2

– Що ти зробила?! – запитала подруга.

– Ти мене почула.

– Я хочу бути впевненою, що я собі це не придумала.

– Не придумала, я поцілувала її, – Емма сховала своє обличчя в долоні.

– І що тепер?

– Я не знаю…я нічого не знаю.

– Тобі сподобалося?

– Дуже, в цьому і проблема. Я в жопі, – вона лягла на парту.

– Як вона виглядає?

– Пам’ятаєш, я розповідала про жінку в клубі, з якою ви мене тоді бачили?

– Ну…я була під великим градусом, але щось таке пам’ятаю, – засміялася вона.

– Ну так вона і є ця жінка. Я до неї загравала ще тоді в клубі. І вона знає, що на момент загравання до неї, я вже була з її сином. Вона, бляха, напевне думає, що я якась хвойда.

– Якби думала, що хвойда, не цілувала б, так що все окей. Але що ти плануєш робити далі? Ти розкажеш йому?

– Що я цілувалася з його мамою? Звичайно ні! Може це просто якийсь прикол від дії алкоголю, чи…

– Ти пила сік, – нагадала їй подруга, згадуючи розповідь.

– Так…- Емма знову захникала, – Це так тупо.

– Чому ж?

– Ну бо просто уяви ситуацію…Я йому після клуба не даю навіть. Не можу.

– В сенсі? Ти не трахалася з ним вже…- вона почала рахувати тижні.

– Так, я почуваю себе якоюсь ханжою, але я не можу.

– Я тебе не розумію.

– Мені не подобається відчувати його.

– В якому плані?

– У всьому, Рубі!! Мені не подобається ні його губи, ні його доторки, нічого. Я не хочу його, – видала дівчина.

– Емма, у мене дужеее погані новини, але я почекаю, поки ти сама зрозумієш це, – якось хитро сказала вона.

– Що це? Які новини? – насупилася дівчина.

– Не важливо, – вона відвернулася і нарешті почала слухати викладача, що вже пів години читав лекцію.

А Емма все намагалися викинути зі своїх думок цю жінку. Вона відчувала, як тепло розливалося по всьому її тілу, коли та була поруч, але одночасно з’являлася тривожна тінь сумнівів. Вона не хотіла визнавати перед собою свої почуття, адже це відкривало новий світ можливостей та незнайомої невпевненості.

Вона намагалася приховати ці думки і почуття, у глибинах своєї душі, виправдовуючи їх іншими речами. Але часом, у тиші ночі, вони все одно поверталися, завойовуючи її уяву і солодко торкаючись її серця.

– Підемо в кав’ярню? – запитала подруга після пари.

– Вибач, сьогодні я пас.

Вони з Кіліаном домовилися зустрітися після пар і погуляти, але в хлопчини були додаткові і він попросив Емму приїхати до нього в університет. Вона була там лише одного разу, на екскурсії перед тим, як обирала куди вступати, тому де знайти який корпус і аудиторію, вона не знала.

– Емма? – запитала жінка, що йшла їй на зустріч в коридорі.

– Добрий день, – ніяково усміхнулася Емма.

– Привіт, рада бачити, – сказала Реджина у відповідь. – Шукаєш Кіліана?

– Ага, я просто не була тут.

– Пішли проведу.

– О, дякую.

Вони йшли мовчки коридор. Тиша була тяжкою, неначе здавлювала стіни. В них була одна спільна тема, яку було варто обговорити, і кожна з них розуміла це, та почати розмову не наважувалася.

– Прийдеш на вечерю в четвер? – запитала Реджина, все ж порушуючи тишу.

– Але ж Кіліан працює.

– Я думаю нам треба поговорити без нього.

– Добре, тільки…давайте в мене? Мені ще треба буде підготуватися до пар.

– Домовилися. Ось його аудиторія, – вказала на двері жінка.

– Дякую, до зустрічі.

– Так, бувай.

Емма не могла не відмітити, якою ж прекрасною була жінка в брюках, що обтягували її зад, від якого вона не могла відвести погляд до останнього, поки Реджина не повернула в інший коридор.

– Привіт, – сказав Кіліан і поцілував дівчину.

– Ти коли встиг вийти?

– Я тут вже хвилину стою, чекаю, а ти в своїх думках літаєш.

– Вибач, завтра модуль, ось і думала про нього, – брехала дівчина.

– Ну, пішли?

– Та, куди підемо?

– Повечеряємо в кафешці, а потім…до тебе?

– Я…- Емма задумалася.

Вона не хотіла займатися з ним сексом, але можливо, якщо вона це зробить, то жінка просто вилетить з її голови?

– Добре, давай так.

Він усміхнувся і взявши дівчину за руку, попрямував до виходу.

Секс з Кіліаном був жахливим. Поки хлопчина насолоджувався цим актом, Емма лише чекала, коли це все закінчиться.

– Вау, це було супер! – втомлено сказав Кіліан.

– Ага, я в душ, – швидко сказала Емма.

Вона хотіла змити його з себе. Всі його доторки і поцілунки. Це різко стало їй неприємним. Стоячи під гарячим струменем води, вона неусвідомленно уявила Реджину, що стоїть поруч, і торкається її всюди, де тільки того захоче.

Її тіло швидко відреагувало на це, і вона спустила руку до своєї проміжності. Ласкаючи себе, круговими обертами, вона доводила себе до оргазму, уявляючи це саме з Реджиною.

– Боже…- вона вся затряслася, коли відчула ‘ тепло, що миттєво розлилося по її тілу.

Такого оргазму в неї ніколи не було з Кіліаном, враховуючи, що це просто мастурбація. Але лише одна думка про Реджину поруч могла зробити з нею таке.

Коли вона вийшла, Кіліан вже спав, тому вона тихо лягла поруч і відразу впала в сон.

 

 

– Привіт, – сказала жінка, коли Емма відчинила двері.

– Добрий день, – усміхнулася дівчинка, та пропустила її.

– Тримай, думаю це зробить нашу розмову більш розслабленою, – вона простягнула бутилку вина.

– О… дякую.

Емма не любила готувати і робила це дуже рідко, але їй дуже хотілося порадувати жінку, тому вона вклала всю себе в цю вечерю.

– Це смачно, – сказала Реджина.

– Я рада.

Вони все розмовляли на якісь віддалені теми, не задіваючи основного. Те, чому вони взагалі тут зібралися.

– Це все…

– Дивно, – закінчила за неї Емма. – Дуже дивно.

– Я взагалі-то хотіла сказати, що це все дуже похвально, але якщо ти вже почала розмову за інше, можемо продовжити, – вона піднесла фужер до губ, відпиваючи трохи вина. Емма спостерігала за цим із захватом, – Чому ти вважаєш це дивним?

– Мені здається, це просто не дуже правильно.

– Те, що ти цілувала мене?

– Але ж Ви відповідали! – Емма почала захищатися.

– Я не роблю тебе винною. Просто мені цікаво, чому тобі це дивно. Це ж те, чого ти хочеш, хіба не так?

– Я…я не знаю.

– Тобто, ти не знаєш, чи ти хочеш мене, я правильно розумію?

– Схоже на те.

– Тоді тобі варто розібратися спочатку в собі.

– Так… треба. Просто, я …Ви..

– Я не змінила своє ставлення до тебе, ти все ще мені дуже подобаєшся, Емма, – вона так солодко вимовила її ім’я, що сама Емма була готова забити на всі свої принципи.

– О…

– Я піду, дякую за вечерю.

– Ти можеш залишитися, – швидко випалює Емма.

Занадто швидко.

Вона навіть не знає, що, чорт забирай, пропонує.

– Ти ж приїхала за кермом? Все це вино, мабуть, уже вдарило тобі в голову. Ти можеш … спати в моєму ліжку, – пропонує Емма, потираючи потилицю.

Побачивши, як Реджина вигнула брову, Емма швидко додає: – А я ляжу на дивані, він просто не дуже зручний, щоб пропонувати його гостям.

Губи Реджіни посмикуються в посмішці.

– Ти ж розумієш, що я можу просто поїхати додому, адже один фужер вина на мене не діє, правда?

– Я хочу, щоби ти залишилася.

Це не те, що Емма збиралася сказати. Вона була твердо налаштована не показувати нічого навіть віддалено емоційного, доки не розбереться у своїх почуттях. Але саме це почуття видається досить зрозумілим.

І ця фраза виглядає правильною зараз.

– Гаразд, – поступається Реджина трохи невпевнено.

– Гаразд?

– Я залишусь. Але я не збираюся виганяти тебе з твого ж ліжка. Адже ми дорослі люди, Емма. Ми можемо спати на одному ліжку.

Посмішка застигає на обличчі Емми.

– Ох.

Блондинка не знає, що змушує її нервувати більше – Реджина, спляча в її ліжку, або Реджина, спляча в її ліжку поряд з нею. Але Емма вирішує бути гарною господаркою і спитати…

– Тобі потрібна піжама?

– Ну, напевне.

Емма, зрозуміла, що наврядчи знайде щось нормальне в своєму гардеробі, тому виділила їй свою сорочку, що могла бути для Реджини, як сукенка.

Поки Емма переодягалася у ванній, Реджина вже вмостилася під ковдру.

– Це моя половина ліжка, – не може не уточнити Емма.

Реджина просто дивиться на неї з незворушним виглядом, і Емма зітхає. Вона вимикає світло і прослизає на інший бік – той, що ближче до вікна, а Емма терпіти не може спати біля вікна. Та чомусь, вона поступилася цим жінці, хоча ніколи нікому непоступалася в цьому.

І потім… тиша.

Це болісна і нестерпна тиша, і Емма розуміє, що вона швидше за все сама придумала її тяжкість, як і напругу, що висить у повітрі, не даючи їй зітхнути.

Як і будь-якого іншого часу, Емма пам’ятає про дотримання дистанції між ними.

Ох, як легко було б скоротити її та…

– Перестань, – раптово каже Реджина.

– Що перестати? – Емма збентежено повертає голову.

– Так голосно думати. Я звідси чую твій розумовий процес.

– Ох. Вибач.

Емма нервово йорзає, але це не зупиняє потік думок, що проносяться в її голові. Якщо раніше Реджині здавалося, що вона чує її думки, то зараз вони просто кричати в її бік.

– Емма, – знову зітхає Реджина

— Я намагаюся, ясно?

— Ти присуваєшся ближче.

Емма забарилася від цих слів. Вона навіть не усвідомлювала, що справді виявилася ближче до середини ліжка, ніж була раніше.

— Це було не спеціально.

Їй не потрібно бачити Реджину, щоб зрозуміти, що вона закочує очі. З іншою сторони ліжка лунає якийсь шелест. Реджина відсувається від краю, несподівано зустрічаючись з Еммою на півдорозі. Блондинка здивовано повертає голову, і її очі зустрічаються з очима Реджини, незважаючи на навколишню темряву.

Тепер вони лежать майже ніс до носа.

– Все нормально? – М’яко запитує брюнетка.

– Так, все добре, – Емма судомно ковтає.

— Ніколи не подумала б, що ти любитель обіймашок.

– Я не… – майже протестує вона.

Але Реджина видає легкий смішок, хрипкий та веселий. Він звучить зовсім інакше, коли вони так близько. Коли Емма може простежити профіль Реджини в темряві, коли напруга повертається з подвоєною силою, і цього разу зовсім іншим причинам.

Емма повністю повертається до неї обличчям, дозволяючи своїм пальцям ніжно торкнутися брюнетки щоки. Сміх одразу затихає. Вони просто дивляться одна на одну, і Емма помічає те саме тяжіння, яке вона відчувала декілька днів тому на кухні, коли бажання поцілувати Реджину подолало всі її рамки. Те ж яскраве тепло, що ниє десь унизу живота, що обпалює хребет. Навіть незважаючи на те, що Емма знову вагається, питаючи, чи хоче цього Реджина, Емма проводить великим пальцем по куточку рота Реджини, на що повні губи відкриваються. Подих Реджини частішає. Вона рухається ще ближче до Емми, їх носи стикаються. І це так страшенно мило, що Емма більше не може стримуватися.

Та цього разу перетинає меж саме Реджина. У ту секунду, коли губи брюнетки жадібно накривають її, Емма немов оживає. У цьому поцілунку немає тієї невпевненості та боязкості, яка була у попередньому. Реджина злегка подається вперед, миттєво відкриваючись Еммі, її рука інстинктивно ковзає вгору, поринаючи у світлі локони. Без помади, губи Реджини набагато м’якше. Вона на смак, як соковите яблоко – Емма просто хоче вдихнути її та спробувати кожен сантиметр її шкіри.

Очевидно, якась частина Реджини теж цього хоче, бо її рука залишає волосся Емми і спускається до футболки, стискаючи пальцями її поділ, перш ніж ковзнути під бавовну, по голій шкірі спини Емми.

По тілу білявки прокочує тремтіння, і це приголомшливе відчуття. Але не настільки приголомшливе, як відчуття язика Реджини, що на мить проникає в її рот, потім відступає назад, і знову повертається, після чого ідеально рівні зуби захоплюють нижню губу Емми.

Біль від цього досить різка, щоб Емма смикнула стегнами вперед. Але в хорошому значенні.

– Ауч, – бурмотить Емма і вдає, що дметься, – Ти змусиш мене померти від втрати крові.

Реджина посміхається, низько і брудно, і вени Емми практично наповнюються рідким вогнем. Вона думає, що її лібідо може вибухнути від одного лише цього смішка.

– Ти що, бідкаєшся? – видихає Реджіна. Цього разу вона легенько прикушує губу Емми і проводить по ній кінчиком язика. І Емма майже втрачає цей контакт.

Її власна рука вчепляється в шовковисте волосся Реджини, і тягне її до себе. Їхні роти стикаються в безладді губ, зубів і язиків. Емма в захваті проводить язиком по шраму на її губі, як вона уявляла собі це багато разів. Але це все одно не йде в жодне порівняння з тремтінням, яке проходить через все її тіло, коли Реджина запускає свій язик до неї в рот, і Емма із задоволенням ніжно прикушує його зубами і посмоктує. Це, можливо, найчуттєвіший, найнепристойніший поцілунок, який колись був у Емми. Реджина схвально стогне, від чого в Емми по небу пробігає вібрація. Це вже вдруге, коли вона чує стогін Реджини, як і минулого разу, це майже змушує кров Емми закипіти. Емма хоче почути його знову. Вона швидше відчуває, ніж чує скиглення, яке виривається з горла Реджини, коли Емма відпускає її губи. Блондинка уявляє, що вони, мабуть, вже почервоніли і припухли, і вона майже шкодує, що вимкнула світло, бо не може бачити, як почервоніло обличчя жінки. Але все це відходить на задній план, як тільки вона починає цілувати шию Реджини, злегка покусуючи і захоплюючи губами ніжну шкіру. Дихання брюнетка стає швидким і уривчастим.

– Емма, – нерівно видихає Реджина.

Емма досить швидко доходить до точки пульсу Реджіни. Він з шаленою швидкістю б’ється під губами Емми, і вона проводить по пульсуючій шкірі над ним кінчиком язика. Заспокоює його. І потім кусає.

Реджина різко подається вперед, її тіло вигинається, втискаючись в Емму з самим відчайдушним, найсексуальнішим хниканням, яке Емма коли-небудь чула.

Їй доводиться утримувати свої руки від того, щоб спуститися до дупи Реджини, коли брюнетка впивається нігтями в її спину.

Але Реджина вже притягує її до себе, широко відкриваючи рот для ще одного поцілунку – гарячого, пристрасного і досить жорсткого, щоб Емма не змогла взяти себе в руки, навіть якби спробувала.

Вона намагається.

Але нога Реджини прослизає між її ніг, і це остаточно розносить до брязкоту весь захист Емми.

Реджина раптово перекочує їх, осідлавши стегно Емми, і в цей момент вони завмирають, а їх очі зустрічаються.

Це зачаровує. Вони обидві важко дихають, надто голосно в тиші кімнати. Реджина схиляється над Еммою, охоплює її зап’ястя пальцями, і притискає їх до подушки над головою. Емма ще ніколи в житті не була така заведена. Навіть у темряві, Емма бачить карі очі Реджини, що впиваються в неї, обриси тіла брюнетки, що виділяються під тонкою нічною сорочкою, що піднялася зараз до самих стегон, які зараз охоплюють її власні. Серце Емми колотиться в грудях, коли вона повільно, нерішуче піднімає стегно, притискаючи його між ніг Реджини. Зітхання, яке виривається з грудей брюнетки, тільки підстьобує Емму. Вона виривається з ослаблої хватки Реджини і сідає, жорстко притискаючи її до себе. Від цього руху, брюнетка майже втрачає рівновагу та швидко витягає руку, з ляпасом упираючись долонею в спинку ліжка.

Реджина різко втягує повітря.

— Все гаразд, – лагідно запевняє її Емма. Тепер вона відчуває, як Реджина повністю притискається до її голого стегна – тепло, волога, пульсуюча під шовковистою білизною.

Емма важко ковтає.

– Ти можеш тертися об мене.

Щоб показати, що вона має на увазі, Емма підтягує стегна Реджини вперед, м’яко спонукаючи її рухати ними. Реджина підхоплює її дію та штовхається в Емму, їх носи стикаються, коли брюнетка робить ще один рваний вдих. Реджина практично промокла наскрізь.

– Так добре? – тремтячим голосом запитує Емма.

Їй важко контролювати свої руки, адже все, чого вона зараз хоче – це обхопити ними дупу Реджини. Однак вона вважає, що їй не слід переходити ці межі прямо зараз. Реджина знову посміхається, її гаряче дихання ковзає по підборідді Емми, і блондинка втрачає залишки самовладання.

— Твоє благородство гідно оцінено, Емма, – каже Реджина, перш ніж їхні губи з’єднуються разом.

Цього разу вона сама рухає стегнами, сильніше втискаючись у ногу Емми, від чого вони обидві мало не падають на ліжко, і стогін, що з хрипом виривається з рота Емми він зводить її з розуму.

– Оцінено. Але зовсім не потрібно, – закінчує Реджина пошепки задихаючись.

Осмілівши, Емма прибирає руки з стегон Реджини і охоплює її сідниці, з силою притягуючи до себе. Брюнетка різко притискається до неї, їхні тіла тепер повністю стикаються. Емма утримує себе від того, щоб не закопатися спраглим ротом у улоговину між грудями Реджини, що насправді катастрофічно складно, коли груди брюнетки прямо перед її обличчям.

– Не треба, так? – бурмотить Емма і підводиться, щоб поцілувати шию Реджини. Реджина відповідає схвальним мурчанням, відкидаючи голову назад і кладучи руки на плечі Емми.

– Ти можеш бути настільки грубою, наскільки захочеш.

Емма стогне в шию брюнетки. У цей момент її думки стають розпливчастими. Вона цілує м’яку ділянку шкіри між шиєю і плечем Реджини, в той час, як жінка починає повільно рухати стегнами взад і вперед, майже осідлавши стегна Емми. Емма на мить (гріховно) задається питанням, щоб вона відчувала, якби на Реджині не було нижньої білизни, якби між ними не було ніяких бар’єрів, що заважають їй відчувати слизькі рухи Реджини на її шкірі.

— Сильніше, – вимагає вона

Слово застряє у м’якому зітханні, коли Емма обводить язиком вухо Реджини, а потім покусує чутливу ділянку шкіри під нею. Ця хрипла команда змушує шкіру Емми горіти. Вона міцніше стискає сідниці Реджини і притискає жінку до себе, спонукаючи її активніше рухати стегнами. Рука брюнетки знову піднялася і врізалася в спинку ліжка позаду них, утримуючи рівновагу, але розгойдування не припинилося.

Рвані рухи Реджини стають швидше, різкіше, друга її рука вплітається у волосся Емми, злегка стискаючи його, і Емма так збуджена, що не знає, що й думати.

– Емма, – задихаючись видавлює Реджина. Емма всмоктує шкіру на точці пульсу Реджини і дряпає її зубами, змушуючи брюнетку видихнути в розпачі.

— Еммо, перестань звертатися зі мною, ніби я зроблена зі скла і…

Емма впивається в неї зубами, досить сильно, щоб слова застрягли у Реджини у горлі. Блондинка ривком тягне її на себе, посилюючи тертя, і шипіння у горлі Реджини перетворюється на уривчасте ридання. Все тіло Реджини на мить завмирає. Вона тремтить в обіймах Емми, її вологе чоло притискається до чола блондинки. Емма дозволяє своїм рукам ковзнути назад до талії Реджіни.

Стегно Емми мокре наскрізь.

– Ти щойно… – Емма не закінчує питання. Вона надто захоплена розглядаючи Реджину.

– Так, – відповідає брюнетка.

Коли їхні очі зустрічаються, вираз обличчя Реджини, майже змушує серце Емми зупинитися. Вона не знає, з чим порівняти цей погляд, тому що, вона ніколи не бачила щось подібне. Ніхто ніколи не дивився на неї так, навіть Кіліан. Вона сказала б, що це погляд сповнений чистого обожнювання.

Глибоке тепло, що розповсюджується в грудях Емми, наводить її на жах. Але вона ніжно проводить пальцями по волоссю Реджини, ковзає великим пальцем по смуглявій шкірі на щоці. Реджина опускає голову, та їх губи з’єднуються всоте за цю ніч.

Цей поцілунок повільний. Томний. Але тяжіння, прихильність і невисловлені почуття переповнюють Емму, але вона не знає, що з ними робити.

– Нам треба трохи поспати, – бурмоче брюнетка.

Розчарування просто нестерпне. Незважаючи на те, що Емма страшенно збуджена, сильніше, ніж будь-коли в житті , вона все одно віддала б перевагу зараз просто сидіти на цьому ліжку, неквапливо цілуючи Реджину всю ніч.

– Нічого… не змінилося, правда? – Запитує Емма.

Це не те, що вона хотіла запитати. Тепер, коли вона повторно прокручує цю фразу в голові, вона звучить ще дурніше.

Звісно, змінилося. Все змінилося.

– Все добре, – коротко поцілувала її жінка, і спустилася трохи нижче тягнучи за собою Емму, щоб обійняти її.