“Прощальний лист”

Моя мила “С”, заслуговує увесь світ.

Проте, чи зможу я це їй надати?

На словах чи діях?

Я сіяю від тільки її присутності в моєму житті.

Проте, не вона.

Для мене, вона була ідеальною.

Для неї ж.. одне наше знакомство – помилка.

Я усе завжди знищував.

Так, і знищив для себе найдорожче.

Вона – особлива.

Із чарівним: характером; манерою; голосом; зовнішністю, усім.

Можна годинами розповідати про те,

яка вона ідеальна.

І заслуговує вона, тільки на когось, такого ж особливого..

Або ж особливу чи особливих.

Проте, точно не на мене.

Ох, люба моя пробач.

Все що сказати хочу я..це прості слова, проте..

А можливо, теж 11 липня 2023 року, не просто ж, дата тепер.

Можливо, тріггер вона тепер.

Та я сподіваюсь що ні.

Оскільки, зайшла ти тоді в чат.

А там прощання від мене.

Прощання.. прощання, перед смерт’ю, моєю.

Проте, смерть моя не настала.

Якби не вони і прощання не було б.

І на день так п’ятий,

Скаже вона тобі.

Повідомить новину таку, що не помер я.

Проте, наше прощання вже назавжди.

Не напишу, люба “С”, я тобі.

Не напишеш ти мені.

Звінка? Звінка не буде.

Зустрічи теж.

Наші шляхи кінцево розійшлися.

І давненько, ще із самого початку мали розійтися.

Оскільки все це — суцільна помилка.

Проте, тільки 2 слова, що я хочу щодня тобі,

Тобто, вже вам, незнайома пані сказати..

Це два коротких:

“Дякую.” та “Вибач.”.

14.02.2024