Ніколи

Поки біда не прийде у наш дім,

Не страшно нам знаходитися в нім.

Поки біда нам не постука в двері,

Не страшно відчиняти їх для тебе.

Біда нас змушує трястися,

Тікати, плакати, клястися.

Клястися, що не відчинимо дверей нікому,

І більш нікому не повірим.

Так, це є страшно,

Але страх проходить.

І знову стука нам біда у двері.

І знову ми клянемося – ніколи.