допитливість сприяла тому, що Хаг багато чого знав у своєму юному віці.

Він добре малював, захоплювався конструюванням, робототехнікою, навіть пробував вивчати бойові навички ніндзя. Він мріяв бути таємним ніндзя і супер-детективом. О, ще й качком, силачем!

Хаг також дуже любив поговорити і бував справжнім базікою. Веселий, доброзичливий і дуже товариський, він потребував тісного спілкування з іншими своїми побратимами, а коли підріс, то захотів потоваришувати і з людьми.

Однолітки з радістю грали з ним у різні ігри, придумуючи план майбутніх пригод. Хаг немов ставав лідером компанії.

Однак його все більше тягнуло суспільство людей, от би познайомитися з кимось із людських дітей! Напевно, у них там у звичайному світі стільки нових ігор, яких Хаг ще не знав.

Але оскільки родичі Хага не любили людей, то ніхто не поділяв його ідею про дружбу з людиною. Хаггі сумував через це. Він був не схожий на своїх родичів, доброзичливий і відкритий, він мріяв захищати слабких, допомагати,  приходити на допомогу. Він часто уявляв себе супер-героєм, мріяв потрапити в стародавній світ динозаврів і приручити тирекса.

Одного разу він таки наважився вирушити в місто. Для цього потрібно було пройти через казковий ліс, який приховував дорогу до селища Хаггі від людей, робив її невидимою для людей.

Люди бачили тільки старий, кам’яний паркан, вони думали, що це якась давня недобудова на узліссі. А насправді в цьому паркані знаходилися чарівні двері, які відкривали прохід у світ Хаггі та його родичів.

У лісі жили казкові й чарівні звірі, птахи, рослини та квіти. Він був таємничий і загадковий, небезпечний і непередбачуваний. Люди побоювалися лісу, тому в нього практично ніхто не ходив. Ну хіба лише ті, хто або зовсім не вірив у чари і дива, або навпаки, знав, що це все реально, і шукав зустрічі з ними.
Хаг весело не йшов, а біг підстрибом лісом. Він бачив навколо казкових і незвичайних звірів, птахів, дерева, квіти, струмки. Усе яскраве й кольорове.

Струмочок потихеньку дзюрчав і переливався від сонячних променів, птахи дзвінко співали, зайченята бавилися на галявині.
Хаг помахав їм лапкою. Він обов’язково познайомитися з людськими дітьми, і покаже їм усю цю красу!