Павуки

Джессіка простувала по вечірніх вулицях уже декілька годин. Сьогоднішні перегони принесли їй лише розчарування. Вчорашня кваліфікація пройшла більш ніж вдало, то чому саме сьогодні, під час таких важливих перегонів, все пішло по одному місці? Вона погано стартувала на початку і до цього всього, ще й не змогла втримати керування на мокрій трасі.   

Дощові перегони їй дуже подобалися. Вони були самими небезпечними, але вона обожнювала відчуття, коли була впевнена у своїх навичках та вміло тримала під контролем болід. Тільки ось кожні такі перегони передбачити було не можливо.   

Ландо просив її бути обережною, знаючи її пристрасть до дощових перегонів. Джессіка і справді була обережною на кваліфікації, але в неділю все її нутро кричало, щоб вона додала газу. Саме в такі моменти, коли вона не зовсім думала головою, Джессі підставляла саму себе.  

Ландо зайняв 2 місце і вона здається, справді була рада за нього, але не змогла його привітати, тому що її доставили в лікарню після аварії. Нічого серйозного з нею не сталося, тому її швидко відпустили звідти. Їй здавалося, що в Ландо ще навіть конференції не закінчилися, як вона вже йшла по Сільверстоуні під невеличкий дощик.   

Це зараз він уже почав лляти як з відра. Вона хотіла довше погуляти та все ж зібратися з думками, до того як зустрітися з Ландо. Їй було соромно, що вона так і не відповіла на жоден його дзвінок та повідомлення, і просто втекла з лікарні до того, як він приїхав по неї. Вона переконувала себе, що їй потрібно трохи побути на самоті, що завжди їй так було потрібно, щоб не бути такою розчарованою після перегонів. Скільки б вона себе не переконувала в цьому, втекти від жорстокої думки їй так і не вдалося.   

Вона заздрила Ландо. Хоч вона і їздила за Мерседес, але останній рік, її болід просто не дозволяв їй перемогти у цьому сезоні. Вона фінішувала на подіумі за пів сезону лише раз. Порівнюючи це з минулим роком, ці цифри були дуже болючими. Додаючи до цього ще успіх Ландо з Маклареном, що з кожним роком ставали все кращими. Пілоти оранжевої команди все частіше з’являлися на подіумах, а вона падала все нижче.   

Найгіршим в цьому було те, що Джессі майже постійно, минулими роками, приїжджала на вищих місцях ніж Ландо і не дивлячись на це він все одно її любив. Вони багато працювали над такими дивними стосунками, двох пілотів Формули-1, двох таких схожих і водночас таких різних людей. Вона старалася постійно йому дякувати за все терпіння та любов, що він їй дарує не дивлячись ні на що. Він же своєю чергою завжди заохочував її до більших результатів у які він точно вірив, дякуючи за її підтримку. І він не заздрив їй. Не був таким як вона. Він цього Джессі стало ще гірше.   

Вона відчувала, що підводить Ландо і їй було жахливо від думки, що вона може зруйнувати їхні стосунки. Тому обрала варіант просто втекти, замість зізнатися йому. Хоч вона і була ненормальною пілоткою Ф1, але інколи вона була такою боягузкою.   

Скільки б вона не ображала чи картала себе, їй все ж потрібно зібратися та піти в номер поговорити з Ландо. Залишати його одного, хвилюватися за неї та гадати, чому ж вона йому не відповідає було набагато жорстокішим.    

Джессі попрямувала до готелю в якому зупинилася команда Макларен, і в якому був їхній номер з Ландо. Вони планували після перегонів поїхати на якусь вечірку, на яку так хотів Ландо і схоже вона зіпсувала усі плани. Просто чудово.   

***  

Відімкнувши ключем двері Джессіка ще не встигла повністю зайти до номера, як до неї одразу кинувся Ландо.   

— Джессі, боже, де ти була? З тобою все гаразд? Твій телефон в тебе? — хлопець панікував, оглядаючи дівчину з усіх сторін. Це було так мило, але їй стало від цього ще паскудніше.  

— Ландо, зі мною все гаразд, — вона розвернулася до нього. Від його дбайливих очей їй так хотілося заховатися. На її очі почали навертатися сльози, від думок, що він так переживав через дівчину, що декілька годин думала, як сказати йому, що заздрила його успіхам, а не раділа, як повинна була б.   

— Сонце, чому ти плачеш? Чому ти вся мокра? — він почав вести її всередину номера. Вона старалася втримати сльози, щоб не маніпулювати ними Ландо. Джессі знала, як він реагує на її сльози, роблячи все аби вона тільки не плакала. У неї не повинно було бути таких привілеїв над ним.   

— Пробач, що не відповідала тобі. Мені просто потрібно було подумати, — він почав знімати з неї мокрий одяг.  

— Я знаю, що ти засмучена через сьогоднішню аварію, але ти не можеш контролювати усі наслідки дощу. Не потрібно себе звинувачувати, — вона просто ненавиділа, наскільки він її добре знає і наскільки був готовий її підтримати.   

— Ландо послухай мене, будь ласка, — від його останнього речення у неї почав сильно ламатися голос. Він роздягнув її до білизни та взяв у руки готельний халат.   

— Я тебе уважно слухаю. Сідай, — посадивши її на край ліжка, перед цим замотавши у теплий халат, сам Ландо сів перед нею на підлозі й потягнувся до її рук.   

— Будь ласка, не звертай уваги на мої сльози, — вона знову почала контролювати їх, але не була впевнена, чи на довго її так вистачить. Ландо хотів було заперечити, але вона піднесла руку, просячи його помовчати, — Я плачу не через сьогоднішню аварію. Те що я сьогодні не фінішувала, насправді знову сильно вдарило по мені, але як і протягом усього цьогорічного сезону, — він стиснув її руки в підтримку за неї. Вона ненавиділа себе за те, що він це зробив перед тим, як вона мала сказати йому наступні слова, — Але найбільше мене вбиває те, що фінішував ти.  

Вона ледь встигла договорити це речення, як почала плакати. Коли Ландо застиг перед нею і вона поклала голову собі на коліна, Джессі зрозуміла усю жахливу суть сказаних нею слів. Те що вона зізналася в тому, що вона не лише не рада за нього, а що їй боляче від його успіхів, було найболючішим сюром у її житті.   

— Мені так шкода Ландо. Я жахлива, я мала б за тебе радіти і я справді цього хочу. Напевно найбільше у світі я хочу, щоб саме це я зараз і відчувала. Гордість за усі твої успіхи, яких ти досяг такими стараннями. Але я просто не можу. Пробач мені, — ось тепер вона відкрито плакала. Молодець, зовсім не маніпулюєш.   

Вона не мала сміливості підійняти голову і подивитися на Ландо, та і не була впевнена, що розгляділа б його, через потік сліз, що нахлинув не перестаючи. Те що Ландо не прибрав з її рук свої, вже було для неї щастям.   

— Що ти хочеш цим сказати? — вона ледь почула його тихі слова. Джессі зрозуміла про, що говорив Ландо. Про те, чого вона дуже-дуже не хотіла, але це здається було очікуваним варіантом, який би прийняв хлопець. Розійтися з людиною, яка не підтримувала його – було правильним рішенням. Вона підняла голову, щоб побачити, хоча б пляму у його формі перед очима.   

— Я просто хотіла тобі пояснити, чому зникла з лікарні, чому останнім часом, могла тебе ненавмисне образити. Для мене було б ще жахливіше, якби я тобі цього не сказала, — новий потік сліз уже збирався витікати з її очей.   

— То ти хочеш розійтися зі мною? — Ти?!  

— Я? Це тобі я завдала болю такими словами та своєю поведінкою. Ти маєш право робити все, що захочеш з цим, — вона нарешті змогла побачити його лице, на якому зморшки від серйозного виразу обличчя, почали розправлятися. І він сумно їй посміхнувся.   

— Моя люба, Джессі, я б зробив усе, щоб ти залишилася зі мною. Тільки, якщо ти думаєш, що можеш не впоратися з цими емоціями й вони можуть тобі нашкодити, я звісно ж відступлю, — він сів біля неї на ліжку і міцно її обійняв, відпустивши руки. Вона знову заплакала. Цей чоловік робив її надто емоційною.   

— Я теж так хочу залишитися з тобою, — вона почала підсовуватися до нього ще ближче, — Але я не хочу, щоб через свої емоції, я завдала тобі болю.   

— Якщо ти ніколи не думала, що я тобі коли-небудь заздрив, то у твоїх очах, я схоже найблагородніший чоловік, — Ландо трохи розсміявся, від чого його груди, під вухом Джессіки, завібрували. Вона трохи відсунулася у його обіймах і поглянула на нього, — У мене також були моменти, коли я думав наскільки ти краща пілотеса за мене і як мені не подобається бути гіршим за когось, — він говорив, а вона думала, що її серце зараз розірветься. Джессі не могла зрозуміти, що він намагається сказати їй цими словами, — Але кожного разу, як я бачив твою широку посмішку на подіумі, відчував твої міцні обійми, якими ти мене вічно нагороджувала, після кожних перегонів, я розумів, що це зовсім не останній мій заїзд. Шансів на перемогу, як і самих перемог, у мене буде ще багато, а така як ти, у мене одна. 

Його зворушливі слова зазвичай так сильно збивали її ритм биття серця, що інколи вона задумувалася, чи не доведе він її колись до серцевого нападу. Але цього разу її мозок також дуже гучно відреагував на його слова. Джессі перестала плакати, вона дивилася на Ландо, що сидів з нею в обіймах, після всього, що вона йому тільки що сказала, після того, як вона ігнорувала його декілька годин, як була не найкращою дівчиною останні пів року. Він продовжував сидіти з нею і розмовляти.  

— Те що ти відчуваєш – нормально. Заздрість – це одна із частинок людської особистості. Це не щось, що буває лише у жахливих людей. Негативні емоції бувають у всіх. Саме з цими емоціями, ти і є – справжньою людиною. Я знаю це, і знаю те, що ти вмієш справлятися з такими емоціями. Щоб не сталося, твої близькі знають, що ти не хотіла їх образити, не дивлячись який у тебе настрій. І якщо раптом, тобі потрібна допомога з цими емоціями, я завжди поруч. Я завжди тобі допоможу, — він витирав її вологі щоки від сліз, а вона дивилася на нього й у неї просто не було слів. Вона знала те, про що він тільки що говорив. Але наскільки слова набирають сили, коли вони сказані у правильний час і правильною людиною. Джессі ніколи б собі не пробачила, якби втратила цього хлопця, через свої ж емоції. Вона може їх контролювати, і вона впорається з ними. Заради нього вона хотіла це зробити. Найголовніше вона знала, що він приймає їх. Джессіка поклала голову йому на груди та просто його обійняла, тому що виразити усю подяку за його постійне розуміння, не знала як.  

Вона так хотіла, щоб полегшення, яке зараз її наповнювало, було з нею завжди. Хотіла, щоб ці обійми з Ландо ніколи не закінчувалися.   

Вони сиділи так ще хвилин 15, доки дихання Джессі не вирівнялося, а погладжування Ландо по її спині, повністю не заспокоїли її.   

— Дякую тобі, — Ландо поцілував її у маківку, — Ми, здається збиралися сьогодні йти на вечірку, на яку ти так хотів. Пробач, що через це ми на неї не пішли, — сказала вона йому в кофту. Джессіка розуміла, що порівняно з темою, яку вони тільки що обговорювали, якась вечірка не була такою важливо, але їй стало соромно, що вони уже в який раз не їдуть у місця чи на заходи, на яких Ландо хотів побувати, через вічно-відсутні можливості.   

— По-перше, те що ми тільки що, обговорили про нас з тобою та твої почуття, набагато важливіше ніж якась вечірка, — він підсунув її руку з годинником, до свого обличчя, тому що його годинники ніколи не показували правильний час, — А по-друге, вечірка розпочалася лише як 10 хвилин. Тому якщо у тебе є бажання та сили, ми могли б поїхати та трохи відпочити після такого важкого дня.   

— Я буду збиратися десь хвилин 40. Ти думаєш ми встигнемо? — вона підняла на нього погляд і побачила його хитру посмішку.   

— Тобі й не потрібно буде так довго збиратися. Я зараз тобі дещо покажу, — вона не дуже хотіла випускати його з обіймів, але була заінтригована його тоном. Він виплутався з її рук та ніг і пішов до своєї валізи, копаючись у ній. Сюрпризи Ландо завжди були цікавими та незвичайними. Що вже говорити про його нещодавній подарунок, їй на день народження, у подобі маленького каченяти, про яке вона так довго мріяла. Або величезну Книгу Заклинань, що виглядала дуже старовинною і від якої саме та атмосфера магії та старовинних речей, який вона так любила. Їй подобалися такі речі, але де він дістав ту Книгу Заклинань, вона не могла зрозуміти й досі.   

 Покопавшись у речах, він все ж знайшов те, що шукав. Встав на повний зріс і показав їй два пакунки у прозорих пакетиках. З її спантеличеного виразу обличчя, він зрозумів, що Джессі не впізнала костюми, тому почав діставати рожево-біле щось. Коли перед її зором постав костюм дівчини-павука, вона зрозуміла, чому Ландо сказав, що вона може не збиратися так довго.   

— Це якась вечірка, на яку ми повинні прийти в костюмах? — Ландо замахав головою сяючи перед нею, широкою усмішкою, — Ми будемо людьми-павуками? — хлопець знову замахав головою і Джессі уже не могла стримати сміх, від його гордого виразу обличчя за свою геніальну ідею.  

У твіттері їх постійно порівнювали з парою павуків. Це стало уже таким рідним мемом, що вони навіть не пам’ятають хто це почав і коли. Тепер на кожних стрімах, інтерв’ю та відео, вони ніби випадково згадували павуків, а хлопці із сітки, почали їх постійно підколювати через їхню, якусь там схожість з ними. Вони з Ландо, уже почали трохи нервуватися від того, наскільки цей мем розгорівся і зовсім не планував виходити на пенсію, давши їм спокій. Тому Ландо здається, вирішив зробити усе навпаки. В його стилі.    

***  

Це не була тематична вечірка, як вона думала, люди навколо них були найрізноманітнішими персонажами. Джессі рідко ходила на якісь вечірки окрім звичайних, на яких Ландо зазвичай був діджеєм, тому від такого різноманіття костюмів у неї аж очі розбігалися.   

— У тебе не болить голова? — Джессіка знала, що її хлопець переносить гучні звуки трохи краще за неї, але ось голова в нього боліла частіше ніж в дівчини. Часто після перегонів пара їхала у готель, щоб одразу завалитися спати й під час поїздки, коли у Ландо боліла голова, він майже не розмовляв. Після таких випадків його біль могла минати й весь наступний день, тому Джессіка в такі дні зазвичай доглядала за ним і робила більшість справ за нього. Пройшовши обстеження йому сказали, що такі сильні головні болі найчастіше стаються під час головних перегонів, коли на пілота діє сильний тиск траси, він може сильно нервувати і його імунна система дуже втомлюється. У Ландо ж такі болі більш загострені ніж вона могла судити по собі та інших пілотах. Через сьогоднішні перегони й хвилювання за неї, коли вона зникла, поява головного болю в нього не була б несподіванкою.  

— Ні, все гаразд, — хлопець у масці людини-павука повернувся до неї. На превеликий жаль, вона не могла бачити через неї його посмішку, але в голосі точно чула.  

Їхні костюми повністю закривали їхні тіла й обличчя, ще й капюшони були. Джессі не була набагато меншою за Ландо, тому йому було легко знайти костюм дівчини-павука для неї. Він був дуже задоволений її шикарним виглядом у ньому, а її м’язи пілота, підкреслені ним, просто могли звести всіх з розуму.   

Цей вечір став для них найкращим за останніх пів року. Джессі ще точно буде думати про те, скільки вони втратили за час, через те, як вона не могла розібратися в собі, але їхня легкість одне між одним сьогодні, відкинула ці думки так далеко.   

Вони танцювали, бігали та стрибали по всьому танцмайданчику. Вони збивали людей, та не зовсім людей, з ніг, сміялися з танців одне одного, незручно цілувалися через маски. Дякуючи яким їх ніхто не впізнавав, але люди все одно підходили до них фотографуватись, як з павуками.  

Наступного дня вони викладали фото, де двоє людей-павуків пили коктейлі, цілувалися, як Джессіка тримала на руках Ландо-актора, що робив із себе дівчину в біді. Це була не лише історична подія для фанатів, яким так сподобалося продовження цього мему від його головних учасників, а і важлива подія в їхніх стосунках.   

Все не було почато з чистого аркуша, вони засвоять свої помилки, можливо зроблять їх ще раз, але вони будуть проходити їх разом. Йдучи до готелю сьогодні після лікарні, Джессі точно не очікувала такого чудового закінчення вечора. Вона не могла не насолоджуватися усією любов’ю, яку зараз відчувала до людини, що вела її в танці уже в соте за цей вечір. Джессіка не могла намилуватися людиною-павуком, що не відпускав її на вечірці ні на хвилину. Вона його справді любила.   

І коли по вулицях Сільверстоуна бігло дві людини-павука, що штовхали одне одного і голосно сміялися, їхній зв’язок міг відчути кожен хто на них лише поглянув. Вони були разом. Разом уже так давно, що пройшовши так багато всього, думали, що здивувати одне одного вони вже не зможуть, але навряд чи так колись буде. Що точно буде, так це проблеми в їхньому спільному житті, перешкоди та випробування, але вони зможуть їх пройти, тому що вони команда, у якій вони завжди допоможуть одне одному.