Вип’ємо кави, Олю

Оля працювала з документами. Була вже дев’ята година вечора. Всі вже давно пішли додому, одна Оля будучи закоханою в свою роботу не могла піти недоробивши.

Ольга відклала папери та лягла на спинку стула рослабляючись. Полковник прикрила очі, щоб трохи відпочити. Але несподівано почула стук у скляні двері свого кабінету. Відкривши очі, Оля побачила Вітю. Вона думала, що він давно пішов додому. Чоловік зайшов у кабінет.

— Олю Сергійівно, пішли б вже додому, – хриплим голосом сказав Віктор. Він зірвав голос, бо саме він сьогодні допитував  підозрюваних .

— Тебе це теж стосується, Вітю. Вже давно робочий день закінчився, та й ми розкрили цю справу. Тільки звіт написати треба.  – Косач розслаблено дивилася йому в очі. Їй було комфортно поряд з ним.

— Я ще свою частину звіту не закінчив , як і ти загальний звіт. Пішли вип’ємо кави, бо нам це треба доробити. – Віктор подав Олі руку. Вона спочатку здивовано подивилася на  неї, але прийняла.

Взявши документи вони пішли у буфет випити кави. Зробивши каву собі та Олі, Віктор сів поряд з нею, віддаючи їй її чашку з кофе.

— Дякую, – Оля взяла чашку і їх пальці доторкнулися один одного. Ця мить тривала секунду, але для кожного з них, це була вічність.

Вони продовжили працювати з паперами вже разом, сидячи на дивані…

Зранку їх на дивані знайшли Маша та Тарас. Тарас навіть сфотографував нишком. Картина ,яку закарбував Тарас бола дуже милою. Оля спала у  Віктора на плечі, а Віктор обирався щокою об голову Ольги теж спав і в його ладонях була ладоня Олі,яку він міцно тримав скрізь сон…

Римаря ще довго хотіли вбити… А Маша просто сміялася в стронці…

Заходьте в мій тг, там ще більше фанфіків і обкладинок до них.