Свої-чужі руки

Всі знали, боялись та шанували наймогутнішого генерала, якого коли-небудь бачила Равка.  
 
Але коли Аліна вперше побачила Дарклінга, то не відчула жодного зі згаданих вище почуттів. Вона була зачарована його красою і всім, на що видався спроможний її мозок в той момент було лиш незрозуміле хвилювання. Таке м’яке й легке, як тріпотіння крил метеликів. 
 
Гострі риси його обличчя, бліда шкіра, холодний погляд та очі, як кришталь — все у ньому здавалося їй неймовірним, неземним. Звісно, всі гриші славляться своєю вродою. Ось тільки тут діло було не тільки в ній. Кожен його рух, кожне слово викликали всередині дівчини дивний потяг до цього чоловіка. І викликають досі. 
 
“I am face down on my bed, still not quite awake yet.” 
“Тут нічого незвичайного. Всі так почувають себе поруч з ним”, міркувала вона вранці у ліжку і намагалась прогнати цей звабливий образ зі своєї голови, через який і не могла заснути вчора. Аліна бачила його щоразу як заплющувала очі. Не те щоб це було їй неприємно, просто це здавалося неправильним. А ще до болю в серці неможливим. 
 
До різноманітних думок додалися й недавні спогади; і ось Аліна подумки уже на тій самій стежині, де він вперше її поцілував. Ох, якби там тільки не з’явився Іван! Через нього таке коротке й — не потрібно заперечувати — бажане усамітнення з генералом перервалося. 
 
“Thinking of you, I tuck my hand under my weight.” 
Чим довше Аліна думала про той поцілунок, тим яскравішим ставав спогад про нього. Вона наче знову відчувала його губи на своїх губах та його долоні, що торкались її щік. Якби ж вони тільки затримались на ній довше. Десь настільки, наскільки зараз на ній затримаються її власні. Вона знову відчувала те хвилювання, що й в перший раз, і в усі наступні коли бачила його. Дихання стало пришвидшеним, темне волосся розлетілося по подушках, а під ковдрою стало незвично гаряче.  
 
“Just tell me what you want to do, tell me what you want.” 
Дівчина зробила б стільки всього, щоб знову відчути цю хвилинну ейфорію. Неймовірне почуття, у яке хочеться зануритись з головою та забути про все на світі у чужих руках, що так вміло торкались чи то її шиї, чи то тендітного стану. А поки що, щоб нагадати собі як воно було Аліна повинна повторювати рухи його рук своїми, відтворювати кожен дотик до її тіла самостійно.

[виділені рядки — рядки з пісні Mitski “Stay soft”]