Прощання

Ніч дивилась на мене з вікна самотньо й сердито,

Зазирала міськими вогнями у душу саму.

Тебе вже нема. Це так важко, так страшно, так дико..

І думки не стихали. Кричали під гомін дощу.

Холодильник під вухом гудів, хтось рипнув дверима..

Я це чую? Так чую..А нащо? Не знає душа

Ніби все було добре, без тебе якось же жила.

А тут.. Ніби хтось від серця шматок відідрав.

Може для тебе була я просто стороння людина,

Але путами школи час пов’язав нас усіх.

Ти відбився у пам’яті й нас дуже скоро покинув.

Хто ж знав, не настане для тебе це потім, тоді..

Я сиділа та слухала гомін думок і дощу.

Це для тебе кінець, лишилась остання дорога.

Це дорога куди всі знайомі тебе проведуть,

Це дорога свята. Дорога до самого Бога.