Вступ

Вступ

Був саме розпал різдва. Синьоволоса дівчина проривалась крізь товпище людей, вона виглядала втомленою. Крім якоїсь подраної бобки на ній нічого не було тож вона відчувала як холод продирається крізь шкіру.

Зараз в неї в голові була одна думка, як найшвидше дойти до свого єдиного чи не єдиного? Друга Олекса, Олексій був доволі своєрідним та все ж другом. Нояшка продовжувала перечіпатись через людей роздратовано вигукуючи нецензурні слова через що деякі люди вигукували їй щось в спину, ім’я Нояшка вона вигадала на самому початку коли тільки почалось її життя, справжнє життя, людям було дивно до неї так звертатись але їй було правду кажучи все одно. Людська раса не звикла до чогось не схожого на них самих і це дуже дратувало дівчину. Сьогодні був особливий зимній день, на жаль або на щастя самого снігу не було. Людей поменшало коли Нояшка зайшла в менш людне місце і її ніби окропом обшпарило до неї заговорив він, її голос в мізках якого звали Ноласом. Нолас був не тільки голосом а ще й вовком, просто зараз знаходився в іншому місці.

– Я так не хочу щоб ти йшла додому до цього рудого, не кажу що Олексій поганий але він ну.. дивний і жарти в нього кепські.

Схоже Нолас був не дуже радий що вона йде до когось в гості але де ще їй ночувати? Останній раз вона ночувала на лавочці звідки її прогнала якась розлючена тітонька.

– Якщо балакатиму з тобою на вулиці серед людей подумають що я божевільна.

А й справді на неї вже декілька разів та дивились ніби вона втекла з психлікарні.

– Добре, але якщо Олексу вдасться сьогодні побачити мене я піду і не скажу йому доброзичливе “привітик”.

Нояшка завжди знала що Нолас не надто привітний до оточуючих що завдає проблем їй та навколишнім, проте вовк намагається її захистити тому вона не може на нього сердитись, можливо він правий і краще вже переночувати на якійсь лавочці? Раптом вона зникла, просто взяла і зникла впродовж цієї миті на місці Нояшки щось засяяло блакитним осліплюючим світлом, декілька перехожих страшно налякались і чимдуш побігли.

Ця мить тривала зовсім не довго до того моменту поки не з’явився вовк, ще кілька людей дістали камери але звір чим душ чкурнув в провулок між багатоповерхівками. Він виглядав незвично як для вовка, досить густа шерсть білого кольору з чорними плямами та блакитні очиська що світились в темряві ніби вогники.

***

Нолас йшов по темній вулиці він не хотів йти до друга Нояшки тому вирішив перетинятись десь далі від людей щоб не привертати зайвої уваги та дочекатись перетворення.

Перетворення ставались надто раптово і замість Нояшки з’являвся він або навпаки, з цим неймовірно важко жити але з цим нічого вже не вдіяти, принаймні він так вважав. Продовжуючи йти він чіпляв очами різні незначні речі, ліхтар який неприємно блимав або кілька голубів що сиділи на паркані, Нолас звик до всього придивлятись і прислухатись це було необхідним адже хто знає що може чекати в цьому місті.