Розділ 1

Вона ніколи не забуде погляд, що хотів поцілувати, але мав говорити з нею.

Ця компанія завжди славилась виразністю на сцені від кожного гурту і неймовірними децибелами під час їх репетицій. Але цього разу з вікна 25го поверху будівлі долунали не звуки розваг завжди позитивних «дітей», а божевільні крики, що явно свідчили про поганий настрій одного з них.

– Скільки разів можна повторювати? До тебе не доходить? Так можливо тобі тут нічого робити? – оточуючі вже давно не бачили цього хлопця настільки злим.

Хьонджін взагалі не дозволяв собі кричати на стафф чи денсерів, але сьогодні його злість виливалась на маленьку дівчинку, що нещодавно приєдналась до команди, повернувшись з Франції, де виступала з одним з найпопулярніших балетів в Парижі.

Ні, вона не була бездарою, навіть навпаки, вона дуже швидко влилась в склад балету і зовсім скоро стала не лише танцівницею першої лінії, а й помічницею хореографа в створені справді шедеврів сучасного танцювального мистецтва.

– Скільки можна робити помилку на одному й тому самому місті?!

В його голосі відчувалась безмежна ненависть до невинного дитя, що стояло перед високим і досить симпатичним, не в гніві, хлопцем.

– Джіні досить! – в сварку втрутився старший.

Хоча сваркою це неможливо назвати. Це скоріш божевільні крики в сторону, де стояла дівчина, яка вже майже не чула, що відбувається довкола.

– Такими криками ти нічого не досягнеш. – завжди спокійний, на вигляд, Мінхо промовляв трохи відводячи хлопця від дівчини. – Чого ти на неї вз’ївся? Ти не помилявся ніколи? У нас ще є час відшліфувати всі проблемні місця. Вона потренується і все буде добре.

З іншого боку панувала тиша. Тиша, яку не можливо було прочитати точно. В кожному тяжкому видиху хлопця чи то від криків чи то через те що ще не віддихався після танцю, здавалося було все: злість, зневага, розчарування. А в очах літали божевільні іскри, що вже були готові обпалити тіло, що здавалося ледь стоїть за декілька кроків від нього.

Поки Мінхо намагався заспокоїти заведеного Хьонджіна, до Міни підійшов хореограф.

– Що з тобою сьогодні таке? Це ж взагалі твої ідеї в хорео, чому ти помиляєшся ледь не на кожному кроці? Я не впізнаю тебе. З тобою все добре?

Міна все ще, опустивши голову і не дивилась на жодного свого співбесідника, стояла не рухаючись. Здається вона вже не тут.

За кілька секунд після того як хореограф відійшов від неї, підходячи до гурту, що намагався заспокоїти знервованого, з-за спини вчитель Хен почув дивний звук, що змусив обернутись. Міна впала на паркет і не рухалась.

– Агов! Міна! Ти чуєш мене? – вчитель з занепокоєнням підбіг до дівчини.

Дівчина прийшла до тями, але слабкість перемагала і вона навіть не могла тримати голову, тому поклала її на коліна, що були поруч. Останнє, що бачила дівчина це очі, що досі пускали іскри злоби в сторону беззахисного тіла.

Чан здається єдиний хто міг думати логічно в будь-якій ситуації – така ноша лідера. Саме він викликав швидку, що вже під’їхала до будівлі.

Як виявилось дівчина потрапила під дощ вчора ввечері і дуже промокла тому на ранок у неї піднялась температура. Так як репетиція була призначена на 10:00 Міна вирішила швидко збити температуру ліками, які були в аптечці і в жодному разі не пропустити першу репетицію з гуртом.

Вона прорахувалась адже під час танцю тіло витратило багато сил і ще більше ослабло, тому вона ніяк не могла з концентруватись і постійно помилялась. Чим і викликала на себе всіх демонів Хван Хьонджіна.