Дощова осінь 2006 року

Андромеда розглядає мініатюрні цукерки з молочного шоколаду, начинені солодким полуничним кремом. Вони такі м’які, так вибиваються з стандарту Медових Руць. Як вона.

Такі ж цукерки любили і Тед, і Дора. Але вони пішли, відлетіли назавжди, залишивши тільки тихий гіркий щем, що ледь-ледь затих з роками. Її онук Тедді вже спить під розмірений стукіт дощу за вікном. Андромеда йде спати, знаючи, що з ним вже точно все буде добре. А вона радітиме, смакуючи молочним шоколадом з карамеллю та фруктовою начинкою.

Як і тоді, коли вони з Беллою та Цисі ще були дружні і разом тягнули цукерки з величезної кольорової коробки.