Підслуховувати не добре, але виявляється корисно

• Не ігноруй мене, Северусе! Ми обидва знаємо, Лорд Воландеморт наказав синові Малфоя вбити мене. Але, після його провалу, я так вважаю, Темний Лорд звернутися до Вас. Ви маєте вбити мене, Северус, це єдиний вихід. Тільки тоді Темний Лорд зможе повністю довіритися Вам, – у кабінеті директора раптом стало дуже тихо, але незабаром він продовжив. – Настане час, коли Гаррі Поттеру потрібно буде відкрити правду, але дочекайтеся, коли Воландеморт стане вкрай уразливим.
• Що йому сказати?
• У ніч, коли Лорд Воландеморт вирушив у Ґодрикову долину вбити Гаррі, Лілі Поттер поставила себе між ними, і закляття відскочило. Коли це сталося, осколок душі Лорда Воландеморта прослизнув у єдину живу істоту, яку зміг знайти, – самого Гаррі. Ось чому Гаррі вміє говорити зі зміями, ось чому він може проникати в розум Воландеморта, частина Темного Лорда живе всередині нього.
• Отже, коли прийде час – хлопчик має померти? – нетвердим голосом запитав професор зіллєваріння, не вірячи почутому.
• Так, так він має померти, – раптом втомленим голосом відповів директор.
• Ви зберігали йому життя, щоб він міг загинути в потрібний момент! Ви ростили його, як свиню на забій, – злісно вимовив Снейп, навіть не намагаючись приховати презирство.
• Тільки не кажіть мені, що Ви прив’язалися до хлопчика.

Слова Альбуса боляче різонули по скаліченій душі шпигуна.

• Експекто патронум!
• Лілі? – здивувався Дамблдор. – Після стількох років?
• Завжди, – напівшепотом відповів Северус. – Отже, коли прийде час, хлопчик має померти?
• Так, він має померти, і Воландеморт сам має його вбити, це найважливіше.

Герміона більше не могла цього винести. Усі її найстрашніші жахи збулися. Вона стояла біля дверей директорського кабінету і чула всю розмову, дівчина тримала долоню біля рота, щоб не видавати жодного звуку, а з її шоколадних очей з яскравим горіховим, навіть золотистим обідком, неспинним потоком текли сльози.

          «Її Гаррі, її милий Гаррі, має померти.»

Він, як і боялася дівчина, таки горокракс, але ж ідучи сюди, вона сподівалася, що помилилася, що директор переконає її, дасть лимонну мармеладку і скаже не переживати. Найкраща подруга Хлопчика-Який-Вижив так сподівалася, що Гаррі пробирається до голови Воландеморта з будь-якої іншої причини, тільки не цієї.

Перші підозри в неї з’явилися після того, що сталося з Артуром, коли Гаррі врятував йому життя, побачивши тортури очима Темного Лорда. Вона почала шукати всілякі причини такого прояву. Перерила всю бібліотеку, а ночами вивчала книжки із Забороненої секції, благо мантія Гаррі була повністю в її розпорядженні. Дівчина тоді випадково натрапила на якусь книгу, де згадувалися горокракси, і що ними можуть ставати як предмети, так і тварини, і навіть люди. Як же вона сподівалася, що помилилася, але Міс Всезнайка вкотре виявилася права.

«Чорт! І що ж мені тепер із цим знанням робити?» – роздумувала ґрифіндорка, спускаючись сходовим майданчиком і прямуючи в бік Чорного Озера. – «Якщо все, що я чула правда, скоро на нас чекають ВЕЛИЧЕЗНІ проблеми… Дамблдор помре від руки професора Снейпа, підписавши тим самим йому смертний вирок! І навіть якщо ми виживимо у війні, його не пробачать і мої слова нічого не змінять.»

Дівчина злісно штовхнула камінь, що потрапив під ноги, і сіла на березі озера, у чорних водах якого відображалися відблиски тисяч зірок, а за спиною височів Гоґвортс, що в одну мить перестав здаватися їй таким рідним, близьким і безпечним, навіть незважаючи на всі їхні пригоди.

          «Чорт! Та знаючи Гаррі, на нас чекає чергова «весела», Моргана її побери, пригода, він же не залишиться в Гоґвортсі, не стане ризикувати іншими, захоче піти. Так, і не він один піде, я ж теж не зможу його залишити, тим паче дізнавшись усе це. Отже, настав час готуватися до великої подорожі, як би вона не стала останньою…»

Із цими думками найкраща подруга Хлопчика-Який-Вижив залишила берег, що раптом здався їй таким затишним. Повертаючись у стіни школи, ґрифіндорка вже обмірковувала план з усією слизеринською проникливістю. Так, сьогодні все змінилося для неї, а незабаром змінитися і для всіх інших.

          «Я маю бути готовою заради Гаррі, заради Рона, заради Джині, заради батьків і всіх друзів. І заради професора Снейпа…» – із сумом подумала дівчина про шкільного зіллєвара, долею якого директор розпоряджався, як розмінною монетою, через що одразу ж розлютилася. – «От же ж Дамблдор – інтриган клятий!»