5

Прийшовши школу, мене одразу зустріла Мізукі.Ще один сюрприз, але сюрпризів сьогодні вистачало .
-Привіт)
Першою привіталася вона.
-Привіт.Що ти тут робиш?
Я насправді неочікувала її тут побачити.Так як вона навчається в іншій школі, і минулого року її закінчила.
Через декілька секунд вона відповіла .
-Мене Hoshi запросила . От я і прийшла.А ти не рада?
-Та ні просто несподівано, добре пізніше побачимось, я поспішаю.
Недочекаашись відповіді, я пішла.Я по всій школі не могла знайти Hoshi.Вона наче крізь землю провалилася.Я подивилася на годинник,чорт.Зараз лінійка починається.Я швидко побігла на перед школи.Прибігши я побачила Hoshi , вона мило спілкувалася з вчителем.Лінійка почалася , і всі зайняли свої позиції.Після лінійки я підійшла до Hoshi .Побачивши мене вона теж пішла на зустріч.Коли ми були близько вона обійняла мене.Я її відштовхнула.Вона з подивом подивилася на мене.Я подивилася їй прямо в очі, і почала розмову.
-Hoshi нам потрібно поговорити.
Вона посміхнулася .
-Про що?
Я відчула сльозу , я потекла по моїй щоці.А якщо це все правда?Якщо це не жарт? Це просто розіб’є моє серце.Я заспокоїлася, і продовжила , але ці слова все ще крутилися в моїй голові.
-Це дуже серйозна розмова.Я не хочу в це вірити,можли це просто чийсь дурний жарт . Але скажи мені будь ласка правду.
Hoshi подивилася на мене здивованими очима.Я діста з кишені телефон, і відкрила ту переписку.І дала їй в руки.На її лиці почали з’являтися сльози .Вона їх витирла, і відала мені телефон.Взявши мене за руку вона почала говорити.
-Це правда.Після того як моя кохана померла,я не змогла це пережити, я цілий рік не могла жити.Я навіть намагалася зробити самогубство , але Хіроку мене врятував.Він навіть хотів мене відправити до психолога,але це мене не було потрібно .Я не знала що мені робити, я просто хотіла бути поряд з нею.Одного дня все змінилося.Я вирішила просто зайшла до неї на сторінку, що помилуватися,але мені попався твій акаунт.Ти була просто її копія .
Вона говорила це все , і моє серце стискалося від болі, я просто стримувалася щоб не заплакати.
-В мене з’явилася надія , що я зможу знову бути з нею.
Зльози по зрадницькому почали текти.Я немогла це більше слухати.
-І тому ти стежила за мною?Я тобі вірила , а ти просто використала мене.Зрозумій її більше нема.
Вона наче не слухала мене.Одним рухом вона взяла мою прядку волосся в руки.
-Ти це і є вона , зовнішність, характери, смаки.Ви начебто одна людина .А може це і є насправді.
Що вона говорить?Я просто не могла в це повірити.
-Зупинись!! Ти розумієш ми не одна людина.Її більше нема, вона мертва.А я тут перед тобою, і я тобі вірила , кохала тебе.А виявляється що я копія твоєї колишньої.
Я відчула на собі холодні краплі.Починався дощь .Я просто хотіла зникнути, втекти.Вона зробила мені боляче, навіть про це не подумавши .Я розвернулася і вже мала йти.Але вона схопила мою руку.Я повернулася.
-Відпусти мені боляче!!!!
Вона просто посміхнулася.
-Ти куди?
-Подалі звідси. Ми не може бути разом.Ти зробила мені боляче.Використала мене, я не зможу тобі це пробачити.
Я відштовхнула її.І втекла.
•••
Після цього випадку пройшло 3 дні.Я не виходила з будинку.Просто лежала на ліжку і плакала.Я просто не могла в це повірити, найдорожча мені людина мене обманювала.Вона не кохала мене, вона просто в мені знайшла свою колишню.
Я лежа на ліжку і роздумувала про це.
Чому це трапилося зі мною? Якби цей незнайомець, не відправив мені це повідомлення? Я б далі продовжила з нею зустрічатися, вона дала мені б брехала.
Я б далі продовжила в себе запитувати про це.Але мене перебив стукіт в двері.Я не хотіла відкривати.Але стук става гучнішим.З не бажанням я пішла відкривати двері.За ними стояла Hoshi . Я швидко хотіла її зачинити , але вона підставила ногу і я не встигла.
-Нам потрібно поговорити.
Я здивовано подивилася на неї.Після того що вона зробила, вона ще хоче поговорити?
-Нам нема про що говорити.І все так вже зрозуміло.Тому будь ласка іди.
Вона поправила своє волосся .
-Просто поїхали в одне місце, після цього я відстану, і ти більше ніколи мене не побачиш.
Я перевела погляд в бік.Я думала над цею пропозицією.
-Гаразд.І після цього я тебе більше не побачу.
Я перевдягнулася, і ми вийшли з будинку.Коли я закривала будинок я побачила байк.Він був Мізукі, це я одразу зрозуміла.
-Це байк Мізукі?
Вона подивилася в мою сторону.
-Так.Шолом тут тільки один , я його одягну.
Я просто похитала головою і сіла на байк.Ми їхали в невідомому напрямку.
POV:Hoshi
Ми їхали. Мій план повинен був спрацювати.Я не дам тобі від мені піти.
КінецьPOV:Hoshi
Швидкість почала збільшуватися.Я не розуміла що відбувається.Раптом перед моїми очима з’явилася машина.А потім спалах.
Я прокинулася в невідомому мені місці.На кріслі спереду мене сиділа якась дівчина.
-Хто ви ?
На її лиці був невеликий шрам, і в неї була зламана рука.
-Сонце я твоя дівчина.Я так за тебе хвилювалася.