Макґонеґел

I live alone

I live alone in life without you here

Mm, I may be troubled, but I’m gracious in defeat

Oh, I may be troubled, but I’m gracious in defeat

Ben Howard “In Dreams”

— Сідайте, пане Мелфой, — директорка нетерпляче кивнула на стілець навпроти. — Розмова довга.

У голові роїлися неприємні черв’яки, прогризаючи останні блоки його спокійної маски. Блокологію він знав, але очі завжди видавали сум’яття і нерішучість, однак він сів, втупившись в стіл, вкритий купою сувоїв. Директорка запримітила це, і помахом палички все, крім свічок на столі, зникло.

— Цьогоріч у допуску до школи вам було відмовлено рішенням пана…

— Міністра Шеклболта, — нетерпляче вирвалось у нього разом з різким пронизливим поглядом сірих очей, від чого директорка на мить зупинилась.

— Так, ви праві. Наразі пан міністр змінив свою думку. Якщо ви маєте бажання повернутись до навчання, то міністерство всіляко вас підтримає. Як і школа. І я також.

Останні речення були складені з занадто гострих павз. Чи має він бажання повернутись? Правильніше питання: Чи може він відмовитись? Не може. Без школи нема палички. Нема життя. Чи може він повернутись? Фізично може, але чи зможуть ІНШІ? Не зможуть. Він мовчав, роздумуючи, який з найгірших варіантів не такий неприємний, досліджуючи очима вибоїни на дубовому столі.

— Драко, — директорка вирвала його з думок. 

Назвати по імені – добрий і поганий знак водночас. Можливо, його будуть вмовляти? Це як вмовляти звіра кліткою.

— Послухай. Якщо тобі потрібна моя думка, звичайно. Я вважаю, що за обставин, які склались, тобі доцільніше повернутись до школи.

— Яких обставин, пані директорко? — на цей раз сірі очі трохи затримались у вицвілих очах директорки.

— Хм… Я скажу це один раз і не повторюватиму знову. Твоя мати просила мене прийняти тебе до школи, оскільки міністерство починає нові розслідування, які можуть тебе зачепити. Тут міністерство не має влади над тобою. Якщо повернешся та закінчиш школу — отримаєш паличку, можливість чаклувати і свободу від міністерського нагляду.

Вона злегка нахилилась, очікуючи на виклик, запитання, погрози і всілякий спротив, поки сильно змарнівший за останній рік молодий хлопець смакував слово “свобода”, яке тепер викликало лишень сміх.

— Я згоден. Згоден повернутись, — тепер він дозволив собі без остраху взяти ініціативу. — Та я маю питання, пані директорко.

— Я на менше не очікувала, —  вона схвально кивнула, від чого окуляри злегка зсунулись на кінчик носу. — Задавайте свої запитання.

— Факультет Слизерину ще існує?

— Авжеж, він існує. Не кажіть дурниць. Я чула про плітки з Віщуна, як і ви, але запевняю, Слизерин був створений не мною і не міністром, тож не нам його закривати.

— І скільки там зараз учнів?

— Професор Слизоріг все ще очолює факультет, однак… Мушу сказати охочих повертатись слизеринців небагато. Хтось просився на інші факультети, хтось переїхав подалі звідси. Це сумна історія для всієї школи, та все ж… Все ж Слизерин буде, допоки будуть слизеринці.

— Хтось з моїх однокласників-слизеринців повернувся?

Важко сказати, якої відповіді він чекав. Друзів у нього давно не було. Ідейні товариші? Фанати-прихвосні? Просто цікаві співрозмовники, з якими можна однаково обговорити рецепт нового зілля, жарти про бруднокровок і шрамоголових та висловити сзахоплення Темним Лордом? Від останнього по тілу пройшов мороз.

— На жаль, ніхто з них не виявив такого бажання. Ще питання?

— Так, — це головне питання, яке тривожило його мозок: — Як до цього поставляться інші учні?

Брови пані Макґонеґел різко підскочили. Тривога теж блукала під тими бровами, але вона швидко себе опанувала.

— Я не стану брехати. Вам НЕ буде легко. Проте якщо ви повертаєтесь — я даю вам свою підтримку і захист від міністерства та нападок недругів, забезпечу неупередженість викладачів.

— Хто ще залишився у Гоґвортсі? На інших факультетах, — додав Драко.

Обидва співрозмовника розуміли, що або хто криється за цими словами. Драко до болю стискав крісло, на якому сидів. Професорка для чогось довго поправляла зачіску.

— Практично усі, хто мав би перейти з шостого на сьомий курс. А також ваші однокласники, які пропустили рік навчання…

— Ґрейнджер, Поттер, Візлі, — перебив її Драко.

— Саме так. Але пан Візлі відмовився продвжувати навчання.

Розпад золотої трійці звучав інтригуюче. Зустріч зі старими ворогами ще більш інтригуюча.  Слухати занудство Ґрейнджер на всіх заняттях і спостерігати за славою Поттеа після чергового геройського вчинку. Що може бути кращим? Певно, вони вже гострять палички і готують багатозільні настої, аби не випускати його з поля зору. У вікно почав стукати рідкий вересневий дощ. Драко іронічно всміхнувся.

Макґонеґел продовжила тихим добрим тоном: 

— Самого повернення мало, щоб завоювати довіру деяких учнів. Вам доведеться проявляти всю свою мудрість та наполегливість, аби стати тим, ким ви є. Не нехтуючи терпінням і добротою до тих, хто не готовий цього прийняти одразу.

— А як щодо їхнього терпіння?

— Ви вже постарайтесь їх зрозуміти, пане Мелфой, — її голос задзенів легким роздратуванням. — Просто не буде. Ні вам, ні вашій родині. Але якби я не вірила у ваші сили, не прохала б повернутись до школи. Я відповіла на ваші запитання?

— Так, — видихнув він як людина, в якої немає вибору.

— Чудово. Наступного понеділка у вас заняття. Розклад та список необхідного надішлю совою. Черг немає — тож ви встигнете купити свої підручники. Ви пропустили лише перший тиждень. Впевнена, вчителі підуть на зустріч. Нову паличку отримаєте в Олівандера. Вона буде під міністерським моніторингом і контролем. Використання темної магії, експерементальних чарів чи будь-яких складніших за “репаро” без нагляду викладача — попередження. Два попередження — і ви залишитесь без палички, школи і можливості чаклувати до кінця своїх днів.

Очі директорки звузились за скельцями окулярів. Кругла оправа була вічним щитом, який вона зараз добровільно зняла, протираючи переносицю і мружачи очі.

— Ці обмеження необхідні. Сам це розумієш. Якщо зможеш обійтись без порушень — я спробую їх пом’якшити. Якщо тобі буде щось треба — можеш до мене звертатись. Ти під моїм захистом, але і під моєю відповідальністю, Драко. Запам’ятай це, — сказала вона і вдягнула свої маскувальні окуляри.

— Дякую, я це зрозумів, пані директорко. Ще дещо. Мені заборонено виходити без супроводу. Міністерство когось відпустить зі мною на Алею Діаґон?

— Міністерство! — вона скрикнула від люті. — Сумніваюся. Тепер їм не до супроводу. Твоїм супровідником буде твій декан, професор Слизоріг. У п’ятницю о 9-й він зайде по тебе.

Драко розвернувся, відчуваючи, що погляд професорки проводжає його спину. У головах обох співрозмовників зароджувались пекельні роздуми на одну й ту саму тему: чи не буде це страшенною помилкою — повертати Драко Мелфоя до Гоґвортсу? Смертежер буде практикувати магію з Гаррі Поттером? Чи не занадто це ризиковано для обох? Драко в свою чергу думав, як скоро йому, чистокровному і титулованому магу, прилетить слизняк до супу чи отруйне зілля до гарбузового соку. Коли Гаррі Поттер і команда підстережуть його на шляху до спалень, щоб накласти закляття щезника чи редукто для сміху. Який з учителів першим згадає про Азкабан в якості залякування? Він був готовий до цього. Та не міг гарантувати, що стримається, коли в його руках опиниться паличка.