Твій «щасливий» день

 Середа. Складно було обґрунтувати таку, здавалося, безпідставну ненависть до цього дня тижня з твого боку, але він явно був тобі не до душі. Подібна неприязнь виникла лише цього навчального року. Щотижня хотілося мати можливість заснути у вівторок і прокинутися у четвер. Було велике бажання просто викреслити цей день із життя, хоча здавалося незрозумілим з якої причини. Можливо, це все через складний розклад. Адже ранок відкривали великі і нудні лекції містера Бінса з Історії магії, за якою слідувала пара по Зіллєварінню разом з неймовірно люблячими Слизеринцями, готовими підставити тебе будь-якої миті, і їх любим деканом професором Снейпом, який віритиме в усе, що тільки слизеринській душі заманеться, аби завалити Грифіндор. Найгіршого початку дня й бути не може… Як же кортить все це пропустити… І тут голову відвідала непогана, дуже слушна думка. План, що перетворить нелюбимий будній день у чарівний вихідний. Складнощів у ньому не було, тому все швидко до дрібниць склалося в голові, як примітивний дитячий пазл. Виходячи з того, що головні дії цієї вистави повинні відбуватися на сніданку і там потрібна твоя присутність, ти поквапила себе, як би швидше зібратися і взагалі встигнути. Швидко причепурившись, кинула в сумку пару книг, для правдоподібності, сувій із домашнім завданням, слідом за якими — перо і баночка, що дуже нагадувала на вигляд чорнильницю, і вийшла з кімнати. Спустившись до зали, побачила дві руді маківки там же, де й завжди, і одразу ж кинулась до них. Хто б сумнівався, твоє улюблене місце між ними близнюки тобі приберегли. Поки сідала, оглянула всіх навколо і зраділа, що ті, хто тобі потрібен на своїх місцях, і ще не встигли піти.

 — Доброго ранку, соня, – сказав старший близнюк, повернувшись у твою сторону. – Щось ти сьогодні надто пізно прийшла на сніданок, мало все не пропустила.

 — Ну звісно, Фреде, сьогодні ж середа, – відповів за тебе Джордж, дбайливо накладаючи тобі їжі. І тут ти усвідомила, що у плані зовсім не було самого сніданку, ти просто про нього забула. Але чи то для того, щоб не виглядати підозріло, чи то з голоду, почала пробувати все, що твій друг встиг тобі накласти.

 — Точно, як я міг забути. Твій щасливий день.

 — І справді… – з важким зітханням вирвалося в тебе. Але ідея, що засіла в голові, явно мала зробити цей день по-справжньому вдалим. Краще було б із цим не зволікати. – Анджеліно!

 — Так? – дівчина, що сиділа навпроти, різко підняла голову в твою сторону.

 — Першим уроком… Історія Магії? – І ось почалося. Все-таки було легке хвилювання, як би зайвого не сказати, але в успіху була стовідсоткова впевненість.

 — Ну так, а що? – всі за столом чудово знали, що розклад середи у тебе від зубів відлітає, «чим гірша подія, тим краще її пам’ятаєш», тож і кинули на тебе недовірливий погляд. Для них ясно як день, ти щось думаєш, і зараз головне завдання — дати їм не вірну мету.

 — Щодо домашнього завдання… — простягла, почавши свердлити Анджеліну благаючим поглядом.

 — Навіть не думай. Я сама писала цю роботу і …– А ось і плутанина.

 — Думаєш, прошу списати? Яка образа! – твої акторські навички були не на висоті, але, здається, з оточуючих тільки близнюки здогадалися, що тобі не було прикро. При цьому Джонсон схаменулась, хоче хоч якось загладити свій промах. – Я хотіла попросити тебе передати моє завдання професору. Мене не буде на уроці.

 — З чого це? – У твою сторону повернулася тепер і Алісія. Увага на тобі, а тепер… екшн.

 Не сказавши нічого, полізла до сумки за підготовленим «реквізитом». Ти старанно вдавала, що додаєш останні штрихи, чоркаючи кінчиком пера по паперу, попередньо вмочивши його в вміст баночки. Оцінюючи подивившись на роботу, згорнула завдання і простягла однокурсниці. Опустивши погляд до псевдо чорнильниці, наважилася відповісти на запитання подруги.

 — Щось мені не добре. Точніше, зараз стане, – за лічені секунди кілька крапель вмісту банки одна за одною плюхалися у склянку з гарбузовим соком. Усі лише дивилися на твій напій з побоюванням.

 — Навіть не думай… – почала було Спіннет, але ти, пропустивши її слова повз вуха, залпом випила весь вміст келиха.

 — Передайте містеру Бінсу, що мені дуже шкода, адже я не можу бути присутньою на такій цікавій лекції. – Склавши все назад в сумку, злегка нерівно пішла до виходу із зали. Всі твої однокурсники, навіть Лі Джордан, який, здавалося, взагалі не був у темі, так і продовжили сидіти з переляканими обличчями. Але варто було тобі вийти із зали, як хода одразу стала рівною. Твій план чудово спрацював, адже ніхто явно не очікував, що ти готова випити чорнила, але всі чомусь у це повірили. Навіть підозріло, що всі так легко на це купилися.

— Визнаю, я майже повірив. – несподівано до переляку, але так приємно, прошепотів тобі на вухо Фред, що наздогнав тебе. Тобі явно варто перестати так часто замислюватися на рівному місці, адже постійно пропускаєш момент, коли він підходить. – І як дбайливий хлопець, я відпросився з уроків, щоб доглядати тебе. Мало що з тобою станеться, м? – цю посмішку точнісінько запозичив у Чеширського кота засранець. Але є в ній щось, що по-своєму зводить з розуму. Отже, твій план спрацював навіть краще, ніж ти очікувала. З ненависного дня з жахливим розкладом середа перетворилася на найкращий вихідний із найчарівнішим хлопцем на цьому чортовому світі. Може, такими темпами вона стане твоїм улюбленим днем тижня, хто знає.