Фанфіки українською мовою
    Фандом: .Оріджинал
    Персонажі: Астаріон
    Жанр: Фентезі
    Попередження щодо вмісту: Ж/Ч

    У маленькому містечку, де час казково повільно тече, відбулося щось дивовижне. Все почалося з непередбачуваного події — випадковості, що перевернула звичне життя навколо. У той вечір, коли зірки розсипалися по небесах, а нічний вітер ласкаво шептав листям на деревах, сталося нечутне крокітання, яке завело своєрідну мелодію вуличних каменів.

    І тут, у цій атмосфері магії, випадковість прийняла форму невловимого містичного об’єкту. Здавалося, що час сам перестав існувати, а реальність стала в’язницею неймовірних можливостей…

    – Нана, в тебе вранці тренування, вимикай комп’ютер, та не засиджуйся читаючи книги.- почувся голос з-за двері.

    – Добре, мам.

    Нана — дівчина з Японії, що живе в гармонії з духовним світом та своїми улюбленими хобі. Завжди вдягнена у потрібні для медитації речі, вона обирає легкі та вільні вбрання, які виглядають природньо та комфортно.

    Її чорне волосся дбайливо зачісане, і воно прикрашається невеликими прикрасами, що символізують духовність та гармонію. Яскраві очі Нани відображають глибоку рівновагу і мудрість, а її усмішка завжди виражає доброту та любов до світу.

    Коли вона віддаляється від медитації та духовних вправ, Нана віддається своїм іншим страстям. У її житті є місце не тільки для духовності, але і для невичерпного кохання до котиків. Вона веде їхній благочестивий світ, який включає гру в ігри, підглядання за природою і теплі спільні миті.

    Нана вірить, що відеоігри можуть бути не лише розвагою, а й джерелом вдохновення та внутрішнього росту. Замість того, щоб розглядати їх як втечу, вона використовує їх як засіб для розвитку свого розуму та уяви.

    У її серці живе безмежна любов до котиків, які воскрешають духовний світ її дому. Вона розглядає цих миленьких тварин як посланців внутрішнього спокою і взаємодії з природою.

    Мама завжди нагадувала мені про це, бо знала, як я можу зникнути з реального світу, читаючи книжки. В руках тримаю свою улюблену книгу, яка давно стала не лише сувеніром, але й вірним компаньйоном у всіх пригодах життя. Моя збірка фентезійних творів – мій власний портал в інші реальності, в які я втягуюся з кожним обертом сторінки. Книги для мене – не просто слова, а повні світи чудес, де кожна фігура, кожен пейзаж і кожна історія набувають власного життя. І коли я відчиняю обкладинку, я непомітно переступаю поріг між реальністю та фантазією. Мені подобається те, як персонажі втілюються в життя, стаючи друзями чи супутниками у моїх пригодах. Я можу забути про буденні турботи, дозволяючи собі понурюватися у світ фентезі, де кожен меч може стати магічною зброєю, а кожен ліс – місцем приховання загадок.

    А щодо ігор, то кожен віртуальний світ, у який я заходжу, – це для мене не просто розвага, а подорож, під час якої я можу бути ким завгодно. Героїчні вчинки, магічні битви та неймовірні пригоди – це часто те, що мені не вистачає в реальному житті.

    З кожним виграним боєм і кожним завданням у світі фентезі, я знаходжу той магічний відпочинок від буденності, який дарує мені можливість бути частиною чогось великого. Книги та ігри – мої ключі до власного світу фантазії, де тільки мої правила, і я завжди готова відкрити нову сторінку або зануритися в новий віртуальний світ.

    Але я полюбляла порушувати своєрідні «правила», та грала в улюблену гру до самого ранку. Так, потім я була як зомбі, але воно було того варте… В реальному житті я не дуже яскрава особистість. Друзів немає, але це мене не дуже турбує, напевно. Йдучи до школи я завжди вітаюся з вуличними котиками, лише вони рятують мене від відчуття самотності в моєму серці…

     

    Це знову був той самий вечір, коли я знову дозволила собі не спати майже усю ніч граючи в гру. Я так закохалася в одного з персонажів, та дуже мріяла його, або схожу людину, зустріти в реальному житті. Десь в підсвідомості я наче відчувала, що ми споріднені душі, немов, створені один для одного. Але це лише мрії та я розуміла, що такого красунчика в житті не існує. Я повернулася спиною до ліжка та в темному кутку моєї кімнати стоїть комп’ютер. Я вирішила розширити свій світ і подавати нові можливості моїй уяві, тому вирушила в захоплюючу подорож у гру “Baldur’s Gate 3”. Ця пригода почалася для мене, як звичайна відпустка від реальності, але швидко перетворилася в неймовірний портал до альтернативного всесвіту..

    Вперше, коли мої персонажі ступили на землю Аба, я відчула, що мене оточує щось магічне. Вся краса цього віртуального світу вразила мене: неймовірна графіка, реалістичні персонажі та відмінна атмосфера давали відчуття, ніби я стала частиною великої епопеї.

    Початкова історія моя персональна, але з кожним обранням, кожним вибором та рішенням, я відчувала, як сторінки цієї нової книги фантазій починали заповнюватися історіями мого власного вигаданого героя. Захоплюючі квести, таємниці і неймовірні місця – все це змішалося в моєму внутрішньому світі, створюючи відчуття, наче я дійсно беру участь у пригоді.

    Захоплена магією “Baldur’s Gate 3”, я забуваю про час, і кожен вільний момент стає можливістю зануритися в цей альтернативний світ. Гра для мене стала не просто розвагою, а справжнім способом понурюватися в інший, захоплюючий і неймовірно реалістичний всесвіт фентезі.

    Я завзята любителька фентезі, завжди відчувала власний світ, в якому поєднувалися магія та реальність. Тому, коли я розпочала розробку своєї персонажки, вирішила створити унікального героя, що поєднує в собі елементи ельфійської грації та звичайної людської реальності.

    Вибір ельфійської раси для мене був спробою втілити ту грацію та елегантність, яку я завжди асоціювала з фентезійними світами. Ельфійська гнучкість та швидкість приносили їй відчуття легкості, яке мені хотілося відчути в грі.

    Однак, намагаючись поєднати її фентезійну частину з реальністю, також вирішила надати своїй персонажці людські риси. Я спробувала висвітлити звичайні аспекти свого життя, додаючи деякі звичайні риси та характерні риси, які робили персонажку більш живою та достовірною.

    Я розробляла вигляд свого персонажа з великою увагою до деталей, включаючи його вигляд, взуття, та зовнішні риси. Моя мета була створити героїню, яка виглядала б ельфійською та одночасно мала зв’язок з реальним світом, адже для мене це було важливою частиною уявного світу, яким я хотіла поділитися в “Baldur’s Gate 3”.

    Я втілила свою унікальну персонажку, яка поєднувала в собі ніжність та жіночність з внутрішньою силою та самостійністю. Її персонажка в грі вибивалася з натовпу завдяки ретельно проробленому образу.

    Я намагалася передати ніжність своєї героїні через вибір дизайну та елементів гардеробу, намагаючись зробити її образ жіночним та елегантним. Вибір у вигляді персонажа, його волосся, вбрання та аксесуарів був спрямований на створення образу, що відзначався ніжністю та грацією.

    Проте, за цією зовнішністю ховалася справжня сила. У боях та в різних ситуаціях я вибирала рішучість та визначеність. Мій персонаж виявлявся майстром зі стрільби, вправно керуючи зброєю та магією. Я була вірна своїм переконанням та завданням, виборюючи свій шлях у світі гри.

    Я надала своїй героїні історію із складними взаєминами та непередбачуваними сюжетними поворотами. Вона була героїнею, яка не боялася показати свою вразливість, але в той же час демонструвала неймовірну силу в будь-якій ситуації. Ця дуальність робила мою персонажку непередбачуваною та надзвичайно цікавою для гравців та для самої мене, яка відкривала для себе нові аспекти своєї героїні під час гри.

    -Що ж, цей час настав…

    Більш комфортно усівшись перед комп’ютером я запустила цю гру. Все виглядало як завжди, але в одну мить усе змінилося.. Спочатку я не помітила ніяких змін, усе було як завжди. Але я відчула як втрачаю реальність та наче переношуюсь в інший вимір. Кімната почала зникати, тіло не слухалося, а монітор немов «втягував» мене в себе і…. Темрява. Я знаходжуся в темному місці.

    -Нічого не розумію… Агов!

    Тиша. Ніхто не дає відповіді.

    -Невже я так втомилася, що така нісенітниця сниться. – буркнула я собі під носа.

    Вмить з’явився різкий шум у вухах. В очах потемніло.

    -Що  відбуває..

    Мене вирубило. Одночасно було дуже страшно, але й десь відчувалося, що все це добре і нічого страшного не буде коїтися.

    -Прокидайся люба, цей світ чекає на твої нові пригоди… – почулося муркотіння як котика, але голос в людини дуже знайомим. Десь я його вже чула…

    Відкриваючи очі над собою я побачила.. Астаріон!?!? Це сон? Жарт? Що взагалі відбувається…

    -Не дивись на мене так, наче я якесь страховисько… – засмучено каже він.

    -Це жарт, так?

    -В сенсі?

    -Де камера, дуже смішно, я зрозуміла що треба спати вночі, а не грати. Мама, я більше не буду тебе не слухати!!

    -Люба моя, ти захворіла?

    І тут до мене почало доходити, що я опинилася в своїй улюбленій грі. Перед мною чоловік, в котрого я закохана в реальному часі, але ніколи не зустріну, бо це лише ігровий персонаж….

    Нана завжди вважала своє життя за однаково непередбачуване, як і кожна пригода у “Baldur’s Gate 3”. Але серце, схоже, мало свої плани, незалежно від того, наскільки непередбачувані можуть бути обставини. І коли вона зустріла персонажа Астаріона, вона несподівано відчула, що її світ стає більш насиченим та складним.

    Астаріон, зі своєю таємничою привабливістю та внутрішньою суттю, яка криється за холодним покривалом, став для Нани невідомим викликом. Його загадкові дії і темні таємниці заворожили її, привертаючи увагу як магніт.

    Ігровий світ став їхнім сценарієм, де кожен діалог, кожен погляд і рішення призводили до митів, які її серце ставало швидше битися. Поступово вона відкривала Астаріона не лише як союзника в грі, але й як товариша душі, який змінив її світогляд і заповнив її дні теплом і сміхом.

    Нана почала розуміти, що її почуття переросли межі віртуального світу гри. Вона відчувала магію, яка намагалася вивільнити своє серце від реальності, і в той момент вона зрозуміла, що закохалася у цього альтернативного героя, який став частиною її вигаданого світу, але в той же час став дуже реальним для неї.

     

    Та-да-дам! Астаріон стояв переді мною, його темні очі спостерігали за моєю реакцією. Це було дивно, але водночас захопливо. Я розглядала його обличчя, сповнене загадковості, і намагалася зрозуміти, яким чином я опинилася в світі гри.

    -Люба, тобі справді не добре? – знову вирішив він, погляд на його обличчя був сповнений турботи.

    -Ну, якби я знала, що моя улюблена гра стане настільки реалістичною, я б вже давно вивчила магію та мечі, – відповіла я, посміхаючись.

     

    Астаріон сперечально махнув рукою, і його біляве волосся тремтіло на вітрі, як у якійсь епічній сцені з фентезі.

     

    -Ти завжди маєш знайти час для гумору, навіть у таких ситуаціях. Але, можливо, мені краще тебе відвести до лікарні.

    -Не, не треба, – відмахнулася я, – це просто… ну, дуже реалістичний сон.

     

    Ми пройшли вузькими вуличками вигаданого міста, і я все ще намагалася усвідомити, що сталося. Якось Астаріон виглядав неймовірно реально, але я все ще не повірила, що це може бути справжнім.

     

    -Ти справжній чи симулякр? – жартівливо спитала я.

     

    Астаріон тільки посміхнувся, і його чарівний посмішка підкорила моє серце, навіть якщо відбувалося це всередині віртуального світу.

    Доволі тяжку було знаходитися з людиною, котра хоч і не реальна, але все ж таки дуже подобалася мені. В мені вирував океан емоцій почуттів. Ще ніколи я так сильно не закохувалася. В реальному житті я перечитала багато книжок, переграла багато ігор і справжні хлопці не так чіпляли мене. Або може я не так дивилася, або завищила стандарти, або…

     

    -Ну, куди ти йдеш, хочеш вбитися о дерево?

     

    Міцні чоловічі руки взяли мене за плечі, щоб я ось-ось не поцілувалася з деревом.

     

    -Йой, вибач, трішки загубилася в своїх думках.

    -Це вже зрозуміло, – відповів Астаріон, допомагаючи мені відновити рівновагу. – А тепер, можливо, ти розкажеш мені, як ти опинилася в нашому світі? Я так розумію, це не твій звичайний метод входу в гру.

     

    -Зовсім не звичайний, – зізналася я, – якось включилася гра, і ось я тут. Мабуть, це дивовижне поєднання випадковості та магії.

     

    Астаріон посміхнувся, а його глибокі очі загравали вогнем віртуальної страсті.

     

    -Як несподівано, – сказав він, – але я вдячний за цей випадок. Мабуть, доля привела тебе сюди, щоб ми могли розпочати цю пригоду разом.

     

    Ми продовжили нашу прогулянку вигаданим містом, обговорюючи найрізноманітніші теми. Його присутність була для мене як реальний сон, але я вже не хотіла прокидатися.

    Закінчивши нашу прогулянку, ми зупинилися на березі річки, де води блакитніші за саме небо. Заходяче сонце фарбувало небо в різні відтінки рожевого і оранжевого. Це було так красиво, що навіть в серці віртуального світу була місце для справжньої краси.

     

    -Ти готова до нових викликів? – запитав Астаріон, дивлячись мені в очі.

    -Завжди, – відповіла я, – якщо це з тобою…

     

    0 Коментарів