Хвилювання на хвилях

Простори Куапрджанщини. Острівний архіпелаг веселих піратів.  Поблизу островів Нушоприпливдовбень. Бо тут найчастіше бушували пірати.  Сюди приплив один рибалка. Ніби й не дурний, але.. Напевно мав на те причини свої. Невеличкий човен його мав одну невеличку гармату. Та і сам рибалка був не велетень. Скоріш гном чим ельф. Може навіть людина. Дещо русявий, з борідкою заплетену в косичку. З виголеними вусами. Зиркав він карими очима де б йому закинути сітку. Аж чує якийсь шум поблизу до берега з хащами й пальмами. Що робити думає, підплив. А там одна піратка б’ється з кількома на шаблях. Точніше певне збіговисько на відстані, а два-три незграби її атакують. Ну якщо вони всі ринуться на неї, то їй кінець. А вона фігурою нічого так. шкода ж буде… Зарядив рибалка гармату і шубовсть по тій ватазі. Чи то дуже міткий він. Чи море покачуванням підкоректувало, але ту ватагу занулив. Ще й піратці вибуховою хвилею попало. Піднялась вона, і докінчила холоднокровно лежачих. Глянула у сторону моря і показала підпливати. – Окей, думає рибалка. Раз втягнувся то подивлюсь, що воно далі буде.

-Привіт чоловіче. -Ти хто? Що тут робиш? –  питає вона. Та я тута, ото, ну, рибу ловити приплив, з сусідніх островів…

-А я дочка одного лорда ельфійського. Пірати мене викрали. Викуп хотіли всі справи, ну ти розумієш. Можеш мене довести до найближчого острову де є ельфійська дипломатія?

-Чом би і ні.

-Тобі гарно заплатять.

-Та я ж кажу, добре.

-О ти згоден, а я вже подумала. Який добряк.. Добре візьмемо кілька пістолей і піастрів у цих невдах, вони ним вже не треба. І мою скриньку бажано не забути, там моя сукня і все таке.

-А як ти від них дременула? – поцікавився рибалка.

-Хитрістю, любий друже, хитрістю і спокусою..

Рушили вони по хвилях північніше  трішки вбік на захід.Вона скинула бандану і звільнила свої золоті пасма волосся. Рибалка тримаючи вітрило звернув увагу і зробив комплімент. Ельфійка усміхнулася, бо розуміла, що слова хоч і прості, але від душі. Вони відплили від острова доволі далеченько і вже не переймались за можливе переслідування, хто міг там почути постріл і давно вже збігтись на місце бійки.

-Мені треба переодягнутися. Але ти не дивись! Бо Ельфи карають тих хто підглядає за їхніми жінками.

-Хм, та добре. Вона скинула піратські лахи. і дістала зі скрині шати свої. Але поклала назад, а взяла люстерко. І почала дивитись в скельце,  але свідомо направляти на чоловічка. І звісно сонячні відблиски опинились на його фейсі. А той призабув, бо поринув у думки, таки глянув. Ну й одразу не відвів погляд, не зміг. Бо її фігура, це було щось.. Ще й посеред моря, у сонячному світлі. Мрія рибалки. І не тільки.

-Ти нахабний поганець! Мені доведеться тебе покарати! Повернулась до його вона і кинула люстерко на тканину.

Але ж… Люстерко, зайчики.. Того…

-Нічого слухати не бажаю!

Знімай штани й ставай навкарачки!

-Або це зроблю я, як я хочу. Або ельфи тебе по іншому покарають.

-Що поробиш, вляпався, знизав плечима він. Зробив як вона просить, наскільки це можливо на його човні. Вона взяла портупею, яка була на її сорочці коли була вдягнена, і почала нею як ремінцями шмагати по дупі свого рятівника. Добре що з розумом, інакше це було б дійсно боляче. було дскомфортно, але з часом ставало навіть приємно. Він охкав та ахкав, сопів і хотів лаятись! Але ось вона припинила цю справу і помацала його злегка помічені рум’яними слідами сідниці.

-Тепер сядь. Той сів і вона побачила його стояк. І поголене господарство. Приємно вражена цим вона промовила: – покарання ще не скінчилось! Але ти мій рятівник, тому я дещо для тебе зроблю між покаранням. Вона усміхнулась хижо. І почала йому наярювати своєю тендітною і в той самий час впевненою ручкою. Пустивши слини трішки на голівку, вона глянула на чоловіка, він був трішки з туманним поглядом, бо не вірив що це відбувається. І торкнулась язиком його верхівки. ніжно обвела навколо ним і поцілувала. Змінила руку, і поринула ротиком вивчати всю довжину члена. Він був у його не такий і великий, але сочний і їй було досить. Потім знову увагу на верхівку і праця язиком,  ось і яйкосам дісталося. Поки вона мастурбувала йому, то посмакувала всмоктуючи яйця  і відпускаючи їх. Побавившись у кульки, знову прийнялась смоктати і дивитись на рибалку в очі. Розкривши ротик і випустивши язика вона енергійніше почала йому дрочити й коли агрегат напружився вона націлила його собі в ротик. Він не памятаючи себе від щастя, зросив їй весь ротик. Вона ковтнула, облизала пальчики. Тепер ставай до жердини на якій вітрило тримається і вип’яти дупу! І розстав ноги!

-Га? Шо? -А, ну добре.. Той піднявся і за мить вже був готовий до покарання номер два. Вона ж зі скрині щось знову дістала, намазала палець і присіла біля нього почала мастити йому анус.

-Дівко! Ти куди лізеш? Який сором!

-Мовчи!

Рибалка кріпше обійняв вітрильну жердину і поринув хвилюючись у якісь флешбеки.

Опам’ятався вже коли ельфійка по повній гралася з його дупою, гвалтуючи пальчиком. який був такий тендітний і довгий. Але як виявилось, доволі міцний… Вона то швидко те робила то повільніше. Іншою рукою пошльопувала портупеями по сідниці. Іноді навіть покусувала одну з них і жваво сміялась. Рибалка, поборовши свій сором почав просити ще і ще..

-Ти моя сучка?

-Ай до біса, так, твоя!

-Тобі подобається як я тебе караю?

-Ага.. Ооо.. Аааа!

Вона захопилась і таки сильно надавила одне місце у дупі своєї жертви, і він пролив сім’я вдруге. Навколо почувся його збуджений голос: арара! оооо тааак!Ноги його тряслись від напруження і від розслабленої дупи. Він впав би навприсядки, але жердина тут йому допомогла. Вона його шльопнула долонею по дупі.

-Добре, з тебе вистачить. Пливемо далі.

Той перевівши дух, опам’ятавшись, запитав: коли вже такі справи, може нам того, ну.. Ти ж знаєш пісню, кохання, з вечора до рання, а тут такі пейзажі?

-Ти мені подобаєшся. Не знаю чим, але подобаєшся. Але я зараз занадто напружена, і не можу до ладу розслабитись. В мене було багато стресу за ці дні… Тому вибачай.

-Ну так, буває… Зате мої м’язи особливо дупні, розслаблені як ніколи раніше! – він загиготів ніби кінь.

-Угу, буде тобі уроком як підглядати за  ельфійськими панянками!- хіхікнула вона, одягаючись у шати зі скрині.

Вони ще про щось неконкретне побазікали й прибились до берега.

-Бувай чоловіче, імен не треба. Якщо буде треба я тебе і так знайду. Далі я сама. Скриня моя. Пістолі й піастри можеш собі залишити.

Провела рукою по лицю його, помацала косичку на борідці рудуватій: – Дякую за все. І пішла у сторону містечка.

-Сьогодні я лишуся без риби… Але це було того варте! Хвилювання на хвилях, хай йому біс!- почухав потилицю рибалка, хоч рука тягнулась до іншого місця..  І пішов до свого човна лаштуватись додому.