“Батьківська лялька”

Іграшок є безліч.

Є дорослі, котрі створюють іграшки з тканини.

А є ті, що з дитини.

Ти хороший хлопчик.

А хороші хлопчики ніколи не ослухаються батьків.

Ідеал. Хороші хлопчики та дівчатка ідеальні.

Вони своїх власників ніколи не ослухаються.

А ось і почують знову вони ці звуки,

Котрі перетворюються в слова.

Так, вони дивні, але й рідні вже.

《Ти ж не людина навіть, а лишень моя іграшка.

Ти моя лялька, з котрою я зможу зробити все, що завгодно》.

А деколи вони почують дивні звуки, що стали словами,

Про те, що вони взагалі тваринки для розваг.

Ці слова є рідними для мене також.

Але чому щоразу дивна рідина на очах з’являється?

Котру ніхто не бачить.

Ляльки завжди усміхнені й чудово виглядають.

Ляльки такі дивні істоти.

І я теж один із них.

Я батьківська лялька.

Дійсно, дивні ми істоти.

Коли нам завжди говорять, що ми не люди.

І самі вже не віримо, що ми є людьми.

Але не всі ляльки є одинаковими.

Є сильніші і слабші;

Бувають частинки, що себе псують, щоби дізнатися.

Чи ляльки, чи люди вони.

А слабші ляльки лише й зникають.

Ляльок не так і складно відрізнити від людей.

Оскільки ляльки ці насправді і є людьми.

А їхні власники продовжать говорити їм про те, що

Вони всього-на-всього ляльки.

17.11.2023