Хотіла

Хотіла стати лісовою пожежею.
Хоч любила зелень й рослини,
Дивна мрія як ніжне мереживо,
Гіпнотизувала самотні години.

Хотіла щось палке зрозуміти,
Зрозуміти лісну пожежу.
І щоб задум свій дикий вчинити,
Врешті мусила стати нею..

Було боляче нищити сосни,
Стирати трави, звірячі хатини,
І хоч позаду лишався лиш попіл…
Все в ній палало тієї години.

Чутливо іскорка розгорілась,
І в тому полум’ї переродилась.
Ніжний погляд обпікав все червоним,
Поки думки глушив стукіт у скроні.

Ніхто не смів її зупинити,
А вона й не хотіла спинятись.
Спинити в усвідомлення миті,
Такої жорстокості не можна прийняти.

Вже потім, на березі річки,
Коли ледь прояснилась свідомість,
Побачила що ж вона має натомість.
Так, вона стала лісовою пожежею,
І вже ця думка її не бентежила,
Та перетнула останні кордони:
Позаду лиш стовбури чорні.