Частина 1.

Весна – прекрасна пора юності.

Не скажу, що мені не подобається весна, адже за вікном все оживає, навіть люди стають трішки добрішими чи то від сонечка, яке починає гріти душу, чи просто кохання поселилось в серці. .

Мене звати Чон Юмі і це моя історія про те, як я зустріла неймовірну людину, яка змінила моє життя…

Так трапилося, що я нещодавно прилетіла до Сеулу. І вже з самого початку кожен мій день видається сповненим цікавих пригод, тому скажу відверто тут точно не набридне.

Навчаюся я на першому році в університеті, дяка ректору, що дозволив навчатися заочно. Також тимчасово підробляю у невеличкому кафе. Пахаю, що той кінь – вдень навчаюся, а ввечері працюю. Якби не життєві обставини, я б могла не приїхати сюди і ніколи не зустріти того, кого зустріла…

Все своє життя я жила з татом закордоном. Тому що з мамою вони рано розійшлися. Вона хотіла мене забрати з собою, але тато наголосив залишитися з ним, за однієї умови, що маму іноді буду навідувати або вона мене. Мій тато сердечна людина, працьовитість це точно про нього. Він ростив мене у простоті, ніколи не відмовляв у проханнях, бо я його єдина люба доня. Але бувало таке що батьку казали їхати у відрядження, а вони були довготривалими і мені доводилося жити деякий час з бабусею. Я знаю, що він хотів як краще й одну мене не залишати. Цього разу до мого вісімнадцятиліття залишалося не багато, майже тиждень, як і до від’їзду тата. Тож коли мені виповнилося вісімнадцять, я вирішила полетіти до своєї матері, і мій батько був не проти, побажав лише гарної дороги і дзвонити частіше.

У нас не погані відносини з мамою, навпаки вона дуже любить мене і кожного разу, коли у неї є вільна хвилинка ми зізвонюємося по Скайпу. Протягом всіх років ми підтримували спілкування, вона не відмовилася від мене, як це зазвичай буває після розлучення, за це я вдячна їй всім серцем.

…………………

«Ось я вже на місці…. Тут все інше, навіть люди такі незвичні… хоча ми однієї нації, але такі різні. Що ж з хвилини на хвилину мене повинна зустріти мама. Досить хвилюватися Юмі, ми останній раз бачилися в живу 3 роки тому і практично кожного дня по телефону. Тому немає причин для хвилювання.

А якщо вона приїде зі своєю новою сім’єю? Пам’ятаю ще тоді вона розповіла, що у неї є чоловік, а в нього син на декілька років старший мене. Мама, навіть, попросила дозволу і спитала чи не буду я ображатися на неї за те, що вона буде з іншим чоловіком. Звісно, я була тільки щаслива, що у неї все налагоджується, але водночас було шкода тата і на серці так неприємно щеміло… Ехххх…як давно це все було… Сподіваюся на теплий прийом і все пройде успішно». У голові так і крутився рій думок.

Я зайшла в середину приміщення аеропорту, там пройшла перевірку і вирішила купити собі напою. Забравши свій зелений чай, я пішла присісти за столик біля цього ж магазинчика, бо перельоти втомлюють. Я не проти була б подрімати, але потрібно дочекатися мами еххх…

Через кілька хвилин після того, як я допила свій чай, до мене позаду хтось підійшов і постукав по плечу. Коли я обернулася, перше що побачила це незнайоме до цього обличчя і пухленькі щічки… Можна подумати, що я верзу нісенітницю, але це насправді… Позаду мене стояв високий хлопець, ну точно вище мене, з такими добрими очима, як мигдалинки та щічками…точно як в хом’ячка чи скоріше білочки, і сяюча прекрасна щира посмішка, яка відразу привертає до себе.

– Привіт, це ти Чон Юмі

Я трохи оторопіла, поки розглядала, наче баранець нові ворота, парубка що стояв вже переді мною. Хлопець помахав перед лицем рукою, щоб перевірити чи я тут взагалі хах.

– А, так я. Можна поцікавитися, хто ти? Ми раніше зустрічалися, бо я не пам’ятаю щось, – запитала незнайомця

– Точно забув, мене Хан Джисон звати. Можна просто Джисон.

– О, стривай-но, – здивувалася, коли почула ім’я – виходить, що ми зведені брат і сестра?

– Хаха виходить, що так. Тоді ти маєш звати мене братиком, – став жартувати Джисон

– Та ну тебе…,- обережно штовхнула його в плече, хлопець спочатку не зрозумів і витріщився на дівчину, – Ой я зробила щось не так, вибач хах просто…, – Хан її перебив

– Перше знайомство, а ти руки розпускаєш, – спочатку серйозно сказав хлопець і показав вказівний палець, а потім додав, – Просто поглянь на себе, ти така смішна коли серйозна, – і на його обличчі знову засяяла ця неймовірна посмішка, якою я заразилася у відповідь.

– Що ж пора нам їхати додому, наші батьки зачекалися вже., – сказав хлопець і забравши мої валізи, попрямував до виходу, звичайно я почалапала за ним.

Ми прийшли на стоянку, Джисон дістав ключі та з відстані відкрив багажник. Я в машинах не дуже добре розбираюся, але можу сказати, коли ми сіли в машину і вирушили додому, то я відчула, що мої очі поступово закриваються і так я провалилася в свої прекрасні сни…)

°°°°°°°°°°°°

• Сподіваюся на те, що вам сподобався початок на зустріч коханню. Щоб я про це дізналася, прошу вас до коментарів. З нетерпінням чекаю <3

• Мене ви можете знайти в тгк: skz bandits 🤍