Ролі

***

– А зараз прошу привітати нашу дорогу гостю з Європи міс Ванду Враницьку. – Волдеморт вів за руку струнку білявку в центр зали, щоб її могли усі роздивитись. – До нашого тріумфу приєднується нащадок самого Мерліна! Без єдиної краплі брудної крові! Вся сила древньої магії вирує у цьому тілі! Міс, приєднуйтесь до нашого свята.

Білявка шанобливо поклонилася та відійшла від Темного Лорда, щоб відразу ж опинитися в полоні честолюбного натовпу. Кожен хотів увірвати собі шматок слави, щоб потішити своє его. Зрештою, перший танець дістався господарю маєтку, Люціусу Мелфою, який незграбно путався в подолі сукні Ванди. Наступним був Теодор Нот, який представляв свій рід після загибелі батька від рук Темного Лорда. Хлопець був різкий і владний, тому швидко перехопив ініціативу та кружляв білявкою по залу. 

На щастя, третій танець пропускали, і зала заповнилася приємним гамором під акомпанемент легкої музики. Лорд Волдеморт в оточенні свити знову підійшов до дівчини. Тепер в його оточенні була ще одна жінка, яка дивилася на Ванду, немов на кровного ворога. Її кудлате чорне волосся було закинуте на одну сторону і зафіксоване таким чином, щоб воно не заважало періодично прикладатися до пляшки вогневіскі.

– Міс Враницька, як знаходите наш британський спосіб розваги?

Ванда поклонилася.

– Я в захваті! Скільки аристократів! Скільки чистої крові! Європа вже геть загнила зі своєю терпимістю до маґлівських виродків.

– Які розумні слова в такому юному віці, міледі! – Темний Лорд не міг приховати захоплення, і всі схильно покивали, вторячи йому. Тільки жінка зі звіриним поглядом цілилася у шию Ванди, щоб роздерти їй горлянку одним рухом.

– Хочу представити вам нашого найталановитішого зіллєвара – Северуса Снейпа. – Чоловік схилив голову в поклоні. – Леді також здібна у мистецтві зіллєваріння, тому ви знайдете, що обговорити.

Ванда зробила легкий реверанс та посміхнулась Снейпу: 

– Для мене честь познайомитися з вами, про вашу майстерність в Європі не чув лише глухий. 

– Дякую за таку оцінку моїм скромним вмінням.

Наступний танець був за Снейпом, і хоч бажаючих зайняти його місце було більше, ніж вдосталь, йти проти волі Темного Лорда ніхто не став.

– Ви перевершили себе. Все йде просто чудово. – Снейп прошепотів своїй партнерці, затримавшись біля її вуха трохи довше, ніж це було необхідно.

– Крім вас, в цій залі хтось ще вміє танцювати? Тепер розумію, чому Лестрендж віддає перевагу вогневіскі. 

– Наступали на ноги?

– Нот намагався вирвати руки з суглобів. Трикляті аристократи, щоб їх шляк трафив.

– Ви така приваблива, коли сваритесь.

Білявка грізно глянула на нього з-під лоба. Северус обійняв дівчину і прижав до себе ще сильніше.

– Ви ж розумієте, що це побачать всі?

– Тому це і роблю. Темний Лорд обов’язково шукатиме вам пару серед цього зброду. Тому вам на руку, щоб це був я.

Ванда посміхнулася і поцілувала чоловіка у шию. 

– Тоді я приймаю правила цієї гри…

***

…– Ви обидві тут з глузду з’їхали?! Які ще у вас ідеї для самогубства є?

– Ми все давно обдумали, все пройде ідеально. Ми вже декілька років листуємось з Враницькими і ретельно попрацювали з легендою. – Мінерва суворо дивилась на Северуса втомленими очима. – Але нам потрібна твоя підтримка в цій операції.

– Та чорт забирай ту легенду! Вона не зможе постійно хлептати багатозільну настійку! – Снейп зовсім втратив витримку і просто кричав на жінку. – Дамблдор не допустив би такого калічного плану!

– Саме так! – Мінерва ж так само зберігала суворість, не зважаючи на емоційність співрозмовника. – Тому ми вже п’ять років не можемо знайти слідів Поттера, який “на прохання Дамблдора” нікому нічого не сказав.

– А ви, Мінерво, його хочете наздогнати і угробити ще одну дитину?

– Тільки я вже не дитина, пане Снейп. Хоч ви ніяк не можете визнати цього факту. – З крісла в кутку кабінету встала молода жінка з віхолою хвилястого медово-каштанового волосся. Її очі були такими ж втомленими, як і у директорки. – Ви не вслідкували за Поттером, і тепер намагаєтесь захистити хоча б мене. Але в цій ситуації найкраща турбота з вашої сторони – це допомога. Нам треба ще одна людина в оточенні Лорда, така ж розумна, як ви.

Снейп відвернувся і витріщився поглядом в язики полум’я, що вигравали в комині. Герміона до біса права, і це ще більш болюче вдарило чоловіка.

– Добре, уже-не-дитино, те саме питання, але без закидів. Що з Багатозільною настійкою? Її треба буде вживати постійно, а отже завжди підтримувати запаси.

– Без сумніву. Але можна зменшити періодичність вживання.

– Як?

– Я вдосконалила формулу, і тепер моя версія діє до трьох діб.

У зіллєвара очі полізли на лоба, і на обличчі застигло німе здивування.

– А що ви очікували від тої, хто зварив її вперше на другому курсі, ще вкравши у вас інгредієнти?…

***

… Прохолодне нічне повітря лоскотало шкіру, яку безуспішно захищали лише тонкі мережива, але Ванді було однаково. На балконі було порожньо, тому хоч тут не було тих липких поглядів, від яких хотілося відтиратися до крові.

– Втомилися? – оксамитовий голос Северуса огорнув дівчину хвилею спокою.

– Так, пане Снейпе, я не звикла до такої кількості танців. Мені вже аж паморочиться. – Ванда не повернулася до чоловіка, а все продовжувала вдивлятись в небо.

– Воно й зрозуміло, таких розкішних балів, як у маєтку Мелфоїв, ви рідко де знайдете. – Чоловік легенько обійняв плечі дівчини, ніби ховаючи її від холоду, і прошепотів: Я здивований, Герміоно, ви тримаєтесь неймовірно стійко.

– У мене був гарний вчитель. – Дівчина усміхнулась кутиками вуст. – За нами спостерігають?

– Звісно.

– Вони думають, що ми граємо в їхню гру, не здогадуючись, що це вони грають в нашу.

– Головне не програти ні там, ні тут.

– У що граємо ми з вами? – Дівчина граційно повернулась, опинившись в обіймах співрозмовника. – Ці місяці тренувань, підготовки, відігравання образу Враницької… Я вже не знаю, коли ми справжні, коли граємо ролі… 

– І яка іпостась вам ближча, Ванда чи Герміона?

– Та, де я вас кохаю.

– Тоді я думаю, цю роль можна припинити грати. – Його губи торкнулись її, викликавши на них тепер уже справжню посмішку.