Омлет

Сьогодні старша школа була титанічно галасною.Всі обговорювали виступ Хісторії Рейс та Райнера Брауна.
–Увааа,Жане,будь ласка,я поспішаю – ледь не плакав Армін від знущань. Жан,поклав руки на плечі Арміна,повільно стискаючи.
–Досить – промовила гарна дівчина у чорній сукні — ходімо,Арміне.
Жан моментально відпустив хлопця
– Трясця,вона справді гарна, навіть гарніше Хісторії,чому я раніше її не помічав?
….
—Арміне,цей ідіот часто з тебе знущається?(Мікаса)
— Га?Ну доволі…Завжди, завжди коли бачить мене,як і всі інші подібні до нього,всі знайдуть час…
—Чому,ти ніколи не даєш відсіч?
—Я…Я слабкий ,Мікасо,я не той хто піде в бій,ні з ким наші сили не будуть рівні,мені навіть не потрібно намагатися
*У коридорі почалася бійка*
—Ти знаєш цього учня?(Мікаса)
—Здається це Йегер,син Лікаря Гриші Йегера
Хлопця відпинали з усіх боків, здається він вже має упасти з знесилення,та він,кожного разу вставав і намагався вдарити хоч одного з трьох старшокласників,хоч і безкорисно.
—Він продовжує боротися,хоч сили й не рівні…Мікасо— Армін вражаюче дивився на бійку,хоча зазвичай,засуджував подібні вчинки.
Мікаса захопливо дивилася на Йегера, здається то було кохання.
—Знову ви витираєте підлогу своїми сорочками — тихо з деякою огидою промовив прибиральник і схопив Єгера за край сорочки. Опинилися вони опісля в службовому приміщенні.
—Знову затіяв битву?Знаєте як мені набридло прибирати за вами бруд?—Леві взяв волосся Єгера і стиснув.
—Гей!Відпустіть!–Ерен хотів висмикнутись,але отримав міцний удар ногою.
—Помиєш підлогу у туалеті,відпущу, якщо ще раз затієш сварку,отримаєш ще раз—Леві знову дав йому сильного ляпаса.— Зрозумів?
—Т,Так
На перерві учні зуструли свого “героя”,і почалося так зване інтерв’ю.
—Привіт,це ж ти влаштував бій?
—Так
—Тобі було не страшно йти не на рівні?
—Це було так вражаюче —Захопливо продовжувала Мікаса.
—Ні.—Ерен підшвидшив темп і пішов геть.
—Мабуть йому не подобаються наші розпити.
—Нічого спробуємо його приворожити,може ми станемо друзими і більше того…
—Або підійдемо ще раз і запропонуємо дружбу.
Друзі посміхнулися один одному.
—О,Арміне!Я тебе ледь не по всій школі шукав,щось сталося чого ви такі радісні?—Запитав Марко трохи збентежено.
—Ха,ти ж все знову пропустив,Ерен Йегер влаштував бійку ,один проти трьох!
—Ерен…—Спокійно промовила дівчина виходячи з музичного кабінету.Та пройшла мимо.
—Ну то й що?Хіба тебе колись цікавили бійки?—Здивовано задав питання хлопець.
—Взагалі ні,але він вставав кодного разу не здаваючись,це так надихає!Як головний герой в моєму улюбленому аніме!Тільки я думав що так буває лише в анімаціях,але це буває і житті!—Радісно і сяючи як сонце,щиро розповідав Армінчик.
—Хе…—Марко посміхнувся
Жан підійшов до трійки,і поклав лікоть на стіну.Зрозуміло,зараз буде щось говорити.
—Я думав аніме для маленьких дівчаток,може ти підходиш під цю категорію,га?Арміне?—Жан протянув руку до голови Арміна і потряс його волосся.
Мікаса та Марко одночасно потянули руки до руки Жана.Оскільки Марко був ближче,то й схопив швидше.
—Дякую…(Армін)
—Нізащо
—Наступного разу,я зверну йому руку.—Казала Мікаса хитро усміхаючись прикрившись по очі книгою.
Уроки закінчилися Ерен пішов до прибиральника уточнюючи щодо прибирання, Леві простягнув йому швабру й відро.Сказавши тільки:
—Вимий все до блиску,або ж будеш перемивати.
Марко вийшов з комп’ютерної зали,знову затримався роблячи деякий проєкт.Коли Марко підходив до кабінету,Жан єхидко посміявся і рішуче попрямував ло нього.Хлопець озирнувся щоб побачити образника,і спробував відійти.
—Досить вже відпусти!—Марко ще намагався стиснути руки хулігана.Але всі спроби були марними.—Відпустиш мене якщо я віддам тобі завтра свою порцію шкільного амлету?
—Що?
—Вся школа знає ,що ти любиш амлет,відпусти мене,а я віддам свою порцію!
Жан відпустив і шоковано дивився услід, все ж амлет він любив, мабуть більше ніж Мікасу..