Найгірший і найкращий матч близьнюків

Починався квідичний матч. Це мав бути перший і останній матч за цей рік, Слизерин проти Ґрифіндору. На цей раз команда була одна із сильніших, бо були Гаррі Поттер і Офелія Блек з найновішими мітлами “Вогнеблискавками”. Поттеру анонім подарував на Різдво, а в Блек була багатенько матір. А батько Офелії ще літом втік з Азкабану. Ніхто не знає де він.

Періщив дощ. Шугала блискавка. Лі Джордан традиційно оголошував команди. Поттер як завжди злетів найвище – щоб зверху побачити снич. За рік вони втратили багато очок і щоб виграти кубок гуртожитків їм треба забити мінімально 15 голів.

Відбивачі Фред і Джордж постійно дивились за Блек. Вона грала краще за Анджеліну та Кеті Бел і відбивачі старались збити саме її.

–І ось Вінсент Креб замахується биткою по бладжеру цілячись в Блек, і… Попадає по своєму колезі – Грегорі Ґойлу!

-70:40 на користь Грифіндору, Блек, Джонсон і Бел гарно працюють!

***

Анджеліна влетіла в трибуни, наразі її забрала мадам Помфрі. Кеті вдарив бладжеру і в неї з носа періщить кров.

– Бел забиває гол ! – верещить Лі Джордан – 140 : 80 на користь Грифіндору!

Від такої втрати крові Кеті ослабла і почала потихеньку спускатись на землю біля трибун, щоб зразу піти до мадам Помфрі. Залишилась одна Офелія.

-Отямившись, Ґойл запустив бладжер в Блек! – знову кричить коментатор- Візлі будьте уважні.

Фред і Джордж понеслись до Офелії. Поттер збоку полетів за сничем. Близнюки Візлі закрили собою дівчину – залишився один гол, Поттер ловить снич і вони виграли! Ну нажаль вони не змогли подивитися на їхню перемогу. Бладжер попав Фредові в голову і той почав падати на землю валячи з собою Джорджа. Єдине, що вони почули це вереск з трибун і крик Джордана:

-Гаррі Поттер ловить снича, Грифіндор перемага!

***

Очуняли вони вже в лікарні. Біля себе вони побачили дівчину, що закинула ногу на ногу і читала щоденний віщун.

– Доброго ранку, прокинулись? – посміхнулась Офелія по черзі до кожного хлопця.

– Ми померли, Фред? – промовив захрипло Джордж – я бачу перед собою прекрасного ангела.

-Я теж бачу, правду кажуть – ангели мають неземну красу.

– Перестаньте, Ви змушуєте мене червоніти.

Ніжний голос Офелії, пролунав в лікарні ехом. Від цього голосу в близьнюків їхав дах. Блек справді вкрилася рум’янцем.

– Дякую, що захистили мене, ми виграли матч.

– Та нема за що, звертайся, якщо треба дебіли, що зламають хребет за тебе. – сказав Фред.

– Я не знаю, чим я можу віддячити, тому…- Офелія підійшла до Фреда і поцілувала його в щоку, так само зробила і з Джорджем. – Дякую Фредді і Джорджі, Батьківщина вас не забуде.

На диво Візлів вона зуміла їх розрізнити. Це їх і ранило прямо в серце. Коли дівчина вийшла єдине, що міг сказати Джордж – це :

• -Не дівчина, а казка…