Казочка про зайчика

– Хей, Кейсі хіба тобі не треба додому?

– Ні, сьогодні я тут.

Звичайне суперництво між Донні та Кейсі, що були закохані в Ейпріл. Вона сьогодні домовилася переночувати у черепах і дати Майки пару речей, що той так хотів.

– Хлопці заспокойтесь, вже треба готуватися до сну!

Лео, як завжди, вчасно.

– Сон?

Насмішка в голосі Донні була чимось на зразок сигналу.

– Так Донні, ти йдеш спати.

– Ні Лео, я ще не закінчив роботу.

– завтра до-

– Тоді чому ти біля Реда? Хіба ти б не хотів швидше їх закінчити і йти спати?

Хоч Кейсі і намагався трохи принизити конкурента, його хід думок дуже сподобався лідерові.

– До речі, коли Кейсі хоче залишитися, де він спатиме?

– Думаю на дивані з Редом.

Посмішка з’явилася на обличчі людини.

– ні, вам не вистачить місця, а Раф явно не дасть тобі спати з ним, а мені потрібний спокій для сну, про Майки там історія як з диваном, тобто залишається лише Донні.

– Ні Лео.

– а де тоді йому спати? Ти все одно, як я зрозумів, будеш у лабораторії.

– Він може й удома поспати! І тим більше він буде знаходитися в моїй кімнаті, сам, він може щось розбити, зруйнувати, порвати!

– не хвилюйся не зроблю нічого для твоїх “апартаментів”

– я не вірю тобі.

– якщо ти не погодишся, то гарантую тобі не сподобається те що я тобі зроблю!

Рафаель вийшов весь розлючений.

– добре, але Джонс… Щось станеться, я самостійно прийду по твою душу.

– добре добре, симп.

– Гррр…

– заспокоїлися і розійшлися по кімнатах.

Лідеру не хотілося дивитися та слухати ще одну суперечку цих двох.

На його здивування вони послухалися, Донні пішов до лабораторії, навіть не вмився! А Кейсі пішов як раз таки у ванної.

– давай безстрашний, також лягай спати.

– добре, на добраніч.

– ага.

Вони також розійшлися по кімнатах, Лео медитувати, а Рафаель говорити зі своєю черепашкою.

На годиннику пів першого ночі, Дональд чує як в двері хтось стукає.

– Майкі?

– Дон… Мені приснився поганий сон…. Можеш почитати мені казку?

– хух…. Яку?

– давай ту що ти складав у дитинстві!

– добренько пішли почитаю тобі.

Підійшовши до кімнати він в розумі приготувався до безладу кімнати молодшого брата.

І ось вони з схованої полички достають не дуже товстенько зошита, видно що йому приблизно стільки ж років скільки й черепахам що його писали.

Молодший з них лягає у своє ліжечко та дивиться на брата що присів та включив невелике світло.

– колись, коли ще землі не бачили ноги людської та любові сильної.

Жило собі зайченя, імені у нього не було, але було хоббі, подорожувати по лісу, знаходячи нових друзів.

Одного разу під час нового розгляду території він падає у океан що знаходивсь недалеко. Не вміючи плавати він бив по воді у спробах набрати повітря в легені.

І раптово він зрозумів що йому хтось допомагає , його підкидає до берегу черепаха.

– дякую що допоміг!

– немає за що друже, як тебе звати?

– у мене немає імені..

– Заенардо?

– майже як ім’я Лео!

– а ти уважний…

– мені подобається!

– а я черемоти, будемо знайомі!

Після цього дня зайчик приходив до берегу та розмовляв зі своїм другом, так й виникла перша дружба, і тоді світ взнав для себе щось нове, щось миле та добре, як дружба.

Коли він дочитав брат уже мирно сопів. Він не проснеться більше від кошмару, йому спокійно, і це заставляє його задуматися про відпочинок, але ні. Він відпочине пізніше, зараз робота.

Вийшовши із кімнати він ніби почув що там хтось сидів та слухав, але хто?

Йому не обов’язково знати що Кейсі чуть не заснув коли слухав цю історію, йому поки рано говорити.