1

– Мам, це моя дівчина, Емма, – сказав хлопчина.

Дівчина ж не знала куди себе діти і як себе поводити. Перед нею стояла та сама жінка з клубу. Жінка, з якою вона цілувалася. Жінка, губи якої вона хотіла відчути знову. Жінка, яка вже тиждень не виходить з її голови.

 

Минулі вихідні.

Емма зі своїми подругами вирішила розвіятися в клубі.

Коктейль за коктейлем. Мозок та тіло розслаблялися, і дівчина вже майже не усвідомлювала свої дії.

Вона не була великим поціновувачем алкогольних напоїв, але коли вони виходили у світ з подружками, просто не могла їм відмовити.

– Повторіть, будь ласка, – сказала вона бармену.

В очікуванні, вона почала розглядати людей в клубі. Всі вони були такими різними, яскравими. Повернувши голову в інший бік, вона помітила жінку, що сиділа на одинці потягуючи мартіні.

В тому морі анімованого шуму і танців вона помітила її – чорняву жінку, яка своєю врівноваженою грацією виділялася серед всіх. Її чорні волосся розсипалися, наче оксамитова завіса, навколо обличчя, на якому танцювали вогні світлового шоу.

Її очі були загадковими, як чорна діра в космосі, які магнетизували кожного, хто заглядав у їхню бездонню.

Дівчині в цей момент стало здаватися, що вона потрапила у світ мрій і фантазій, де ця чорнява жінка була головною героїнею, і вона не могла відірвати від неї свого погляду.

Одночасно страх і цікавість спрацювали в її голові.

Страх підійти і познайомився, але цікавість, адже жінка виглядала неймовірно в своїй синій сукні, що прилягала до її тіла показуючи всі вигини фігури.

– Ам…Привіт, – несміливо сказала Емма.

Жінка повернулася і зміряля дівчину поглядом. Емма на якусь мить застигла дивлячись на обличчя жінки. Шоколадні очі, що від м’якого освітлення в клубі, були майже чорними, червона помада на губах, і маленький шрамик над губою, який придавав якогось загадкового шарму.

– Ну привіт, – відповіла жінка та звузила очі з цікавістю спостерігаючи за дівчиною.

– Ти…Ви…можна Вас пригостити?

– Ну спробуй, – жінка піджала губи.

– Емма, – білявка простягнула їй руку.

– Реджина, – потиснула її жінка.

Вони майже не розмовляли, лише смакували випивку, дивлячись одна на одну.

– Ви тут одна?

– Одна.

– Ясно.

Знову ця тиша.

– Чому ти тут одна? Якби то банально не звучало, але ти надто чудова для того, щоб сидіти тут без компанії.

– Так може складеш мені цю компанію? – хитро посміхнулася вона.

Емма почала шукати поглядом своїх подруг. Одна танцювала в компанії незнайомих людей, інша вже цілувалася в куту з якимось хлопцем.

Зрозумівши, що вони навіть не помітять її зникнення, вирішила погодитися на пропозицію жінки. Якщо це можна було назвати пропозицією.

– Чому б і ні, – Емма підсіла ближче. – Так чому ти тут одна?

– На твою думку, людям завжди потрібна компанія?

– Ні, але якби я була тобою, я б переживала гуляти десь сама.

– А в тебе там ціла компанія, як я бачу?

– Так, прийшли з подругами, але вони, схоже, взагалі про мене забули.

– Вони гарно проводять час.

– Я теж не жаліюся.

– Добре.

– Добре, – повторила дівчинка, наче смакувала це слово. – А ти?

– Що я?

– Ну ти гарно проводиш час?

– Напевне.

– Може потанцюємо?

– Я не дуже люблю це робити.

– Тобто ти прийшла в клуб і не танцюєш? – Емма підняла брови.

– Я люблю спостерігати за людьми.

– Ну…як хочеш, я піду відтягнуся, це моя улюблена пісня, – сказала вона, коли заграла пісня Леді Гаги.

Емма, під пильним поглядом Реджини відправилася на танцювальний майданчик.

Вони не відривали одна від одної свого погляду, навіть коли Емма, почала звиватися в танці повільними, пластичними рухими. Вона рухалася неймовірно. Іноді Емма жартувала, що займалася танцями саме для того, щоб танцювати в клубах.

Реджина продовжувала спостерігати за нею з хтивою посмішкою і бісиках в очах. Дивлячись в темні очі, здавалося, можна було побачити там вогонь.

– Ти гарно танцюєш, – сказала жінка, коли Емма повернулася до неї.

– Оу…дякую, – вона зніяковіла. – Я раніше займалася танцями.

– Чому раніше? – з цікавістю запитала жінка.

– Підготовка до вступу, вступ, а зараз і навчання, тому не маю часу на професійні заняття.

– І на якому ти курсі зараз?

– Четвертий, випускний.

– Значить, тобі двадцять? – жінка дочекалася кивка Емми і продовжила. – Я думала в клуб пускають лише з 21.

– Моя подруга тут головна, – усміхнулася Емма, – тому мене пускають з вісімнадцяти.

– Привілеї.

– А як ти зрозуміла скільки мені років?

– Я працюю в університеті, догадалася, -жінка хитро посміхнулася, дивлячись на реакцію Емми. – Та й син майже такого віку.

– Чекай..те, скільки ж то..Вам років?

– Тридцять дев’ять.

– А так і не скажеш…Ви неймовірно виглядаєте.

– Приємно чути, – її губи розпливаються в усмішці.

Емма дивиться на її губи, не відводячи погляду. Їй дуже хотілося відчути їх, посмакувати.

Вона змахнула головою, щоб викинути ці думки, бо це було не правильно. В неї є хлопець. Вона не повинна хотіти поцілувати якусь незнайому жінку, що вперше зустріла в клубі.

– А що за університет? – запитала Емма.

– Головний університет Сторібруку.

– О, хороший, в мене там навчається….- вона задумалася, чи варто згадувати в розмові, що в неї є хлопець, адже цей факт міг би відлякати жінку, а Еммі, вона була дуже цікава, – друг.

– Зрозуміла, – жінка продовжувала дивитися їй прямо в очі з вогником в очах, від якого здавалося, білявка вже горить.

Хоча, це дійсно було так.

Те почуття, що розливалося в її тілі, можна було легко порівняти з горінням. Їй було дуже спекотно, навіть гаряче.

– То Ви заміжня? – вирішила поцікавитися Емма.

– Думаєш, я б сиділа тут, якби була заміжня?

– Думаю, ні…хіба що, якщо Ви хочете знайти якогось молодого парубка, щоб розвіятися.

– Або молоду дівчину, – підморгнула вона.

Це відбувається, як клацання якогось перемикача. Емма мало не падає зі стільця, прагнучи дотягнутися до Реджини. Але вона успішно нахиляється вперед, охоплює ніжне обличчя брюнетки долонями, та притискається губами до її губ, перш ніж жінка встигає вимовити ще хоч слово.

Спочатку Емма чує лише різкий вдих, приглушений її ротом. Цей поцілунок зовсім не схожий на ті, які в неї були з хлопцями. Він набагато ніжніший. І губи Реджини м’які — справді м’які. Повні та втілюючі всі мрії Емми і навіть більше. Вона ласкаво хитає підборіддя Реджіни в долонях і потирає пальцями м’яку шкіру. Брюнетка відкриває губи, і легке зітхання виривається з її рота і ковзає по губах Емми. Це неймовірно. Начебто в неї паморочиться голова, і єдине, що утримує Емму землі — це цей поцілунок.

Вона бачить справжній феєрверк, одночасно відчуваючи, як такий самий феєрверк вибухає у неї в животі. І тільки коли поколювання на потилиці слабшає, Емма нарешті може більш ясно оцінити, що відбувається.

Реджіна не відповідає на її поцілунок.

Руки Емми падають з боків, вона схоплюється на ноги і робить крок назад. Тепер принаймні вона знову може дихати. І тут до неї доходить.

Вона щойно поцілувала незнайому жінку з клубу, маючи хлопця. А найстрашніше зрозуміти, що це їй сподобалося.

– Ам…вибачте, я…я піду, – швидко сказала Емма, і загубила серед натовпу людей. Реджина з деяким сумом в очах ще намагалася її знайти, адже блондинка здалася їй дуже цікавою, їй хотілося ще провести з нею час, щоб дізнатися її, та все було марно.

– Міс Міллс, можеш просто, Реджина, – простягнула руку жінка, і посміхнулася своєю хитрою посмішкою, даючи зрозуміти Еммі, що вона її впізнала.

– Проходьте.

Звісно, Емма не розповідала про те, що сталося в клубі своєму хлопцеві.

Вона просто не вважала це чимось серйозним, враховуючи, що вона була під дією алкоголю.

– Де ви познайомилися? – запитала Реджина.

– На змаганнях з волейболу, – відповіла Емма.

– Я тоді прийшов вболівати за наших, а вона грала, – додав її син.

– Мені здавалося, що ти повинна займатися чимось більш, жіночим…танцями можливо? – Реджина дивилася на неї з цікавість і ніжністю.

Емма просто плила від цього погляду.

– Мам, як ти вгадала? – запитав Кіліан і сам відповів на запитання. – Вона займалася танцями.

– Як ти навчаєшся? – запитала жінка у Емми.

– Я…

– Вона відмінниця, на підвищеній стипендії і навіть входить в студентську раду, – знову відповів замість неї хлопець.

Емма лише зітхнула, куштуючи пасту, що приготувала жінка.

Страва була неймовірно смачною, її очі навіть закотилися від насолоди. Щасливий вираз на її обличчі свідчив про найбільшу насолоду, яку може подарувати гастрономічна майстерність.

– Це дуже смачно!! – сказала Емма.

Жінка нарешті знову почула голос цієї дівчини.

Теплий, ніжний, можливо, ще трохи дитячий голос, був як мед для її вух.

– Та, в моєї мами золоті руки.

– І руки, і пальці…- на цьому слові вона зробила наголос, – і взагалі все.

Емма подавилася. В її голові почали випливати картинки, як жінка торкається її там своїми пальцями. Живіт почало тягнути і вона почала йорзатися на стільці, що не залишилося без уваги жінки.

– Все добре?

– Хм…та, я…де у вас тут вбиральня?

– Прямо по коридору і перші двері на ліво, – сказав хлопчина.

– Я проведу, мені якраз треба в кімнату, – сказала Реджина.

Вони йшли в тиші. Емма дуже хотіла розпочати розмову про ту ніч в клубі, але боялася, тому просто мовчки увійшла в ванну кімнату.

Внизу все пульсувало, вона просто не знала, як себе заспокоїти. Набравши в руки холодної, майже льодяної вони, вона вмилася.

– В тебе все добре? – запитав Кіліан.

– Так, я вже виходжу.

Як же їй було соромно, та абсурдно від цього. Сидіти збудженою за одним столом зі своїм хлопцем та його мамою, і збудженою не від свого хлопця, а від, чорт забирай, його мами, яка все продовжувала дивитися на неї тим самим поглядом, яким дивилася в клубі.

– Емма залишиться ночувати у нас, – сказав Кіліан.

– А тобі хіба сьогодні не на нічну зміну? – запитала жінка.

– Мені аж на третю годину ночі.

– Добре, нехай залишається.

В її очах пролетіли маленькі вогники, чи то Еммі так здавалося. Вона знову уставилася в тарілку, знаючи, що на всі питання, які задасть Реджина, відповість Кіліан.

– Я піду підготую кімнату, – сказав хлопець.

– Тоді я допоможу на кухні, – усміхнулася Емма.

– Окей, – він поцілував її в голову і зник в одній із кімнат.

Брюнетка подивилася на Емму, після чого усміхнулася.

– Він ж бовдур, – засміялася Реджина.

– Перепрошую, – не розуміла її дівчина.

– Мій син бовдур, як така як ти, – вона провела поглядом з її ніг до очей, зустрічаючись з цими зеленими очима, що її гіпнотизували, – звернула на нього увагу?

– Ам…не знаю, якось…я чесно не знаю.

– Давно ви разом?

– Пів року десь.

– Значить на момент в клубі…

– Так, – зупинила її питання Емма, бо знала, що Реджина запитає, – Вибачте..Я не знала, що тоді на мене найшло. Можливо в мені грав алкоголь, мені шкода. Я…знаю як це тупо тепер виглядає.

– Передай сковороду, будь ласка, – просить Реджина, ігноруючи її промову.

Емма виконує прохання, але сковорода вислизає з мокрих рук і з гуркотом падає в раковину і обгортає сукню Реджини мильною водою. Емма трохи в паніці.

– Реджина… чорт, вибачте. Вам потрібно…

Реджина піднімає руку.

– Все нормально. У шафі є кілька запасних рушників.

Емма відступає убік, пропускаючи її, і губи блондинки розтягуються в посмішка, коли Реджина намагається дотягнутися до верхньої полиці.

– Давай я.

Вона простягає руку над головою Реджини і дістає рушника. Емма швидко замовкає, гостро усвідомлюючи, як близька зараз до неї брюнетка. Між ними немає майже нічого, крім рушника у руках Емми.

— Ось, тримай, — майже пищить вона.

Реджина бере його з легкою посмішкою на губах.

– Дякую.

Але вона не рухається з місця. Реджина знову дивиться на неї з тим самим спокійним і цікавим виразом обличчя, що й під час вечері. Це змушує серце Емми битися швидше. Та вона не дозволяє собі зробити крок назад. Вона практично може порахувати вії Реджини з такої близької відстані, і Емма зачарована цим. Зачарована тим, наскільки неймовірно прекрасна Реджина.

Красива, думає Емма натомість. Можливо, трохи з сумом. Або, швидше, з сумом, що переходить практично в потребу.

Погляд Емми ковзає по обличчю Реджини, по вигину її червоних губ і назад вгору. Реджина, як і раніше, не рухається, але її широко розплющені очі кидаються між очима Емми, в той час, як цей момент розтягується, як гумка, що готова лопнути.

Напруга занадто велика. Емма не може відірвати погляду від губ Реджін. Вона робить крок уперед і чує, як у Реджіни перехоплює подих. Від цього звуку, короткі волосинки на руках Емми встають дибки. Але є щось ніжне в тому, як Реджіна дивиться на неї, що змушує Емму підняти руку і легко провести великим пальцем доріжку по лінії підборіддя Реджини. Губи Реджини відкриваються з якимось благоговійним трепетом, а її обличчя трохи схиляється вбік, притискаючись до долоні Емми.

Емма затримує дихання. Це остання крапля в самовладанні Емми, що остаточно розхиталася.

Перш ніж вона дозволяє своїм пальцям ковзнути вниз до шиї Реджини та просто … пірнає у вир з головою.

Тихе здивоване зітхання переривається на півдорозі, коли губи Емми накривають губи Реджини. Блондинка діє м’яко та ніжно, даючи Реджині можливість відступити.

Але Реджина цього не робить. Вона випускає ще один тремтячий видих, прямо в рот Емми. Секунди. Дві. А потім Реджина раптом подається вперед, притискаючись до блондинки, і її губи легко ковзають по губах дівчини.

Все всередині Емми перевертається.

Реджина відповідає на її поцілунок.

Емма відчуває, як швидко б’ється пульс на шиї Реджини під її долонею. Блондинка ласкаво погладжує це місце великим пальцем і притискається ще ближче, проводячи язиком по нижній губі Реджини.

Пульс Реджини різко підскакує під її великим пальцем, і Емма трохи посміхається, не розриваючи поцілунок. Їй дуже хочеться озвучити гострий коментар з цього приводу, але вона не наважується зробити це, та зіпсувати момент. Вона ловить нижню губу Реджини зубами і злегка засмоктує до рота, змушуючи брюнетку випустити ще одне тихе зітхання.

Забутий рушник падає на підлогу.

Реджина скорочує відстань між ними і несподівано притискається всім тілом до Емми, вплітаючи пальці в її волосся.

Дихання блондинки збивається, і її руки блукають по тілу Реджини, не знаючи, де влаштуватися: від шиї брюнетки до плечей, спині і, нарешті, зупиняючись на стегнах. Емма керується виключно інстинктом, обережно підштовхує Реджину до раковини, притискає ближче, відчуваючи легке тремтіння жінки.

Коли Емма знову ловить губу Реджини, дозволяючи своєму язику ніжно ковзнути по пухких губах, рука Реджини стискає копицю світлого волосся в кулак. Її спина трохи вигинається.

– Емма, це знову бажання алкоголю? – шепоче Реджина тремтячим голосом.

Слова виходять на видиху, пестячи теплим потоком повітря підборіддя Емми. І Емма відчуває, як її спиною пробігає табун мурашок.

– Я пила лише сік…якщо Ви не підмішали туди нічого, – сказала Емма.

Вона хоче продовжувати цілувати Реджіну вічно і зараз її не хвилює навіть необхідність дихати.

Так Емма і робить — вона знову цілує Реджину, цього разу наполегливіше. Пухкі губи самозабутньо рухаються над її власними, і Емма змушена вхопитися за край стійки по обидва боки від брюнетки, щоб зберігати рівновага, коли Реджина прикушує її губу.

Несподіванка цієї дії змушує Емму рвонутися вперед, і її стегна зустрічаються з стегнами Реджини в різкому, і зовсім неусвідомленому поштовху.

Реджина видає низький стогін.

Емма зовсім не була до такого готова. Стогін хрипкий, дуже схожий на голос Реджини. Протяжний і майже потребуючий. Вона відчайдушно хоче почути його знову.

Як тільки губи Емми опускаються на м’яку шкіру шиї Реджини, їх переривають…

– Мам! – кричить Кіліан з кімнати. – Я не можу знайти подушку.

… і Реджина відразу відштовхує її.

– В шафі з самого верху, – кричить жінка у відповідь.

Емма спотикаючись відсахується назад, але, на щастя, не падає. Її легені стиснуті в грудку під грудною клітиною, і вона не може повністю контролювати своє дихання. Реджина, мабуть, теж. Губи брюнетки злегка припухли, щоки почервоніли. Але вона стоїть прямо і виглядає більш зібраною, ніж Емма себе почуває, це точно.

Кілька секунд проходять у цілковитій тиші, Емма так само завмерши стоїть на місці, розриваючись між панікою і радістю. Блаженством?

Збудженням?

Так. Вона безперечно заведена.

– Це було несподівано, – твердо каже Реджина.

– Я…вибачте, я не знаю. Я піду до Кіліана, вибачте.

– Добре, – сказала жінка, та відвернулася, продовжуючи далі домивати посуд.

Йдучи по цьому короткому коридорі, Еммі здавалося, що вона йде вічно. В очах все мутніло, а в голові було лише одне – “Я хочу маму свого хлопця.”

– Все добре? – запитав Кіліан.

– Угу.

– Я вже скучив за тобою.

Його руки спустилися на її бедра. Він почав наближатися для поцілунку. Емма відповіла, лише на одну мить, адже відчувши його губи, вона почала згадувати губи Реджини. Вони були зовсім іншими. М’які, пухкі, смачні і такі бажані. Так…бажані.

– Вибач, – відштовхнула вона його. – Я сьогодні не в тому настрої, та й твоя мама тут.

– Ми зможемо себе стримувати у звуках.

– Я не хочу.

– Ну давай, чому ти ламаєшся? Ти вже тиждень ніяк не хочеш.

– Відстань, добре? Я хочу просто поспати.

– Ти знущаєшся?! – він вже майже кричав. – Я, хлопець, мені потрібно спустити пар, я не можу стільки терпіти.

– Ну так помастурбуй, що заважає?

– Бля, ти на приколі? – він розвів руками і чомусь Еммі здалося, що він готовий її вдарити. Але Кіліан б цього навіть не встиг зробити, навіть якби дуже того хотів, адже двері в кімнату відкрилися.

– Еммі пора додому, – сказала Реджина.

– Мам, нам не п’ять років, щоб ти розганяла нас.

– З тобою в мене буде окрема розмова! – сердито подивилася вона на нього.

Її син змушував дівчину займатися сексом, що абсолютно їй не сподобалося. А ще більше їй не подобалося, що він змушує саме Емму, займатися з ним цим.

Емма без слів їй подякувала і вийшла з кімнати, прямуючи на вихід.

– Ну ти серйозно? – запитав хлопець, що пішов за нею.

– Так, зустрінемося завтра, – вона поцілувала його в щоку,

і подивилася на Реджину, що стояла обпершись на косяк. – До зустрічі, – усміхнулася вона їй.

У відповідь, вона отримала ту саму усмішку, яку розгадати було майже не можливо.