Бунтар-вундеркінд чи майбутній злочинець?

Йшов час, Ґеллерт, котрий ще влітку добряче готувався до нових випробовувань у навчанні, штудіююючи товстенні томи, котрі йому з особливого дозволу самого директора Уффельмана дозволили взяти з бібліотеки додому, за умови, що він законспектує основні тези та поділиться вивченим з професорами,  почав розуміти, що йому стає нудно. У другому класі він вже міг безпроблемно здолати більшість четвертокласників. Тому хлопчик просто не знав куди себе подіти –він  почав сперечатися з учителями, доказуючи свою правоту; демонстративно виходити з класу, коли йому було вже нецікаво, демонструвати свою майстерність наліво та направо, за що не раз до крові був покараний зачаклованими різками та закляттям закам’яніння.

Проте найкращим способом закрити його не в міру балакучого рота було закляття «Сіленціо» – Ґеллерт кипів від люті, але сказати нічого не міг, знав відповіді на запитання, але не міг це показати.

У другому класі з’явилося і те, що його неабияк тішило і стало захопленням на всі роки навчання – обов’язковий дуельний клуб Бойової Магії, котрий вважався факультативом, але єдиною відмінністю факультативів від звичайних уроків була відсутність домашніх завдань. Професор фон Бардульф пишався талановитими учнями, дарма, що після занять доводилося майже півкласу вести (а то і нести) у лазарет з глибокими порізами, кровотечами, синцями на півруки, а нерідко і з відкритими переломами. Для Дурмстренга це було нормальним станом речей, тому цілительки – мовчазна словачка фрау Бенешова і повненька шведка фрау Вікстрьом, просто зітхали, бачачи чергового скаліченого учня.

Одне заняття наприкінці третього року навчання запам’яталося Ґеллерту надовго. Професор фон Бардульф, як завжди, походжав по підвищенні для дуелей з вірним вороном Бйорном на плечі.

-Сьогодні ми інсценізуємо напад ворога на ваше житло. Вам потрібно показати вашу реакцію та ваше бажання захистити своє помешкання від вторгнення. Хто хоче побути захисником дому? Герр Маєр, може ви, у вас чудесні успіхи?

Ґеллерт з усмішкою переможця вийшов на поле бою. Його суперником став вайлуватий норвежець, імені котрого майже ніхто не знав, і у котрого, на думку хлопця, сили було більше ніж розуму.

Почалася дуель, суперники вдало ухилялися від заклять, незважаючи на те, що у норвежця з губи крапала кров, а юний Маєр зламав мізинець. В один з моментів суперник, забувши про магію, раптово стрибнув на Ґеллерта, придушивши його могутньою рукою до землі.

– Ґеллерте, покажи йому, завдай болю тому, хто знищив твій дім і завдав болю твоїм рідним! – гучний голос фон Бардульфа аж пронизував повітря. Крізь шум у вухах та з останніх сил Ґеллерт стиснув чарівну паличку:

-Круці…!!!

– Експеліармус!!! – професор роззброїв хлопця, не давши договорити жорстоке закляття. – Ґеллерте! Такі закляття заборонені!!! Я дозволяю тренуватися в опорі Круціатусу та Імперіо учням, котрим не менше 16!!! Тиждень в карцері від завтра!

-Але ж я блискуче зімпровізував, чи не так, професоре? – з усмішкою мовив Ґеллерт, поправляючи золотисті пасма та все ще віддихуючись.

– Послухайте мене, герр Маєр, у вас є  потужний потенціал та блискучий розум, але начисто відсутнє почуття міри та такту. Ви так гонитеся за оцінками та ефектним образом, що забуваєте про все! Тиждень в темному карцері на хлібі та воді змусить вас подумати про все і прийняти правильне рішення!

Ґеллерт знизав плечима, ще раз посміхнувся та мовчки вийшов у коридор. На нього вже чекали похмурі двометрові карликові тролі-вартові, котрі мали відвести хлопця у карцер. Нічого страшного, він вже пережив повний комплект фізичних та моральних покарань, котрі різко контрастували з його славою одного із найкращих учнів. Переживе і карцер.