“Війна нескінченності”

Вступ

Хто або ж що надихнуло автора написати цю книгу?

Історія бере свій початок із зими дві тисячі двадцять другого року, коли я неабияк захопився читанням книг. До того моменту у мене не було жодного потягу до літератури. Усе своє свідоме життя я намагався уникати книжок, тому що вважав що це абсолютна трата часу ні на що. Мені не подобалась ні іноземна, ні українська література. Деколи мене навіть змушували просто сісти та прочитати бодай пару сторінок книги, але мене це не цікавило, я не міг всидіти на одному місці та просто читати, для мене це було чимось неможливим.

Як я і сказав раніше, усе кардинально помінялося з приходом зими дві тисячі двадцять другого року, я вперше за довгий час потрапляю у книжковий магазин, де знаходжу для себе книги Анджея Сапковського під назвою «Відьмак». Цей цикл книг повністю вплинув на мене, я почав цікавитись книгами, мені хотілось читати їх. До цього моменту мене не міг примусити це робити абсолютно ніхто. Але ці роботи змусили мене переосмислити всю суть читання та книг в цілому. Після цього життя кардинально змінилось та заграло новими фарбами для мене.

Саме дивовижний світ «Відьмака» змусив мене полюбити не тільки фентезійну літературу, а й читання в цілому. Коли ти читаєш книжку, то абсолютно повністю абстрагуєшся від всього світу, не чуєш і не бачиш абсолютно нікого навкруги, ти лише занурений у цей світ та події які в ньому відбуваються.

Тому з впевненістю можу сказати, що написанням цієї книги я завдячую саме Анджею Сапковському, який своєю творчістю змусив мене переосмислити все, закохатись у літературу в цілому, та надати мені мотивацію написати щось своє. Щось, що буде відрізнятись від всього іншого. Щось, що люди будуть читати із задоволенням. І можливо, тоді хтось інший,  хто так само, як і я колись, не дуже любить книжки, закохається у читання .

Будова світу

Кожна легендарна фентезі книга повинна містити опис та устрій самого світу. Це робиться для того, щоб читач міг детальніше ознайомитись з феноменом цієї роботи. Та для того, щоб після ознайомлення або ж під час читання книги, не виникали питання, щодо тої, або іншої ситуації. Хоча я щиро вірю, що наскільки б детально автор не прописав устрій та феномен цього світу, у читачів вже ж таки буде залишатись багато питань щодо тої або іншої деталі. Тому надіюсь, що у людей не їх буде менше щодо устрою та будови цього світу, хоча, хто знає, можливо це і на краще…

Насамперед, хотілось би почати саме з материка, на якому знаходяться ці всі дивовижні та унікальні країни, такі як Гірськодол – країна гномів (зі столицею у місті Срібний Вітряк) та місце, де будуть відбуватись головні події цієї книги, Лівенгард – країна людей (зі столицею у місті Крона), Зеленорій – країна друїдів (зі столицею у місті Лісова Крона), Фейріандія – країна фейрі (зі столицею у місті Синій Ліс), та Ельфгардія – країна, де проживають ельфи (зі столицею у місті Забута Вежа).

Спочатку не було нічого, абсолютно нічого. І тоді в якийсь момент трапився надзвичайно великий вибух такої сили, яку тільки можна уявити, хоча, і це деколи буває досить важко. Після всіх цих подій, з’явився материк який має назву Затишний Вогонь. Континент налічує понад п’ять наймогутніших країн всього світу, які теж мають свою історію.

Усі ці могутні країни почали своє існування ще з самого початку цивілізації, коли на світі існували боги, котрі, за легендами, і створили їх. Вони не зовсім ладнали, тому і вирішили засновувати окремі  держави. Кожна країна має свого творця, свого всевишнього, котрому вони поклоняються.

Ауріон – бог життя. Він є тим, хто створив та заснував Лівенгард. Кожен, хто народжується у цій країні, з малечку зобов’язаний вірити у нього, адже він є творцем, та тим, завдяки кому ця країна існує. Усі громадяни вірили, що якщо у них в сім’ї народжувалась дитина, значить її подарував саме Ауріон.

Скайлордекс – бог жорстокості, зла та смерті. Він є творцем та засновником такої країни, як Ельфгардія. Абсолютно всі ельфи поклоняються йому, адже саме від нього з покоління в покоління передавались всі ці жорстокі якості. Ця країна надзвичайно любить проводити жорстокі війни з іншими державами. Грабування, насильство та ґвалтування є основними ознаками ельфів. Саме тому жодна з інших держав не хоче мати справи з ними.

Ліліандрія – богиня хитрості. Вона є творцем та засновником такої країни, як Фейріандія. Фейрі – це не тільки дуже розумні та кмітливі створіння, але й ті, хто володіє магією. Саме до них звертаються представники інших країн, якщо їм раптово потрібна їхня допомога Вони є досить добрими, але і досить розумними, адже якщо вам потрібна їхня допомога, вони залюбки її нададуть, але ж, звісно, за дуже хорошу плату.

Арканія – богиня родючості та природи. Завдяки їй існує такий народ, як друїди, та країна під назвою Зеленорій. Впродовж усіх війн ці істоти були основними медиками, адже вони могли зцілити воїна, який, здавалось би, ще трішки, та побачить своїх пращурів. Їхні льодяники, сиропи та мазі є одними з найкращих медикаментів на цілому материку. Тому абсолютно всі країни світу замовляють ліки тільки у друїдів, адже знають, що вони не підведуть. Але не зважаючи на це, у країні Зеленорій ніколи не було війни, адже той, хто ступить на землю цих істот буде вмирати жахливою смертю.

Елдрісіян – бог кування та зброї. Думаю, не дивно, що саме гноми є найкращими ковалями та творцями зброї. За легендою, саме цей бог залишив магічну руду у печері Гвінтар, з якої і зроблений магічний меч – Есмеральд. Країна Гірськодол не тільки славиться тим, що надзвичайно гарно та якісно виготовляє зброю, але і тим, що має надзвичайно сильних та мужніх воїнів, які готові життя покласти за рідний край та близьких. Завдяки цьому народові всі інші держави мають у своєму розпорядженні найновіші та найякісніші види озброєння.

Торгівля та політика цього світу.

Оскільки материк налічує п’ять країн, які абсолютно різні між собою та мають інші бачення світу, релігії, сприйняття та рівень життя. Варто було б поговорити про світоустрій та відносини між усіма державами.

Ельфгардія. Це саме та країна, яку всі зневажають, а її є за що зневажати та не любити, адже вона є тією державою, яка приносила горе, біль, руйнування на країни континенту. Тільки за останні сотні років, вона починала війну понад десять разів, приносячи опонентам тільки горе, і нічого більше. Ця країна є найбільшою за площею та населенням у всьому світі. Мали свою власну ідеологію під назвою Ельфцизм, яка нехтувала всіма прийнятними та неприйнятними правилами існування. Вони проводили війни не тільки вбиваючи, катуючи, знущаючись, ґвалтуючи, а і захоплюючи. Більша площа цієї держави є анексованою у тієї, або ж іншої країни. Не зважаючи на це, протягом століття Ельфгардія не насмілювалась починати жодної війни на материку. Вони винесли певний урок після конфлікту з Гірськодолом, коли менш чисельна армія, перемогла найбільш чисельну. Це стало абсолютним ударом по країні, після чого вона не наважувалась на щось подібне вже понад століття. Усі держави намагаються триматись як можна далі від Ельфгардії у всіх аспектах. Країна є повністю ізольованою від світу, не маючи жодних партнерських, торгівельних або ж міжнародних стосунків з будь-якою іншою державою. Всі матеріали, продовольство, зброю вони виготовляють самі, при цьому залишаючись одним з найсильніших народів у світі. Отже, хто ж знає, чи не закортить ельфам знову почати кровопролиття, та в котрий раз показати всьому світові, що там де вони – там і смерть.

Лівенгард. Насамперед, це зовсім інший світ, порівнюючи з ельфами. Людей приваблює влада, через що у самій країні було дуже багато переворотів та революцій.За всю історію існування Лівенгард бачив багато правителів, які були абсолютно різних поглядів, але які намагались зробити життя в країні кращим та комфортнішим. Деякі з них розпочинали безглузді війни, хтось просто розвивав державу та направляв її в правильну сторону, а комусь із них було абсолютно начхати на країну, тому вони піклувались лише про самих себе та родину, поповнюючи свої кишені золотом та сріблом, поки народ не бачить. На щастя для Лівенгарду, уже понад десять років править дуже лояльний, розуміючий, розумний та відважний король на ім’я Ісендор. Який є нащадком дуже відомої та вельможної родини. Країна людей зараз процвітає, як ніколи. Вони налагодили міжнародні зв’язки з усіма народами світу. Також у них дуже добре розвинена економіка в цілому. Як і люди експортують товари у всі можливі країни, так і ці ж держави, торгують з Лівенгардом. З впевненістю можна сказати, що люди проживають свої золоті часи як в економічному плані, так і в інших сферах.

Зеленорій – це насамперед країна, в якій проживають друїди. Територія оточена надзвичайно великим та густим священним лісом. Цей народ має дуже хороші стосунки майже зі всіма країнами на континенті. Це держава, яка ніколи не розв’язувала ніяких війн, адже їм це просто не було потрібно. Кожен правитель Зеленорою старався покращити свою країну у певному аспекті. Спочатку це була економічна сфера, потім військова та, зрештою, промислова сфера. Цю країну з впевненістю можна називати однією з найстабільніших та найбезпечніших держав на всьому материку. Протягом десятків віків вони заробляли собі статус неймовірних цілителів та лікарів, які могли вилікувати буквально всі хвороби та негаразди. Не дивно, що кожен народ купує їхні еліксири, пігулки, трави, сиропи і так далі. Всі знають що друїди – це майстри своєї справи. Теперішній правитель Зеленорою – почесний друїд Морфеон. Він – той, хто покращив економічні стосунки майже зі всіма країнами, тому майже кожен у Лівенгарді або ж Гірськодолі може побачити на полицях еліксири, мазі, таблетки, які були виготовлені саме друїдами.

Фейріандія – країна фейрі. Не зважаючи на свою величину, з давніх давен, ці істоти вважались дуже вправними воїтелями, які на рівних могли битись з умовними ельфами або людьми. В часи великих війн вони вважались досить таки вагомою військовою одиницею, яка могла і продертись до ворога в тил, нанісши великі втрати, і бути шпигунами у потрібний момент. Впродовж історії цих чарівних, на перший погляд, істот, вони не вважались досить розвиненою державою. Натомість вони славились своєю військовою силою, тому деякі сусідні держави з радістю просили у них допомогу, якщо це було вкрай необхідно. Теперішня Фейріандія майже нічим не відрізняється від цієї ж держави у минулому. Теперішня правителька цього народу – могутня та неповторна Файлесія, відсторонила свою країну від інших держав, їхня економіка залежить тільки від них самих. Єдині хороші відносини у них з друїдами, адже з давніх давен у них укладений пакт про взаємопідтримку. Вони нічого не транспортують або ж передають у інші країни, за винятком воїнів та магів, звісно якщо їм добре заплатять за це. Маги та магія у цьому світі, без перебільшення, на вагу золота. Фейрі – єдині створіння на континенті, які знаються на цьому, вони як ніхто інший розуміються на цьому, з давніх давен так було і буде, допоки цей світ не загине остаточно…

Ну і остання країна яка існує на континенті – це, звичайно, Гірськодол. Держава, яка оточена горами, в яких ховається багато чого цікавого, від всіляких цінних руд та металів, до певних істот, які лякають та можуть вбити кожного. Економіка країни тримається на виготовленні та транспортуванні зброї різного типу. Гноми – це вправні воїни та ковалі. З давніх давен гноми славились своєю мужністю та безстрашністю, вони були надзвичайно могутньою расою, допоки Ельфгардія не розпочала першу війну проти них. Певну частину країни попросту розтрощили, пограбували, зруйнували та анексували. Гірськодол дуже погано переживав повоєнні роки, адже їхня економіка завжди трималась на виготовленні зброї та експортуванні її у інші країни, за що вони могли закупляти продовольство у інших держав. Але після першої війни проти Ельфгардії вони не знали, що робити, адже ельфи анексували ту частину країни, де знаходились майже всі основні фабрики та майстерні з виготовлення зброї, абсолютно вся економіка рухнула. Держава була на волосинці від краху, допоки до влади не прийшов славетний гном – на ім’я Еліонор, який підняв країну з колін, віднайшовши гроші на побудову нових заводів та фабрик для виготовлення зброї. Економіка процвітала, гноми раділи, здавалось би, життя налагодилось, але, все ще було попереду…

Їх чекала ще одна війна проти Ельфгардії, яку вони успішно виграли завдяки славетному магічному мечу під назвою Есмеральд. Його викував та використав Еліонор, у війні проти загарбників, завдяки чому, вони і перемогли. Після чого, його власник запечатав меч у горі під назвою Залізна душа про всяк випадок. Якщо ельфи знову хотітимуть напасти, їх чекає розплата та смерть…

Наразі, Гірськодол – це одна з найбагатших та найрозвиненіших держав у світі. Вони продовжують збагачуватись за рахунок експортування різної зброї у такі країни, як Лівенгард та Зеленорій. Нинішній правитель країни – гном на ім’я Еліотор, надзвичайно розумний та сильний король. Він налагодив зв’язки майже зі всіма країнами материка в плані експорту та закупівлі, тому народ так його і любить.

Абсолютно унікальний світ, зі своїми порядками звичаями, зі своїми істотами та надзвичайно багатою історією, зі своїми інтригами та боротьбою за владу.

 

Розділ 1

Це був один із весняних днів. Сонце світило яскраво, та на небі не виднілось жодної хмаринки, вітер, який легенько погойдував гілочки дерев, стрімко поринав вулицями чарівного містечка. Цей день обіцяв бути чимось особливим, адже така погода у місті Драконія, була надзвичайною рідкістю. За підрахунками метеорологів, така погода була останній раз майже п’ятдесят років тому. Прокинувшись, Елдрін не одразу зрозумів що відбувається, та чому у домі стало настільки світло, адже за все своє свідоме життя, він ні разу не бачив схожої погоди на цю. Переважно, у всій країні було хмарно та прохолодно, бо держава Гірськоділ знаходилась біля самих гір та мала певні особливості та відмінності у цьому плані. Він лежав на ліжку, згадуючи всі матеріали, терміни та дати які він вчора повторював. Це буде сьогодні, великий день для нього, він буде складати іспит, який дозволить йому вступити у найпрестижніший університет країни, який розташовується у столиці, та має назву Емберград. З книжок та інших джерел Елдрін дізнався, що там вчились лише найвідоміші військові діячі всіх часів. Для нього була б надзвичайно велика честь навчатись та отримувати знання саме там, адже не кожен міг туди потрапити. Після ще декількох хвилин роздумів, Елдрін нарешті прийшов до тями, та вирішив піднятись з ліжка. Тільки він хотів піти вмитись та привести себе в порядок, як почув дуже сильний та суворий крик.

– Елдрін! Вставай! Ти ж не хочеш запізнитись на той клятий екзамен! – Крикнула мати гнома з нижнього поверху будинку.

– Звісно мам, я вже прокинувся, – не дуже задоволеним голосом відповів Елдрін.

Зробивши всі ранкові справи, Елдрін спустився сходами, які вели на перший поверх будинку сім’ї Кам’яноробів. Ця родина користувалася неабиякою повагою не лише у місті, а й у всій країні Гірськодол. Батько Елдріна є володарем великої кількості заводів з виробництва зброї, завдяки яким країна має змогу розвиватись та збагачувати своє економічне становище. Цей бізнес передавався з покоління у покоління. Кожен гном у сім’ї Кам’яноробів займався виготовленням зброї, от тільки Елдріна чомусь ця справа не дуже приваблює, через що його батьки дуже сильно дратувались.

Зійшовши вниз, він побачив матір, яка саме готувала йому сніданок.

– Добрий ранок, мам! – крикнув Елдрін.

– Добрий, чому у тебе знову такий втомлений вигляд, та мішки під очима? Ти знову всю ніч грав в ті кляті шахи зі своїми друзями?!

Втомлений на вигляд гном, не знав що на це відповісти. Тому, маючи неперевершене стратегічне мислення він почав обмірковувати всі можливі варіанти подій, котрих було всього-на-всього дві. Перший варіант: сказати правду і отримати прочуханів. Другий варіант: набрехати матері, але з імовірністю, що йому не повірять та випишуть ще більших прочуханів. «Досить таки патова ситуація», –  подумав Елдрін. Тому він вирішив сказати правду.

– Так мамо, я знову грав у ці кляті шахи до самої ночі, – абсолютно байдужим тоном промовив гном, очікуючи, що йому прилетить сильний прочухан.

Але реальність виявилась зовсім іншою.

– Ясно, – відповіла тихим голосом мати. – Ну, добре хоча б не до самого ранку, як ти іноді полюбляєш робити.

Елдрін був в шоці. Він стояв, немов скеля, що ніколи не зрушить з одного місця, затамувавши подих.

Це було щось дивне, зауважив гном.

«За всі мої сімнадцять років, десять з яких я занурений у неперевершену гру під назвою шахи, мама перший раз не накричала на мене, через те, що я допізна грав в них. Щось явно повинно статись», – зауважив гном, – «або хороше або погане».

– Невже ти не насваришся на мене через те, що я допізна грав у цю дурну гру з друзями? Ти випадково не захворіла? – перепитав гном з несамовитим здивуванням.

– Та ні, просто немає настрою робити щось подібне сьогодні, – відповіла місіс Кам’янороб.

Елдрін ще раз здивувався. Адже його мама була дуже різкою та енергійною жінкою. Вона могла висказати в очі все, що думала, про кожного співрозмовника. Працюючи генеральним директором фабрики з виготовлення зброї, якою володів її чоловік, вона здобула багато професійних розмовних навичок, які допомагали ставити будь-кого на місце, якщо це звісно було потрібно. Для гнома це було велике здивування, що мати не зробила йому зауваження.

Через декілька хвилин Елдрін повністю розслабився та сів їсти сніданок, який йому приготувала матір. Це була яєчня з обсмаженою свининою, традиційна страва гномів. Він був єдиною дитиною в сім’ї, тому йому готували подвійну порцію, адже його організм ще ріс та розвивався.

– Як там справи на роботі? – з допитливістю запитав Елдрін, пережовуючи шматочок смаженої свинини.

Місіс Кам’янороб подивилась на сина таким поглядом, ніби він їй зізнався, що у нього нетрадиційна сексуальна орієнтація.

– Коли це ти почав цікавитись нашою з татом роботою? Тобі ж ніколи не подобалось ця сфера, чи можливо щось змінилось? – запитала мати.

Елдрін відповів через хвилину, адже йому потрібно було дожувати великий шматок м’яса.

– Просто захотів поцікавитись чи все добре, чи немає якихось проблем, – відповів гном, запиваючи їдло морквяним соком.

– Зрозуміло, ну, справи нашого сімейного бізнесу, як завжди, йдуть в гору, як би це дивно не звучало. Твій тато хоче вкласти гроші в будівництво ще декількох фабрик та магазинів з виготовлення та продажу зброї на сході країни. Хоча, як на мене, будувати щось подібне в тому регіоні є повним провалом, –  відповіла мати.

– Насправді, ця ситуація не настільки вже і погана, –  дуже впевнено відповів гном, доївши ще один великий шматок м’яса.

– І чому ж це? – зі здивованим обличчям запитала мати.

– Ну, почнемо з плюсів, – сказав гордо Елдрін. – Ця частина країни завжди була малорозвиненою. – Після останньої війни з Ельфгардією наша влада не дуже хотіла відновлювати цю частину регіону, адже всі фабрики, заводи, магазини були знищені, а це приносило нашій державі неабиякі прибутки та надбавки в казну. Гноми, які живуть там, завжди намагались виїхати в інші регіони країни, адже там не було що робити. Тому я вважаю, що побудова нових фабрик та заводі, це надасть більше робочих вакансій для простих жителів та положить початок розбудові та розцвітанню цього регіону. Ну а щодо до мінусів, то він лише один, і це те, що цей регіон межує з Ельфгардією, – відповів Елдрін.

Мати стояла, задумавшись, поглядаючи на свого сина.

– Щось в цьому таки є, – промовила мама Елдріна.

–Так, мені терміново потрібно на роботу, тому як повернешся зі свого «ДУЖЕ ВАЖЛИВОГО ЕКЗАМЕНУ», то обід буде чекати тебе на столі. – До зустрічі, – мати взяла все необхідне та вийшла з будинку.

Подивившись на годинник, Елдрін зрозумів, що через п’ять хвилин йому теж потрібно буде виходити з дому, але не на роботу, а на екзамен, який, можливо, вирішить всю його подальшу долю. Якщо він не складе його, перед ним залишиться лише один варіант; послухатись батьків, та прийняти те, що він буде продовжувати сімейний бізнес з виготовлення та продажу зброї. Єдиним для нього варіантом залишалось скласти цей надзвичайно складний іспит, та вступити до найкращого військового університету у цілій країні.

Проганяючи всі ці думки у своїй голові, Елдрін геть забув про час, годинник пробив дванадцяту, а це значить, що пора виходити з дому.

Він зібрався з думками, та тихо, але впевнено промовив:

– Ну що, саме час іти й показувати всім, на що я здатен.

Він встав з-за столу та пішов до вхідних дверей.

– У мене все вийде, я зможу, я покажу батькам на що я здатен, – сказав Елдрін, з повною впевненістю у своїх словах і покинув свій затишний будинок.

 

***

Пройшовши буквально кілька десятків кроків від свого дому, Елдрін зустрів татових друзів та партнерів по роботі, які з допитливістю цікавились, куди гном прямує.

Одним із них був партнер батька Елдріна, кремезний гном, тіло якого за розміром можна було порівняти лише з горою, адже воно було надзвичайно потужним та натренованим. На противагу цьому, лице нічим не відрізнялось від інших жителів Гірськодолу. Шахтрім мав кругле обличчя з рум’янцем на щоках, воно віяло мужністю та відвагою, неначе його загартовували самим вогнем та сплавами у майстерні з виготовлення зброї. Його коротка, проте густа руда борода здебільшого виглядала, наче вона щойно пройшла крізь верстат гномів-ковалів і тепер є справжнім шедевром ковальського мистецтва.

Другий дядько, на жаль, не міг похвастатись великим кремезним тілом. Представник країни Гірськодол був нижчий зростом, ніж середньостатистичний представник цієї раси. Він мав доволі ніжне та миле обличчя, яке не дуже з його роботою, адже більшість звикла вважати, що гноми-ковалі – це надзвичайно кремезні та злі гноми, з дуже неприємними рисами лиця. Містер Ковалез – це надзвичайно професійний коваль, який особисто робив зброю для самого короля Гірськодолу, тому його знали чи не всі жителі цього прекрасно міста. Та не тільки цим він був відомий, а своєю надзвичайно довгою сірою бородою, яка мало не була більша у розмірі за нього самого.

– О, це ж син Кам’янороба, –  сказав один із гномів.

– І справді він, – зауважив інший представник раси, та закурив люльку . – Як справи, синку? – хором запитали друзі Бронзеліна, саме так звали батька Елдріна.

Йому довелось затриматись, та дати відповідь на всі запитання, які в цей час були не дуже доречними, зважаючи на те, що він і так спізнювався.

– Добрий день, дядько Шахтрім та дядьку Ковалез, та от, йду в центр міста, у будинок освіти, складати тест, – з не дуже задоволеним тоном та певним презирством відповів Елдрін.

– Невже, син Бронзеліна хоче кудись вступити? – запитав Ковалез, діставши з кишені свого пальто люльку, взявши до рота, закуривши та випустивши велику кількість диму, його була настільки багато, що здавалось неначе це не дядько Ковалез смалить , а працює один із заводів батька.

– Дуже навіть цікаво, зважаючи на те, що цей екзамен можуть скласти лише непересічні істоти, – відповів гном.

Екзамен імені «Еліонора» –  це надзвичайно складний тест, який не всі істоти здатні скласти. Вік, який дає змогу написати його, – це сімнадцять років.  Він складається з двох частин: перша частина – це, звісно, теорія, в яку входили такі шкільні предмети, як історія Гірськодолу, світова література та філософія,  і друга частина – це перевірка на логіку та стратегічне мислення. Ця секція включала в себе задачі різного типу, які потрібно було розв’язати нестандартним способом, саме так перевірялось чи студент має холодний розум та особливим типом мислення. Цей тест могли скласти справді обдарованні істоти, адже будь-хто з них мав змогу спробувати скласти його, будь ти друїдом, людиною, фейрі або навіть ельфом. Запізнення на екзамен означало, що перездати його можна буде лише в наступному році. А цей варіант Елдріну не підходив, адже він якнайшвидше хотів вступити в інститут, та з’їхати від своїх батьків, а провал тесту передбачав, що він залишиться в Драконії та буде допомагати своїм батькам із бізнесом, чого він категорично не хотів.

– Так, я вирішив вступити до університету «Ембергард», – впевнено відповів Елдрін.

І тут запала тиша. Вона була дуже коротка, але нашому гному здавалось, ніби минула ціла вічність.

– Ого, такої відповіді ми не очікували, синку, – відповів дядько Шахрім.

– Так, ми явно не були готові до такої відповіді, адже на вступ до цього університету можуть розраховувати або наївні дурні, або дійсно талановиті істоти, – відповів гном на ім’я Ковалез, закінчуючи смалити своєю люлькою.

Після декількох запитань, поставлених друзями батька, вони побажали йому удачі і відпустили його. Подивившись на годинник, який висів при вході до таверни,  Елдрін зрозумів що до екзамену залишалось двадцять хвилин. Тоді гном різко почав йти, ледве не бігти, адже найбільше на світі він не хотів запізнитись на тест. Він прямував у потрібному напрямку, знаючи, що буквально через двадцять хвилин він буде вирішувати свою долю…

***

Доходячи до будинку освіти, де мав відбутись екзамен імені «Еліонора», Елдрін милувався красою та неперевершеним видом його рідного краю. Драконія – це одне із найрозвинутіших та найважливіших міст у цілій країні. Тут розташовані чи не основні фабрики, заводи та прилавки, де виготовляють чи продають зброю. Це місце неначе пронизане воїнським духом та запахом свіжовикуваної сталі. Прогулюючись містом, кожен житель або приїжджий має змогу помилуватися та відчути красу цих подекуди простих, але милих вуличок, які так і кличуть пройтися ними та просто відпочити від усіх проблем.

Тим часом, Елдрін дійшов до потрібної йому будівлі.

На вході у неї стояв сильний та кремезний гном, очі якого були настільки темними, що, поглянувши в них, кожен ніби поринав у абсолютну пустоту, із якої немає виходу.

Охоронець поглянув на гнома, та подумки посміявся. Більшість гномів, які вперше бачили найменшого представника роду Кам’яноробів, починали сміятись. Він був високого зросту, але був дуже худим, як на його параметри. Його очі були надзвичайної краси, наче полум’яний шар, який от вибухне у пориві жару та надзвичайної енергії вогню, рум’яні щічки яскраво підкреслювали його образ. Абсолютно всі звикли, що гноми повинні носити дуже велику бороду, яка має ледве не волочитись по землі, але Елдрін був особливим, та вважав, що це не те що прикрашає і робить сильним та мужнім кожного представника Гірськодолу. Тому, він завжди старався збривати все своє волосся на лиці, відразу після того, як воно з’являлось на його доволі тендітному лиці. Також, у нього було доволі довге та темне волосся, яке прикривало його маленькі вуха, та робило його ще більш привабливим та ідеальним. Не зважаючи на все це, з характером було все в порядку, він міг як і постояти за себе, так і дати слабину, якщо ситуація дозволяла .

Підійшовши ближче до охоронця, гном побачив що у руках тримав бурмило. У двох руках він тримав величезну сокиру, яка могла злякати самим розміром.

– Скільки ж вона важить? – Подумав Елдрін. – Двадцять, чи все-таки цілих тридцять кілограм,- але не встиг повністю обрати між першим та другим варіантом, як він почув дуже грубий та неприємний голос, який крикнув:

– Перепустка та документи! – І поспішайте, а то ще запізнитесь, – сказав здоровань до гнома.

Елдрін дістав з кишені своїх штанів дві абсолютно нічим не примітних бумажки, які на перший вигляд абсолютно були звичайними, але це була перепустка на екзамен, яку отримували всі істоти які повністю закінчили середню школу, у будь якій країні, а вже другою, та паспорт громадянина Гірськодолу, який могли мати лише гноми які народились у цій країні

Гном протягнув цих два папери до вартового, той вихопив їх з неймовірною люттю, здалось, ніби зараз він порве їх, і все, прощавай мрія про вступ до університету. Але на диво Елдріна, все сталось не так як гадалось, бурмило ретельно продивився та перевірив його документи, повернувши їх, він дав дозвіл на прохід у будівлю.

– Дуже вам дякую, – відповів представник роду Кам’яноробів.

– Будь ласка, відповів кремезний гном, – відповідь якого звучала рідше як: «та іди вже, дурбецало».

Та Елдрін не зовсім і звернув увагу на певне грубіянство охоронця, адже він був зосереджений на пошуку кабінету в якому має проходити весь екзамен.

Він підійшов до дошки на якій були прикріплені списки з всіма іменами учасників, краєм ока він побачив свою фамілію, яка знаходилась у верхньому кутку листка. Тоді він побачив і номер –  це був сімнадцятий кабінет, який знаходився на другому поверсі будівлі.

Тому, Елдрін вирішив поспішити, адже до тесту залишались лічені хвилини. Підіймаючи по сходам, гном відчув, що його ноги ніби закам’яніли, вони ніби важили як валуни, які знаходились у шахтах гори Скальнокамін, в якій гноми добували як метал для виготовлення зброї, так і камінь, який перероблювали задля того, щоб будувати буквально всі основні види будинків у місті.

Незважаючи на те, що представник сім’ї Кам’яноробів був дуже розумним, мав не аби яке стратегічне мислення, ніхто не відбирав того факту, що яким би ти не був обізнаним та особливим, кожен мав емоції, які не завжди вдається контролювати.

Елдрін був надзвичайно начитаним. Так як його батьки були дуже заможними, не дивно що вони мали власну бібліотеку яка складалась з понад тисячі різних книжок, які були абсолютно різних жанрів, починаючи від історії, і закінчуючи творами філософів які жили сотні років тому. Маючи велике бажання самовдосконалюватись та дізнаватись нове, найменший представник роду Кам’яноробів проводив багато часу у цьому місці, де ледве не по другому колу перечитував кожну книжку яка знаходилась у цьому місці. Одного дня, коли Елдрін ознайомлювався з роботою великого філософа давніх часів на ім’я – Кришталетун, він побачив та запам’ятав дуже цікаву цитату, яка буквально закарбувалась у його пам’яті, вона звучала так: «Страх – це те явище, яке є найбільшою проблемою всього світу, яку навіть наймогутніший у світі воїн, не зможе подолати, адже задля того, щоб позбутись цього, йому потрібно буде розпрощатись із своїм життям…».

Тому і не дивно що саме ці рядки, гном і згадав у цей момент. Він зробив три великих вдихи та видихи, що не дуже той і сильно допомогло йому. З усіх сил він намагався посунутись з сходинок, але всі відчайдушні спроби закінчувались лише поразкою. Тоді, Елдрін вирішив зробити те, що майже завжди допомагало йому позбутися цього стану. Єдине місце, де він почувався дійсно сильним та впевненим у собі, був його мозок. Піт тік з його чола наче навіжений, прямо  йому на руки, які він притулив до свого тендітного обличчя. Через хвилину, Елдрін повністю абстрагувався від зовнішнього світу, та поринув у свою свідомість, в місце, де він міг відчути себе в безпеці, і відчути впевненість та віру у свої сили.

Він зосередився, та почав говорити лише три фрази, які у його голові повторювались знову і знову.

– Ти сильний, ти розумний, ти все зможеш. – Ти сильний, ти розумний, ти все зможеш. – ТИ СИЛЬНИЙ, ТИ РОЗУМНИЙ, ТИ ВСЕ ЗМОЖЕШ!!! – Ти не ганчірка , ти покажеш всім що ти можеш, ти покажеш всьому світові що ти можеш, вперед і тільки вперед.

Відкривши очі, він відчув несамовиту легкість яка наповнила його з середини, у нього склалось відчуття, ніби саме повітря стало кращим та легшим. Елдрін відчув, що його ноги більше не важать ніби сто кілограмовий валун, гномові на мить здалося, ніби його ноги стали таким ж легесеньким ніби пір’їнка, яка кружляє та звивається у пориві вітру, виконуючи неймовірні піруети. Тоді, представник роду Кам’яноробів зрозумів, він знову може іти.

Подивившись на годинник, який вказував на те, що екзамен зовсім скоро почнеться, Елдрін чкурнув сходами наче навіжений. Він прибіг до дверей сімнадцятого кабінету за лічену хвилину до початку тесту.

Біля вхідних дверей стояла тітонька, яка приймала екзамен. Вона вже збиралась зачиняти двері до класу, але якимось чудом, гном зміг притримати двері рукою, та заповзти в клас.

З дуже здивованим та навіть презирливим поглядом, жінка подивилась прямо в очі Елдріна, і на мить, йому здалось, ніби зараз його знищать самим лише  поглядом, а душу відберуть і ніколи більше не від дадуть.

– Вам дуже пощастило юначе, – промовила тітонька. – Ваше щастя, що у мене сьогодні хороший настрій, проходьте за своє місце.

– Дякую, та перепрошую за те, що ледве не запізнися, – промовив гном спокійним голосом…

***

Після того, як Елдрін ледве не запізнився на екзамен, та мало не отримав на горіхи від чарівної жіночки яка приймала екзамен, гном різкими рухами своїх очей почав шукати вільне місце, і він знайшов його, це була остання парта, третього ряду, який в свою чергу розташовувався біля вікна. Столи трішки відрізнялись від тих, за якими учні сиділи в школі. Вони були одномісні, це було зроблено для того, щоб зменшити шанс списування.

Протягом десятків років, з найпершого моменту існування тесту, деякі учні які здавали екзамен імені «Еліонора», намагались схитрувати та списати його. В деяких осіб це вдавалось, і вони вступали в омріяний вуз. Але були і ті, котрі готувались і писали все самі, і вся проблема була в тому, що ці діти могли не доєднатись у вищий навчальний заклад, адже у тих хто списував всі завдання були набагато більші бали. Тому протягом останніх років, влада Гірськодолу видала нові правила проведення екзамену, щоб уникнути таких ситуацій. Кожен учасник який заходить в клас, повинен здати екзаменатору всі свої особисті речі, та зняти верхній одяг, якщо він звісно є.

Елдрін підійшов до свого місця, і тільки він захотів сісти за своє місце, він почув різкий крик.

– Пане! А чи здали ви свої особисті речі!?

– Ой, забувся, – абсолютно розгубленим тоном, відповів Елдрін.

При собі, із речей у гнома тільки був його записничок, якій він носив при собі, щоб при нагоді, записувати якісь невідомі терміни та свої думки щодо певної ситуації.

Він вийняв його із кишені, та поклав у руки жіночки.

– Ось і добре, не вистачало щоб у мене на екзамені списували, – відповіла екзаменатор

– Ви дійсно вважаєте, що я міг би спробувати списати цей тест, – зі здивуванням запитав Елдрін.

– Так

– І чому ж?

– Не суди книгу по обкладинці, адже з вигляду ви можете просто бути милим та чесним гномом, але все може бути не так, і за цією маскою ховається справжній брехун та підступна істота, якій байдуже на правила, – відповіла з високим тоном жіночка.

– Справедливо, відповів найменший представник роду Кам’яноробів.

Нарешті, Елдрін таки зумів сісти за своє місце. Після чого, він почав роздивлятись всіх учасників екзамену, котрих не весь клас було двадцятеро, і деяких осіб він знав особисто, адже вчився з ними у школі та мав дружні стосунки.

Однією з таких осіб була одна з його найкращих подруг – Фейліра. Вона була із роду ельфів, тому деякі учні зі школи завжди мали привід щоб познущатися над нею, та нагадувати звідки вона походить. Її сім’я емігрувала з Ельфгардії ще з десяток років тому, коли зрозуміли , що це не те місце, де вони могли б жити в спокої та злагоді. Ельфійка – була надзвичайно елегантної зовнішності, маючи високий зріст, який підкреслював її неперевершеність, вона також мала гарні синьо-білі очі, які сяяли як дві зірки на нічному небі. Її волосся було ніби витвором абсолютної неперевершеності, ніжне як літаючий космічний пил, спадало довгими хвилястими локонами, струнко обрамляючи граційне обличчя. Вони були сріблястого відтінку, дивлячись у них, здавалось, ніби ти розглядаєш  ідеальний срібний злиток, який віє розкішшю та особливістю. Обличчя Фейліри виражало витончену красу, з плавними лініями та вишуканими рисами. Її ніжний почерк, легкий рум’янець на щоках, надавав їй природну свіжість. Усмішка, яка світилась як промінь місяця, була здатна розчинити серце будь-кого.

Елдрін відвів погляд від своєї подруги, адже він побачив ще одного свого друга, який сидів на першому ряді, гнома якого звали – Глибокорік. Він був з досить забезпеченої родини. Мати працювала у магазині з продажу зброї, а батько керуючим шахтою. Тому гроші для них не були проблемою. Вони подружились один з одним ще тоді, коли ледве ходити могли, адже їхні батьки товаришували, та мали досить такі теплі зв’язки. Ці хлопці були буквально нерозлучними. Так, і саме з ним Елдрін грав у шахи, в ту ніч, перед екзаменом. Глибокорік не мав надзвичайно великого стратегічного мислення або ж інтелекту, зате він міг похвалитись надзвичайною пам’яттю, він був здатен запам’ятати буквально будь яку інформацію з першого разу, і потім переказати її  в найменших деталях, це і допомогло підготуватись йому до екзамену як слід.

Його зовнішність важко назвати чимось особливим як для гнома. Він мав досить велику статуру, та натреноване тіло. Ростом був трішки вищим ніж середньо статистичний гном. Волосся в нього було довге та розпущене, і мав невеличку бороду, яка тільки почала нормально та пропорційно рости. Обличчя було суворим та мужнім, саме таке, яке і мало бути у представника Гірськодолу , вважали більшість мешканців цієї країни. Єдине, що відрізняло його від всіх інших – це його очі. Вони були яскраво зеленого кольору, неначе хтось взяв і зробив їх повністю з смарагдів, наділивши таким надзвичайним кольором. Глибокорік хоч і виглядав грізно, але характер мав наче у дитини, моментами він був максимально не серйозним, але коли діло доходило до якоїсь важливої справи, гном ставав максимально зосередженим, та тим, на кого можна покластись.

Елдрін ще раз проглянув кожного учня, намагаючись впізнати когось знайомого. Але нікого більше не побачив. Він подивився в сторону Фейліри, яка сиділа з права від нього на центральному ряду. Вона поглянула на нього, та несамовитою легкістю помахала своєю ніжною рукою.

Тільки гном захотів тихенько прошепотіти пару слів до неї, -як на весь кабінет залунав дуже гучний та хрипкий голос.

– Що ж, перед початком самого екзамену, я проведу для вас п’яти хвилинний екскурс та теорію як правильно поводитись на такому заході, всі пункти доволі важливі, тому слухайте уважно, – промовила жіночка та почала свій здавалося б нескінчений монолог…

***

Темноволоса жіночка стояла в самому центрі класу, тримаючи надзвичайно великий не те що листок, а цілий сувій з правилами поведінки на екзамені.

Перед тим як почати читати його вона зробила ковток води, кашлянула та почала нудно та монотонно читати.

– Для початку, потрібно зазначити основні пункти, які є базовими, та яких слід притримуватись якщо не хоче забутись про вступ до омріяного вузу, –  промовила представниця роду гномів.

Подивившись на всіх інших учасників, Елдріну на мить здалось, що всі позасинали, адже жіночка настільки нудно та повільно опрацьовувати цей сувій, ніби здавалось що у період її навчання в школі, вона прогулювала уроки літератури.

– Перше правило; мати при собі додаткові речі окрім олівця категорично заборонено, адже це буде вважатись як за спробу списування. – Друге правило;  виходити з класу дозволено лише з дозволу екзаменатора. – Третє правило; на написання тесту дається дві повноцінні години, якщо учасник буде продовжувати писати тест після виділеного часу , його відповіді не будуть зараховані. – Четверте правило; виходити за межі класу можна тільки з дозволу, і ні як інше, інакше екзамен не буде зарахований. – П’яте правило; на кожну секцію дається тридцять хвилин і не більше. – Ну і останнє правило; якщо екзаменатор побачить, або запідозрить спробу списування, він або вона буде ладна забрати та анулювати роботу, з подальшою спробою перескладання у наступному році.

– Я надіюсь, що всім все зрозуміло?

Всі в класі мовчали, ніби з них намагались виманити якісь секретні дані.

– Якщо так, то ми можемо розпочинати, – відповіла жіночка.

Екзаменатор взяла першу стопку листків, які лежали у неї на столі, і почала роздавати їх кожному присутньому.

Перший етап – це теорія, на кожний предмет було виділено двадцять запитань. Історія Гірськодолу – це було найпершим випробуванням для учасників, хоча для тих хто народився у цих краях, це було доволі легке завдання, адже гномів майже з малечку вчать історії своєї держави.

Елдріну роздали його листок. Він поглянув на завдання, та ледве не засміявся, адже перші запитання нагадували ті, які їм задавали в школі коли вони були в менших класах. Давши відповідь на них із швидкістю з якою можна було порівняти ядро, яке щойно було випущено з гармати. Подивившись на наступні питання, він забрав свої слова назад, адже вони були набагато складніші ніж попередні.

В один момент Елдрін подумав, що якщо б він не читав книжки які були в його сімейній бібліотеці, він з легкістю міг завалити цю секцію, адже тест включав завдання на встановлення відповідності та розпізнавання портретів вагомих історичних персон для Гірськодолу. Незважаючи на це, ніщо не могло стати на шляху у найменшого представника шляхетного та почесного роду Кам’яноробів, адже не дарма він провів ледве не пів життя у сімейній бібліотеці, перечитуючи раз за разом одні і ті самі книги.

Зробивши всі завдання, гном подивився на годинник який знаходився у верхньому правому кутку класу,  тоді він зрозумів, що справився з цією секцією за десять хвилин до її кінця, подивившись на інших учасників, які всі як один шкрябали олівцями по паперу, створюючи не дуже приємний звук.

Тоді Елдрін здивувався, та задав самому собі питання.

– Як вони так довго можуть писати ці завдання, вони ж цілком легкі, а тоді згадав, що не всі мають таку кількість джерел з інформацією як він, – тому відповідь на питання, віднайшлась доволі швидко.

Залишалось п’ять хвилин до кінця написання секції. Так як гному стало нудно, він не знайшов кращого заняття, як просто дивитись у вікно. Тут відкривався чарівний вид на місто. Так як будинок освіти розташовувався на центральні площі, гномів там було повно, ніби бджіл у вулику, і всі кудись поспішали, створюючи неймовірну атмосферу, адже місто жило краще ніж будь коли, переживаючи чи не найкращі роки за всю свою історію свого існування.

Годинник пробив час. Екзаменатор пройшлась класом та зібрала всі листки.

– Час для наступної секції, гучно промовила наглядачка.

На цей раз це був предмет, який мав назву – світова література. У нього включались всі відомі твори та вірші письменників не тільки з Гірськодолу, а й з інших країн, що робило цю секцію досить важкою. Тест складався із завдань встановити відповідність між роботами, та вказати чи правильний той, або інакший факт із життя певного автора.

Жінка знову роздала листки із завданнями. Елдрін подивився на завдання, і зрозумів, що зі всіма авторами та творами він ознайомлений, та перечитував їхні твори по декілька разів. Тому з цією секцією у нього не повинно було виникнути проблем. Так і сталось, він знову закінчив роботу раніше ніж будь хто інший з учасників.

Час підійшов до кінця, та екзаменатор пройшовся по приміщенню та зібравши листки із завданнями, вона роздала нові, на яких було написано слово –  «Філософія».

Це була остання секція в першому етапі. Учасникам потрібно було дати нестандартну відповідь на цитату великих філософів минулого та сучасності. Відповідь зараховувалась якщо вона містила певні нестандартні думки, щодо того, або іншого твердження. Це був один із найскладніших тестів цьогоетапу, адже якщо учасник чітко, обґрунтовано та нестандартно не дасть коментар, тоді можна буде вважати що –  це провал.

Елдрін дивився на завдання дуже ретельно, та намагався обдумати як коректно записати свої думки та дати відповідь на перше питання. Від хвилювання він почав жувати олівець, здавалось, ніби його зараз повністю розділять на дві частини.

Зважаючи на важкість завдання, навіть для Елдріна воно не було настільки легким, як гном міг очікувати. Тому він здав свою роботу тоді, коли жіночка почала збирати папери.

Тим часом перший етап екзамену закінчився, учасники вийшли на фінішну пряму, залишалось лише пройти другий етам, який включав у себе одне завдання, дві логічні задачі.

Екзаменатор роздала листки, та голосно вигукнула.

– Це майже кінець, найважливіше завдання яке тільки є на цьому екзамені, тому будьте уважні та подумайте два рази, перед тим, як писати відповідь на питання.

Перша вправа яку потрібно було виконати, була надзвичайно цікавою, насамперед тим, що це була шахова задача, яку потрібно було вирішити на листочку, пишучи куди мають піти фігури, щоб через десять ходів, поставити мат супротивники.

Шахи – це була гра, яку винайшли у Гірськодолі ще у дуже давні часи. Тому і не дивно, що саме ця розвага є традиційною, та те, що абсолютно всі жителі цієї держави як мінімум вміли грати у неї та знали ази, не говорячи про тих, хто мав дуже високий рівень.

Побачивши всю цю картину, Елдрін не аби як зрадів, адже майже завжди коли у нього був вільний час, він проводив за шаховою дошкою граючи зі своїми друзями. Маючи неймовірне стратегічне мислення як для його років, представник роду Кам’яноробів змагаючись зі своїми друзями, майже у всіх ситуаціях перемагав їх. А коли йому стало нудно, гном намагався поставити мат у найменшу кількість ходів, продумуючи десятків варіантів які могли статись, зігравши тою чи іншою фігурою.

Подивившись на картинку, проаналізувавши положення фігур на дошці, він почав промовляти про себе

– Кінь йде сюди, потім підключається пішак який прикриває королеву, тура ставить шах, жертвуючи собою задля того щоб інша башта підключилась з іншої половини дошки.

Пробурмотівши ще декілька ходів він таки розв’язав задачу та поставив протилежному королю мат. Елдрін не аби як зрадів, адже зробив перше завдання за десять хвилин, тому він мав додатковий час на виконання останнього пункту.

І це була – задача стратегічного плану. Найменший представник роду Кам’яноробів почав читати : «Уявіть що ви командир військового корпусу, йде війна, на одній із битв, щось пішло не так, і ви потрапили в оточення, маючи одну ділянку відступу, та менше особового складу, які будуть ваші основні дії, щоб зберегти якомога більше солдат в живих?».

Гном почав обмірковувати, що ж у цій ситуації можна зробити.

Перший варіант про який подумав Елдрін, був план швидкого відступу завдяки мобільності не значної кількості військ, але завжди була імовірність попасти під вогонь ворожих гармат та втратити багато воїнів.

Другий план передбачав можливість здатись у полон, маючи великі шанси бути поміняними на ворожих полонених. З погляду стратегії, другий варіант виконував основну задачу, особовий склад не понесе при цьому жодних втрат, адже як було сказано в одній із книг про війни, яку Елдрін прочитав разів зо три: «Одна маленька стратегічно програна битва, в подальшому, може служити перемозі у цілій війні».

Найменший представник роду Кам’яноробів, не довго обмірковуючи почав писати відповідь несамовито шкрябаючи олівцем по листку. Виконавши завдання, він зрозумів що виконав все хвилина в хвилину. Час вичерпався, екзаменатор пройшлась по класу зібравши всі листки з парт учасників.

Ставши біля свого столу, вона почала свою промову.

– Цьогорічний екзамен імені «Еліонора» закінчений, з чим я вас всіх вітаю! – Результати тесту будуть відомі лише через декілька днів, адже всі роботи потрібно буде ретельно перевірити. – Тому, на сьогодні це все, ви можете забрати свої особисті речі та бути вільними, – промовила жінка з доволі байдужим тоном.

Елдрін забрав свого записничка, єдину річ яку він приніс на екзамен, та вийшов з будівлі. Відчувши запах свіжого весняного повітря, яке долинало буквально звідусіль, гном нарешті зміг повністю розслабитись та відчути спокій, адже ще одне випробування позаду.

Легеньким не поспішним кроком, представник роду Кам’яноробів йшов до дому, любуючись неперевершеним виглядом миленьких вуличок Драконії, та свіжим і приємним запахом весни, який змушував розслабитись кожного мешканця цього мальовничого міста…

 

Події фентезі далі розвиваються наступним чином:

Елдрін складає екзамен, будучи в другим в списку. Тою хто його обігнала, була його подружка та ельфійка, на ім’я – Фейліра, що дуже здивує нашого героя, адже він очікував що буде першим в списку, але сталось не як гадалось. В кінці-кінців він вступить у вищий заклад своєї мрії, батьки напротязі довгого часу не зможуть змиритись з цим. В університеті він буде вчитись разом із Фейлірою та Глибокоріком. Потім він подружиться з певними людьми, гномами та навіть ельфами відлюдниками. Після двох років навчання, на Гірськодол нападе Ельфгардія на чолі з лихим королем Ксиріон Темногарт, яка захоче захопити країну, та віднайти легендарний меч, який запечатаний у горі Залізна душа, який дозволить цій расі керувати всім світом. Вони окупують майже всю країну, несучи за собою біль, страждання та лють. Після, чого вони візьмуть курс на славетну гору, де за легендою, знаходиться ця неймовірна за силою річ.  На противагу цьому, король Гірськодолу, довірить Елдріну та його команді віднайти магічну зброю першими, ніж це зроблять ельфи. Тому вони вирушають у довгу та тернисту дорогу, яка буде нести за собою небезпеку. Але герої справляться, і дійдуть до місця призначення, не зовсім першими, адже противники вже захопили Драконію, та вирушили на пошуки гори та знайшли її. Тоді герої будуть кров’ю та потом шукати магічну річ у скелі, яка допоможе їм подолати та знищити загарбників. Врешті решт після декількох сутичок, команда знаходить меч, але не кожен може витягнути його, а хто спробує зробити, при цьому не бувши достойним, загине страшною смертю. Обраним виявляється – Елдрін. Він виймає цю магічну зброю, та починає розправлятись із загарбниками. Виганяючи їх із своєї країни ,він вирішує що ці істоти не заслуховують на існування, адже вони є породженням зла, та тими хто живе заради того, щоб розповсюджувати біль по всьому світу. Тому він знищує Ельфгардію, насилаючи на країну надзвичайно сильне закляття завдяки магії меча, яке руйнує її. Після війни, гном стає головним заступником самого короля Еліотора, а після його смерті і сам стане їм, адже попередній напише заповіт. Після чого Елдрін закохається та одружиться зі своєю подружкою дитинства – Фейлірою, яка пройшла з ним всю війну та була чи не найдорожчою істотою для гнома . Він зробить видатним не тільки свою країну, а і цілий світ, адже так судилося, так судилося що саме він принесе мир, спокій, злагоду та процвітання не тільки своїй країні, а і цілому світу. Ось так закінчиться історія особливого представника роду Кам’яноробів…