Метелики завжди згоряють у полум’ї

Пройшло близько трьох місяців. Навчання для шестикласників дійсно стало цікавішим та менш напруженим. Ґеллерт навіть не заробив жодного покарання – ні Сіленціо, ні закам’яніння, не говорячи вже про карцер. Здавалося, що він став більш серйозним і врівноваженішим.

Але один випадок незадовго до Різдва змінив все його життя.

Одного вівторкового вечора розпочалося заняття Бойової Магії, професор фон Бардульф, як завжди з вірним вороном Бйорном на плечі, міряв кроками бойову арену і оголошував тематику уроку.

-Сьогодні ми відпрацьовуватимемо надзвичайно потужне заклинання, котрим важко керувати і котре ви теоретично проходили на уроці Заклинань … Зложар, – класом пронісся здивований шепіт з нотками переляку. – Не дивуйтеся, герри і фройляйн, Зложар буває трьох видів. З ціллю безпеки ми з вами потренуємося тільки на першому типі, котрий досягає в висоту лише до 2 метрів, має обмежений радіус дії, набуває ящикоподібної форми та легко ліквідується контрзакляттям. Всі, хто спостерігатиме, прошу відійти до протилежного кінця класної кімнати. Хто хоче спробувати вичаклувати і нейтралізувати Зложар? Може ви, герре Ґріммсоне, підете першим? Не бажаєте зараз? Як щодо герра Ґріндельвальда?

-Я хочу спробувати першим, – Ґеллерт відкинув з чола неслухняні пасма і майже вибіг на фіолетову доріжку.

-Чудово, хлопче, ваша жага до експериментів завжди мене радувала, незважаючи на ваші помилки. Що ж, формулу і контрзакляття ми з вами повторили. Пам’ятайте про чіткість заклинання і правильні рухи паличкою, уявіть, що ви на війні і нищите суперника Вперед!

Запанувала тиша, хлопцеві здавалося, що він чує як стугонить кров в його жилах, поки він концентрувався на заклинанні. Секунд за 20 він все таки вигукнув заклинання, направивши паличку високо вгору та злегка на північний схід. І завмер від жаху.

На протилежному боці кімнати з’явилося щось незбагненне і моторошне. Височенне полум’я з оглушливим ревом метнулося до стелі, загрозливо загуділо і сплелося в якихось змієподібних чудовиськ. Від його жару у Ґеллерт а аж виступив рясний піт на чолі, хоч він стояв доволі далеко. З протилежного боку класу почулися нажахані крики. Полум’я охопило книжкові стелажі, здавалося, що ці вогненні змії та дракони мають очі, визначають ціль і зараз накинуться на всіх присутніх своїми пащеками і знищать весь замок.

Ґеллерт ще встиг побачити як професор фон Бардульф збиває його з ніг і надзвичайно довгим  заклинанням нейтралізує Зложар найвищого рівня небезпеки. Хлопець вдарився головою об заспокійливо-прохолодну підлогу, почувши як паличка відлетіла кудись далеко, і провалився у пітьму. Вперше у житті.

Отямився він хвилин за 15 вже у лазареті. Над ним стояли збентежені фрау Бенешова і фрау Вікстрьом, зблідлий професор фон Бардульф та розлючена  Елла-Зіґрід Хафнер.

-Що трапилося, ніхто не постраждав? – Ґеллерта нудило і паморочилося в голові, але він зібрався з силами та різко сів на ліжку.

-Лежи, синку, лежи, ми дали тобі животворного еліксиру, потрібно трохи розслабитися, щоб він належно подіяв, – фрау Вікстрьом кивнула на лазурний тонкий фіал в руках фрау Бенешової.

-Всі живі та неушкоджені, тільки згоріла одна етажерка. Скажи-но мені, Ґеллерте, як так вийшло, що ти вичаклував Зложар третього рівня небезпеки? – професор фон Бардульф присів на край ліжка, а Бйорн на його плечі запитально глянув на хлопця.

-Професоре, можливо ви не чули закляття повністю, але ви бачили, я зробив три хвилеподібних рухи паличкою! Три, а не п’ять. Я не знаю, що трапилося, здається, що паличка просто відмовилася мене слухати, – Ґеллерт, незважаючи на гучні протести цілительок, рвучко зірвався на ноги і нервово міряв кроками підлогу.

– Ґеллерте, ти сильний оратор та хороший учень, у мене нема підстав тобі не вірити, але і довіру до себе ти давно підірвав, – тихо протягнув фон Бардульф, погладжуючи чорняву бороду.

-Всім моїм помилкам є виправдання – я живу вперше, – прошепотів хлопець пересохлими губами, повернувся до ліжка і присів на край.

-Герр Ґріндельвальд, я вже сповістила директора Уффельмана про ваш жахливий експеримент, він чекає вас сьогодні о 6 годині в своєму кабінеті. Саме так, під час вечері. Він особисто придумає для вас покарання, – фройляйн Хафнер самовдоволено посміхнулася та вийшла з кімнати.

За п’ять хвилин до 6 Ґеллерт постукав у величезні дубові двері на четвертому поверсі Скандинавської вежі, котра була названа так на честь скандинавських майстрів, котрі її будували. Він вже передчував щось недобре, але для себе давно вирішив – допоки не почалася небезпека – нема причин хвилюватися. В процесі – не буде часу про це думати. Опісля – залишається тільки сміятися зі своїх перебільшень.

Двері плавно розсунулися і хлопець ввійшов у просторий круглий кабінет. Великі овальні вікна обрамляли важкі золотисті штори, біля однієї із стін стояла статуя Неріди Волчанової, а решту стін прикрашали вигадливі картини з незвичайними візерунками. Сам директор сидів за величезним, гладко відполірованим дубовим столом, котрий підтримували на диво тонкі витончені ніжки.

-Вітаю вас, герр Ґріндельвальд. До мене дійшли чутки, що ви сьогодні застосували Зложар третього рівня, котрий ледь не привів до загибелі класу. Також за вами впродовж всього періоду навчання тягнеться погана слава швидкого на язик учня і порушника шкільних правил. Якщо не помиляюся, то ви навіть кілька разів сиділи у карцері, чи не так? – директор Уффельман відірвав погляд від товстого фоліанта і подивився на хлопця з легкою усмішкою.

-Директоре, я запевняю вас – сьогодні трапилося щось неправильне! Паличка начебто збожеволіла! – Ґеллерт почервонів з люті, а його голос тремтів.

-Досить, хлопче, досить, – директор флегматично підняв руку. – Ви дуже талановитий, розумний і сильний учень, але іноді ви перевищуєте самого себе, забагато собі дозволяєте і застосовуєте більшу силу, ніж потрібно, – він витримав паузу та повільно пригладив темні вуса. –  Фройляйн Хафнер наполягає на вашому виключенні з Інституту – і я в цьому повністю підтримую її. Ви і так досягли дуже високого рівня в навчанні і перевершили своїх однолітків. Зараз я підпишу цей шматок пергаменту і Вічне Перо викреслить ваше прізвище з Альманаху. Тоді ж ми відправимо сову вашим батькам. Не хвилюйтеся за дорогу – завтра ми організуємо вам летиключ.

Ґеллерту ніби відняло мову і земля захиталася під ногами. Його виганяють з Інституту! Прямо сьогодні і без жодних попереджень! Потрібно щось зробити, зараз, негайно… Він судомно хапнув ротом повітря, зблід та стиснув кулаки, але швидко справився з емоціями знайшов в собі сили відповісти:

-Дякую, директоре Уффельмане, за те, що прямо сповістили мене про це. Я йду пакувати речі, – юнак вже збирався розвернутися до дверей.

– Ґеллерте, хлопче, послухай мене, – директор швидко піднявся з крісла і поклав руку йому на плече, – у тебе великий потенціал і, прошу тебе, не використай його собі та іншим на зло. А тепер йди. До тебе ще підійде фройляйн Хафнер.

На ватяних ногах Ґеллерт вийшов з кабінету та почав спускатися сходами. Кров та образа стукотіли в скронях. На першому ж сходовому майданчику до нього підбігла усміхнена Елла-Зіґрід в красивій сукні смарагдового кольору, котра дивовижно личила до її волосся.

-Ага, Ґріндельвальд. Сьогодні ти без вечері, йди  в свій дортуар та збирай речі. Завтра зранку ще снідаєш зі всіма, а після сніданку рівно о 8 виходь до брами з саквояжем, там стоятиме бронзова статуетка угорської рогохвістки – візьмеш її в руки і перенесешся додому. Домовичка Мона простежить за тим, щоб все пройшло правильно.

-Добре, фройляйн, – крізь зуби процідив Ґеллерт, продовжуючи свій шлях сходами.